Арнольд Вольф

австрійський та український військовий діяч, генерал-чотар УГА

Арнольд Вольф (нім. Arnold Wolf) (1877, м. Простейов, Чехія — 24 листопада 1924, там само) — австрійський і український військовий діяч, генерал-чотар УГА. За походженням австрієць.

Арнольд Вольф
 Генерал-чотар
Загальна інформація
Народження1877(1877)
Простейов
Смерть24 листопада 1924(1924-11-24)
Йозефов, Чехія Чехія
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
Війни / битви
Командування
командир Бережанської бригади УГА
Нагороди та відзнаки
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)

Життєпис

ред.

Закінчив Кадетську школу, згодом Офіцерську школу у Відні. Під час першої світової війни — на італійському фронті, підполковник австрійської армії, нагороджений Орденом Леопольда.

В листопаді 1918 перейшов на службу в Галицьку Армію. Під час українсько-польської війни 1918-1919 Вольф очолював 3-ю Бережанську (третю) бригаду УГА, яка відзначилась під час Чортківської офензиви 1919 р. у боях за Бучач,[1] Бережани (20-21 червня 1919 р.).

У липні-серпні 1919 року[2] в ході успішного спільного наступу УГА та Армії Української Народної Республіки на Київ Вольфа було призначено командувачем Другого корпусу УГА. У вересні - жовтні 1919 р. корпус Вольфа вів успішні бої проти денікінських військ у районі Липівця, Немирова, Гайсина, Брацлава під час українсько-білогвардійської війни.

У вересні 1920 р. перейшов з частиною УГА в Чехословаччину, де став командантом інтернованої бригади в таборах для військовополонених — Ліберці (Чехо-Словаччина), Німецькому Яблонному та Йозефові (Чехословаччина).

У червні 1921 р. був призначений комендантом табору в м. Йозефов, де помер. Похований у Простейові (Чехія).

Примітки

ред.
  1. Л. Шанковський. Бучаччина в роки визвольної війни 1918–1920 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 79-80.
  2. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 С. 223–240

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.