Апотропеїчна магія, також апотропей, апотропайон (грец. ἀποτρόπαιος «відводить пороблення») — магічний ритуал, призначений для оберігання від зла (причини, пристріту). Може здійснюватися з використанням церемоній і заклинань, наприклад — постукуванням тричі по дереву, або ж просто шляхом носіння чи підвішування в інтер'єрі предмета, що приносить удачу (оберега, талісмана).

Дерево, обвішане турецькими амулетами від пристріту

Термін використовується в етнографії, археології, мистецтвознавстві.

Основні типи апотропеїв ред.

 
«Архангел Михаїл», картина Рафаеля. Зверніть увагу на зображення морд на наколінних обладунках
  • натільні амулети;
  • зображення на обладунках, одязі, прикрасах;
  • архітектурні рельєфи, статуї, зображення на начиння;
  • написи:
    • в юдаїзмі апотропічні властивості мають імена ангелів, вони часто з'являються на амулетах, магічних написах і формулах;
  • боді-модифікації:
    • татуювання.

Місця для захисних знаків ред.

Як відзначають дослідники, в магічному поданні древніх одним з найбільш вразливих місць будівлі є його кут. Тому вони вважали за необхідність захистити його оберегами: в кути храмів при будівництві закопувалися магічні предмети[1]. Велику увагу надавали ґанку будинка, одвірку. Кути, місця згину грали магічну роль і в тілі людини. Тут слід згадати коліна (так, зображення апотропічної голови можна побачити на елементах обладунках — наголінники), плечі (наприклад, голова пантери на обладунках), зап'ястя.

 
Численні горгулі на кутах Нотр-дам в Ам'єні
 
Водостік з головою лева, Парфенон

Теми зображень ред.

 
Фалічні натільні амулети, Римська Галлія

«Вже з перших століть хрест мав для християн абсолютно особливе значення — він був символом Христової жертви, знаком порятунку і тому вважався найсильнішим апотропічним символом». (С. Н. Гукова. Знаки приснодівства Богоматері).[1]

Апотропайони різних народів ред.

 
Турецький амулет «назар»

Апотропічні дії ред.

 
Очі, що прикрашають ніс мальтійської човна «луццу»
  • триразове постукування по дереву
  • плювання через ліве плече
  • скручування дулі в кишені
  • після народження дитини у вогні нагрівали залізні предмети (щипці, ножі, ножиці) і обводили ними всі кути, стелю та підлогу кімнати, де повинен був знаходитися малюк, щоб відігнати злих духів; в люльку, де спить немовля (частіше в головах), клали металеві предмети: ножі, ножиці, цвяхи і т. п. (Кабардино-Балкарія)[3]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Гукова С. Н. Знаки приснодевства Богоматери [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Byzantinoslavica. — Vol. LXIII. — Prague, 2005. — pp. 225—258.
  2. Точное знание и естественные науки в поздней античности и Византии. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 
  3. Обряды и поэзия семейной общины балкарцев и карачаевцев XVI—XIX вв. [Архівовано 16 грудня 2007 у Wayback Machine.] // Малкондуев Х. Х. Этническая культура балкарцев и карачаевцев. — Нальчик: «Эльбрус», 2001. — 172 с.