Харчові добавки (адити́ви) — природні, ідентичні природним або штучно синтезовані речовини, які додають у їжу як інгредієнт з технологічних міркувань: подовжити термін зберігання (консерванти), перетворити їжу в відношенні кольору, смаку (щоб зберегти і підвищити смак), текстури, консистенції, зовнішнього вигляду. Звичайно до харчових добавок не відносять речовини, які підвищують харчову цінність продуктів: вітаміни, мікроелементи, амінокислоти.[1] Деякі добавки використовували протягом століть, наприклад, для збереження їжі — оцет, сіль (соління бекону, м'яса, риби і ін.), або використання діоксиду сірки в деяких винах (E220[2]). З появою оброблених харчових продуктів у другій половині 20-го століття було введено багато інших добавок як природного, так і штучного походження. Станом на 2010 рік відомо більше 2800 найменувань харчових добавок.[3]

Харчові добавки

Широке використання харчових добавок потребувало розробки їх класифікації, створення технологій застосування і гігієнічної регламентації.

Комісія ФАО-ВООЗ «Codex Alimentarius» запропонувала тлумачення поняття «харчові добавки»:

«...будь-які речовини, які в нормальних умовах не застосовують як їжу і не використовують як типові інгредієнти їжі, незалежно від наявності у них харчової цінності, умисне додавані в їжу для технологічних цілей (зокрема покращення органолептичних властивостей) в процесі виробництва, обробки, упаковки, транспортування або зберігання харчових продуктів...»

В Європейському Союзі для регулювання цих добавок, а також для інформування споживачів кожній добавці після схвалення присвоюють унікальний номер — E-номер. Ця схема нумерації прийнята і видана Міжнародною Комісією Codex Alimentarius[4] для найпоширеніших харчових добавок у Європі.

Українське законодавство визначає: харчова добавка — речовина, яку зазвичай не вважають харчовим продуктом або його складником, але додають до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та у результаті стає невід'ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей)[5]
В Україні перелік харчових добавок, дозволених у харчових продуктах, регулювався до 20 вересня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 року № 12 «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах» (втратила чинність).

Перелік видів харчових добавокРедагувати

Харчові добавки раціонально вживати у мінімальній кількості, але не вище від установленого максимально дозволеного рівня.[3] Зазвичай харчові добавки розділяють на декілька категорій.

Перелік кодів та назв харчових добавок (в тому числі дозволених в Україні)Редагувати

Докладніше: E-номер

Переважна більшість харчових добавок має штучне походження, і, зазвичай, виробляється за кордоном[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Скурихин И. М., Нечаев А. П. Все о пище с точки зрения химика: Справ. издание. — М.: Высш.шк. 1991. — 288 с. ISBN 5-06-000673-5
  2. Current EU approved additives and their E Numbers, The Food Standards Agency website
  3. а б П. Г. Столярчук, Т. З. Бубела, Б. Ю. Гриневич, М. М. Микийчук. Метод ідентифікації харчових добавок (підсолоджувачів) з метою виявлення фальсифікації продукції // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Збірник наукових праць. — 2010, № 46.
  4. Codex Alimentarius."Class Names and the International Numbering System for Food Additives."
  5. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (від 23.12.1997 № 771/97-ВР, редакція від 04.04.2018)
  6. Молоканова Л. В., Грищенко С. В., Квасніков А. А. Мікробіологічна стабільність варених ковбас[недоступне посилання з червня 2019] // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць[недоступне посилання з червня 2019]. — 2011, Вип.3[недоступне посилання з червня 2019]

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Безпека та ризики харчових добавок / Войціцький В. М. [та ін.]. — Київ : Компринт, 2016. — 174 с. : табл. — Бібліогр.: с. 173. — ISBN 978-966-929-373-2