Вікіпедія

Антиоксиданти

(Перенаправлено з Антиокислювачі)

А́нтиоксида́нти (а́нтиоки́слювачі) — природні або штучно синтезовані речовини, що сповільнюють чи припиняють окиснення (переважно стосовно органічних сполук).

Антиоксиданти бувають природного (β-каротин, вітамін С, вітамін Е, лікопен) і синтетичного походження. Їх часто додають до промислових продуктів, таких як паливно-мастильні матеріали, щоб запобігти окисленню, і до харчових продуктів, щоб запобігти псуванню, зокрема прогірканню олій і жирів. У клітинах організму такі антиоксиданти, як глутатіон, мікотіол або бацилітіол, і ферментні системи, такі як супероксиддисмутаза, можуть запобігти пошкодженню від окисного стресу. У косметиці частіше всього використовують у засобах, які уповільнюють старіння шкіри. Експериментальні дослідження показують, що антиоксиданти є особливо показаними у хворих на цукровий діабет.

Класифікація

ред.

Антиоксиданти бувають ферментативної природи (ферменти, що синтезуються еукаріотичними та прокаріотичними клітинами) та неферментні. Найвідомішими антиоксидантними ферментами (АОФ) є білки-каталізатори: супероксиддисмутаза (СОД), каталаза та пероксидази.[1] АОФ є найважливішою (внутрішньою) частиною антиоксидантної системи організму. Завдяки АОФ кожна клітина в нормі здатна знищувати надлишок вільних радикалів, проте, при надлишку необезшкоджених вільних радикалів істотну роль захисту організму від окислювального стресу грає зовнішня частина антиоксидантної системи — антиоксиданти, одержувані з їжею.

Найбільш відомі неферментні антиоксиданти: аскорбінова кислота (вітамін С), токоферол (вітамін Е), β-каротин (провітамін А) та лікопін (у томатах). До них також відносять поліфеноли: флавін та флавоноїди (часто зустрічаються в овочах), таніни (в какао, каві, чаї), антоціани (у червоних ягодах).

Антиоксиданти поділяються на два великі підкласи залежно від того, чи є вони розчинними у воді (гідрофільні) або в ліпідах (ліпофільний). Загалом, водорозчинні антиоксиданти окислюються в цитозолі клітини та плазмі крові, тоді як ліпідорозчинні антиоксиданти захищають клітинні мембрани від перекисного окиснення ліпідів.[2] Антиоксиданти можуть бути синтезовані в організмі або надходити з раціону.[3] Різні антиоксиданти присутні в широкому діапазоні концентрацій у рідинах і тканинах організму, при цьому деякі (глутатіон або убіхінон) переважно присутні всередині клітин, тоді як інші (сечова кислота) більш рівномірно розподілені. Деякі антиоксиданти можна знайти лише в окремих організмах, ці сполуки можуть мати важливе значення у патогенезі та факторах вірулентності мікроорганізмів.[4]

Загальний опис

ред.

Сполука, що при додаванні в систему значно сповільнює або цілком зупиняє небажані процеси окиснення, наслідком яких є псування харчових продуктів, палив, пластмас та інших матеріалів. Такі сполуки звичайно самі окиснюються краще ніж речовини, до яких вони додаються. Антиоксиданти можуть діяти за двома механізмами: взаємодіяти з проміжними пероксидними сполуками, сповільнюючи таким чином вироджене розгалуження (фосфати, сульфіди, карбамати, тіокарбамати та тіофосфати металів), чи з вільними радикалами, обриваючи ланцюги. Пр., бутельований гідроксианізол діє як прибирач вільних радикалів, додається до харчових продуктів для запобігання згіркнення жирів, розкладу вітамінів.

Антиоксиданти в їжі

ред.

Ягоди

ред.
 
Ягоди аронії (горобина чорноплідна) — одне з кращих джерел антиоксидантів.

Ягоди асаї (сушені, порошок) (102000 ORAC/100г), аронія (16200), бузина (14400), дика чорниця (7500), журавлина (7300), ожина (5700), малина (4800) та чорниця (4200).[5]

ІншІ продукти
ред.

Інші харчові продукти, що містять багато антиоксидантів: орегано (175000), розмарин (165000), чебрець (157000), кориця (131000), куркума (127000), шавлія (120000), сичуанський перець сушений (118000), сорго (20000-240000), несолодке сухе темне какао (55000), чорний шоколад (20000-50000), пекан-горіх (18000), волоські горіхи (13000), фундук (9600), артишок (7000) та кінза (5150).[5]

Застосування

ред.

Харчова промисловість

ред.

Антиоксиданти застосовують для подовження терміну використання деяких продуктів (маргарин, напої тощо).

Найбільш поширенні харчові добавки з цією дією:

Антиоксиданти у ковбасному виробництві

ред.

Широкого застосування в ковбасній промисловості набули солі молочної кислоти — рН-нейтральні лактати натрію і калію — у виробництві сосисок, шинки, ковбас, оскільки вони забезпечують мікробіологічну стабільність продукту, а також сприяють подовженню термінів зберігання.[6]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ ПЕРОКСИДАЗЫ. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 24 травня 2022.
  2. ↑ PMID 9129943 (PMID 9129943)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
  3. ↑ PMID 15134565 (PMID 15134565)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
  4. ↑ PMID 8993856 (PMID 8993856)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
  5. ↑ а б Nutrient Data Laboratory (U.S.) (2010). USDA database for the oxygen radical absorbance capacity (ORAC) of selected foods (PDF) (English) . с. USDA. Процитовано 29 листопада 2022.
  6. ↑ Молоканова Л. В., Грищенко С. В., Квасніков А. А. Мікробіологічна стабільність варених ковбас[недоступне посилання з травня 2019] // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць[недоступне посилання з травня 2019]. — 2011, Вип.3[недоступне посилання з травня 2019]

Посилання

ред.

Джерела

ред.
  Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антиоксиданти&oldid=39361109