Відкрити головне меню
Куркума
Curcuma zedoaria. Ботанічна ілюстрація з книги "Köhler's Medizinal - Pflanzen".
Curcuma zedoaria. Ботанічна ілюстрація з книги "Köhler's Medizinal - Pflanzen".
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Імбирні (Zingiberaceae)
Підродина: Zingiberoideae
Триба: Zingibereae
Рід: Куркума (Curcuma)
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Curcuma
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Curcuma
EOL logo.svg EOL: 107371
IPNI: 37240-1
ITIS logo.svg ITIS: 42393
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 99568
Куркума домашня
Куркума домашня

Курку́ма (Curcuma) — рід багаторічних рослин, схожих на очерет. Сягають метрової висоти. Належать до родини Імбирних (Zingiberaceae). Найвідоміша та найрозповсюдженіша куркума домашня (Curcuma domestica) або індійський шафран.

Зміст

РозповсюдженняРедагувати

Куркума належить до тропічних спецій, що походять з Південно-східної Індії. Її розводять у Китаї, Індії (у західній частині), на Яві. До Європи вона потрапила ще в давнину разом з арабськими купцями[джерело?].

ВирощуванняРедагувати

Розмножується вона тонкими частинами кореневищ; перший врожай одержують вже через 10 місяців після посадки.

В Україні вирощування можливе як кімнатної рослини, або ж як дворічної. У перший рік складається великий корінь куркуми. До осені він встигає утворити відростки (1-2 см).

Відростки можна дорощувати в горщику або наступного року в землі.

ВикористанняРедагувати

Зібрані і промиті кореневища обдають окропом, а потім поволі сушать на сонці; фарбник з ефіроолійних клітин проникає в навколишню рослинну тканину; вся вона набуває бажаного кольору, який надалі визначить ринкову ціну спеції, а кореневище настільки затвердіє, що його можна молоти, перетворюючи на дрібний порошок. Кореневища сортують, розділяючи на коротші і товщі осьові частки (Curcuma rotunda) і побічні паростки (Curcuma longa), досягаючи 8 см в довжину і що мають пальцевидну форму.

Спеції готують з її ароматного кореневища, що містить в своїх ефіроносних клітинах інтенсивний оранжево-жовтий фарбник, за який цю рослину також називають «індійським шафраном». Проте на відміну від шафрану фарбувальна речовина, що міститься в куркумі, розчинна в жирах. Вона повністю нешкідлива і використовується для підфарбовування масла, маргарину, сирів і гірчиці[джерело?]. Куркума входить до складу суміші «карі», ворчестерського соусу і багатьох інших сумішей як завдяки своєму фарбнику, так і сильному пряному смаку.

В Європі, за винятком Англії, куркума не належить до поширених спецій, але в США, навпаки, її люблять додавати до яєчні, класти в кремові соуси, майонези, паштети і рибні салати. Особливо добре натирати нею курчат, призначених для смаження на грилі, завдяки чому зникає не дуже приємний запах пташника, до того ж поверхня м'яса набуває красивого золотистого кольору, немов вона вкрита хрусткою обсмаженою скоринкою. Спецію можна додавати до всіх м'ясних страв, що швидко готуються, наприклад, до свинячих відбивних на кісточці.

В індійській кухні куркумою підфарбовують рис і солодкі страви.

В Україні і Польщі куркуму часто додають при виробництві макаронів.

Користь для організмуРедагувати

Природний антибіотик; попереджує хворобу Альцгеймера.

ДжерелаРедагувати