Артеменко Степан Єлизарович

Артеменко Степан Єлизарович
Народження	9 (22) січня 1913; Рацулове, Одеський повіт,; Херсонська губернія,; Російська імперія
Смерть	5 травня 1977 (64 роки); Одеса, Українська РСР,; СРСР
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	Піхота
Роки служби	1935–1955
Партія	ВКП(б)
Звання	Полковник
Формування	387-а стрілецька дивізія
Командування	командир батальйону
Війни / битви	Німецько-радянська війна
	Артеменко Степан Єлизарович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артеменко.

Арте́менко Степа́н Єлиза́рович (нар. 22 (9) січня 1913 — пом. 5 травня 1977) — командир 3-го стрілецького батальйону 447-го стрілецького полку 387-ї стрілецької дивізії, майор. Двічі Герой Радянського Союзу (27 лютого 1945 року, 31 травня 1945 року).

Життєпис ред.

Народився 22 січня 1913 року в селі Рацулове Одеського повіту Херсонської губернії. Українець. Закінчив 7 класів середньої школи та курси зоотехніків. Працював заступником бригадира колгоспу.

У 1935 році призваний до Червоної Армії. З 24 листопада 1937 року^[1] працював на посаді дільничого уповноваженого у Роздільнянському районному відділку НКВС^[2].

Під час німецько-радянської війни — рядовий, командир взводу, роти і мотострілецького батальйону на Південно-Західному, Центральному, Сталінградському, Першому Білоруському, Першому і Другому Українських фронтах.

У вересні 1941 року в оборонних боях під Харковом замінив убитого командира взводу. Взвод утримав свої позиції, за що Артеменко С. Є. отримав свою першу нагороду — медаль «За відвагу», а за кілька днів йому надано військове звання молодший лейтенант.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за вміле командування батальйоном 447-го стрілецького полку (387-а стрілецька дивізія, 61-а армія, 1-й Білоруський фронт) під час прориву ворожої оборони на південь від Варшави, капітан Артеменко С. Є. відзначений званням Героя Радянського Союзу (медаль № 5687).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за бойові заслуги при форсуванні Одри і в боях за Берлін майор Артеменко С. Є. нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

Після війни — на керівних посадах у сухопутних військах. Тривалий час був військовим комісаром одного з РВК м. Одеса. Від 1955 — полковник у відставці. Працював на заводі імені Січневого повстання в Одесі.

Помер 5 травня 1977 року. Похований в Одесі.

Нагороди ред.

інші медалі

Пам'ять ред.

Меморіальна дошка на будівлі Роздільнянського відділу поліції

На батьківщині Героя встановлено бронзове погруддя.

В Одесі на будинку, в якому мешкав С. Є. Артеменко, встановлено меморіальну дошку.

В Роздільній на будинку районного відділку МВС України встановлено меморіальну дошку.

Також у Роздільній на його честь названий провулок.

На його честь названо вулицю Артеменка в місті Дубровиця, Рівненської області, так як під його командуванням 447 полк 397-ї Сарненської Червонопрапорної ордена Кутузова другого ступеня стрілецької дивізії, перший вступив на Дубровиччину в січні 1944 року, дислокувався тут тривалий час, аж до початку знаменитої наступальної операції «Багратіон». Артеменко є почесним громадянином Дубровиці.^[3]

Примітки ред.

↑ Тревожные будни. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
↑ Железный комбат из Раздельной. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела ред.

Біографія С. Є. Артеменка [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Література ред.

Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области/ составители Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984. (рос.)
Люди бессмертного подвига, кн. 1. М., 1975; (рос.)
Ефимов П. Самые высокие высоты. В кн.: Солдаты Родины. Одесса, 1976; (рос.)
Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; (рос.)
Герои Советского Союза, т. 1. М., 1987. (рос.)

[1] Тревожные будни. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.

[2] Железный комбат из Раздельной. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.

[3] Архівована копія. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]

[3]