Вікіпедія

Пребіотики

компоненти їжі, які стимулюють активність мікрофлори кишечника
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Пребіотики — це сполуки в їжі, які сприяють росту або активності корисних мікроорганізмів, таких як бактерії та гриби.[1]

Дієтичні пребіотики — це зазвичай неперетравлювані сполуки клітковини (наприклад різновид харчових волокон), які неперетравленими проходять через верхню частину шлунково-кишкового тракту та сприяють росту або активності корисних бактерій у товстій кишці, діючи як субстрати для них.[1][2]

Інколи, можуть поліпшувати здоров'я.[2]

Історія

ред.

Термін «пребіотики» вперше ввів R.Gibson та використовується для визначення речовин або дієтичних додатків, які не гідролізуються та не абсорбуються у тонкій кишці людини.[3] Вони є селективним субстратом одного або декількох видів біфідобактерій та лактобацил (БЛ-флори) для стимуляції їхнього зростання і/або метаболічної активності, внаслідок чого поліпшується склад мікрофлори товстого відділу кишки.

Приклади пребіотиків

ред.

Одним із найкласичніших пребіотиків, які використовують для створення функціональних продуктів є інулін, який у великій кількості зустрічається в таких рослинних продуктах, як топінамбур і корінь цикорію. Найбільша кількість пребіотиків має вуглеводну природу — це фруктоолігоцукриди, ізомальтоолігоцукриди, лактулоза, галактоолігоцукриди, харчові волокна, стійкі види крохмалю, інулін та ін.[3]

Серед пребіотиків найвідоміші полі- і олігофруктани, соєві олігоцукриди, галактоолігоцукриди, ізольовані з природних джерел або отримані біотехнологічним чи синтетичним методами.[3]

На харчовому ринку існує досить велика пропозиція пюреутворюючих концентратів, що належать до складу пребіотиків.[4]

Вимоги

ред.

До пребіотиків відносяться речовини, які повинні задовольнити наступні вимоги:[3]

  • не гідролізуватися і не всмоктуватися у верхній частині шлунково-кишкового тракту;
  • бути селективним субстратом для корисних бактерій, що живуть у товстому кишечнику, тобто стимулювати їхній ріст чи біохімічну активність;
  • змінювати баланс кишкової мікрофлори в сторону більш сприятливого для організму людини складу;
  • індукувати корисні ефекти не тільки на рівні шлунково-кишкового тракту, але й організму в цілому, тобто забезпечувати системні ефекти

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Hutkins RW; Krumbeck JA; Bindels LB; Cani PD; Fahey G Jr.; Goh YJ; Hamaker B; Martens EC; Mills DA; Rastal RA; Vaughan E; Sanders ME (2016). Prebiotics: why definitions matter. Curr Opin Biotechnol. 37: 1—7. doi:10.1016/j.copbio.2015.09.001. PMC 4744122. PMID 26431716.
  2. ↑ а б Слащева А. В. Розробка технології функціонального рослинного напівфабрикату для рибних січених виробів[недоступне посилання з липня 2019] // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал[недоступне посилання з червня 2019]. — 2009, Вип. 1[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ а б в г Сирохман І. В. Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення: навч. С 40 пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 544 с. — ІБВК 978-966-364-803-3
  4. ↑ Стіборовський С. Е., Османова Ю. В. Технологія отримання пребіотичної суміші з використанням порошків кореня цикорію та топінамбура[недоступне посилання з липня 2019] // Обладнання та технології харчових виробництв. Збірник наукових праць [Архівовано 15 липня 2013 у Wayback Machine.]. — 2009, Вип. 20[недоступне посилання з липня 2019]

Див. також

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пребіотики