Архітектура Боснії і Герцеговини
В історії архітектури Боснії і Герцеговини можна виділити чотири основних періоди, що визначили образ культурних та архітектурних особливостей країни.
Середньовічний період
ред.
Середньовічний період у Боснії тривав до навали Османської імперії. В цей час поширеною у Боснії системою господарювання була задруга. У задрузі життя було організоване таким чином, що кілька родин жили у загальному селі. Родини жили в будинках, відомих як Динарські будинки[1]. Це були прості споруди з деревини. Внутрішній простір будинку був організований навколо вогнища у центрі кімнати з окремими кімнатами для чоловіків та жінок. Привабливість цьому типу будинків надавав довгий ґанок з арками. Наявність ґанку перед будинком дозволяла мешканцям вести комфортне життя, позаяк він був місцем для входу до будинку та місцем для відпочинку.
У Боснії і Герцеговині у XII—XV століттях були побудовані військові фортеці. Фортеці будувалися з тесаного каменю з видом на річку, дорогу або місто. Сьогодні їх налічується близько 300, але більшість з них зруйновано. Добре збереглися фортеці у Сараєво, Сребренику, Благаї, Яйці, Травнику, Тешані, Почителі, Добої, Врандуці, Бобоваці, Столаці, Маглаї, Градачаці, Любушках, Соколаці, Доборі, Ключі, Бихачі, Босанській Крупі, Острожаці, Оштровиці, Великій Кладуші, Вишеграді, Зворнику та ін. Фортеця Суд у Кральєвій Сутєсці була побудована у готичному стилі. Прикладом середньовічної готики з романською вежею є Вежа Святого Луки, розташована в Яйці та побудована у 15 столітті.
Османський період
ред.
Наприкінці 15 століття Османська імперія облаштувалася на Балканах. Велика частина Боснії і Герцеговини розташована в межах Дінарського нагір'я — системи гірських масивів, хребтів, міжгірських улоговин, долин.
Відповідно до концепції будівництва селищ між гір з річками, як основних елементів міського життя, у 1566 році у Мостарі, в Герцеговині під керівництвом турецького зодчого Мімера Хеджрудіна був побудований Старий міст через річку Неретву. Це був найдовший однопрогоновий арочний міст у світі. Ширина моста — 4 метри, довжина — 28 метрів, висота — 20 метрів. Арка, парапети і передні частини моста виготовлені з пористого каменю з мерехтливою поверхнею. Для настилу використовувався вапняк-доломіт, який був викладений подібно сходам. Міст порожній усередині.
Фундаменти будинків у цей час будувалися з каменю, перший поверх з глини, необпаленої цегли та дерев'яних перекриттів, покрівлі майже завжди з дерева. Боснійський будинок 17-го століття складався з наступних основних елементів: огорожі, обличчям до вулиці, внутрішнього двору з гальки або плоских каменів, відкритого фонтана (Šadrvan) для гігієнічних цілей та Divanhan — простору для відпочинку.
Австро-угорський період
ред.
У 1878 році Боснія потрапила під управління Австро-угорської імперії і була анексована нею у 1908 році. Короткий час правління Австрійської Імперії справив величезний вплив на архітектуру району. Був введений новий будівельний кодекс правил, у якому нормувалися товщини стін та висота будівель, був потрібний дозвіл на будівництво та ін. Архітектура Боснії асимілювалася у Європейське русло, за винятком східного стилю (Неомавританський стиль).[2]
Цей стиль черпав своє натхнення у Мавританській та Мудехарській архітектурі Іспанії, а також архітектурі Мамлюків у Єгипті та Сирії.
Міста цього періоду почали змінювати свій вигляд. Більшість проектів цього часу знаходилися під впливом австрійської архітектури.
XX століття
ред..JPG)
В архітектурі Боснії і Герцеговини у 1920—1930-ті роки відбувся поворот до функціоналізму. У цьому стилі побудований металургійний завод у Зениці.
Наприкінці Другої Світової Війни Боснія і Герцеговина увійшла до складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. Після 1945 року у країні будувалися сучасні промислові підприємства (у Зениці, Ябланиці), житлові та громадські будівлі, спорткомплекси, будівля університету у Сараєво та ін.
З 1960-х років починаються пошуки пластичної виразності, близької до бруталізму, у декоративному оформленні будівель використовувалися місцеві матеріали (спортцентр «Скендерія», Музей народної революції у Сараєво, універмаг «Развітак» у Мостарі).
Курс на індустриалізацію та стандартизацію призвів до зменшення культурної ідентичності Боснії і Герцеговини. Прикладами спроб архітектурної різноманітності у будівництві були дворівневий житловий будинок «Діно» у Сараєво побудований у 1987 році архітекторами Аміром Вуком та Мірко Марічем, готель «Холідей» (Holiday Inn Hotel) побудований у 1983 році, вежі «Unis» Twin Towers побудовані у Сараєво у 1986 році та спроектовані Іваном Штраусом.
Під час війни у 1992 році в результаті військових дій у Боснії і Герцеговині було знищено понад 2000 мечетей, православних та католицьких церков, монастирів та інших релігійних та культурних об'єктів. Після війни країна займається відновленням зруйнованих будівель та споруд, будівництвом нових.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Традиционное сербское строительство. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ Joseph, Suad; Najmabadi, Afsaneh (2003). Encyclopedia of Women & Islamic Cultures: Economics, education, mobility, and space. Brill Publishers. ISBN 9004128204.
{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка)
Література
ред.- Grabrijan D., Neidhardt J. Arhitektura Bosne i put u suvremeno. Ljubljana, 1957;
- С. Silic. Guide to collections of the regional museum of Bosnia and Herzegovina. Sarajevo, 1984.
- Шедеври архітектури та інженерного мистецтва. М: АСТ: Астрель. 2009—256с.