Журавлина
Журавлина (Oxycoccus — від грец. oxys — кислий, coccos — кулька) — таксон вічнозелених рослин родини вересових (Ericaceae). Деякі дослідники класифікують журавлину як виокремлену з родини вересових родину брусничних (Vacciniaceae).
| Журавлина | |
|---|---|
| |
| Журавлина болотяна | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Вересоцвіті (Ericales) |
| Родина: | Вересові (Ericaceae) |
| Рід: | Чорниця (Vaccinium) |
| Підрід: | Журавлина (Vaccinium subg. Oxycoccus) (Hill) A.Gray, 1756 |
| Види | |
|
Vaccinium erythrocarpum | |
 Вікісховище: Cranberries
| |
Етимологія ред.
Англійською рослина називається cranberry: від англ. berry — «ягода», і англ. crane — «журавель». Під вагою квітки журавлини нахиляються, нагадуючи схилену шию журавля. Звідси ж і українська назва цієї ягоди — «журавлина».[1]
Систематика ред.
Систематика родини брусничних є досить складною і часто переглядалася. Сама родина брусничних одними дослідниками була об'єднана з родиною вересові[2], іншими визнана самостійною. У свою чергу, журавлина (Oxycoccus) деякими дослідниками виділялася в окремий рід. До нього включають чотири,[3][4] іноді п'ять видів.[5] Згідно з класифікацією Холла та Алдерса на основі вивчення хромосомних чисел, таксон Oxycoccus, разом з чотирма іншими: Batodendron, Polyodium, Herpothamnus, Cyanococcus виділені з роду Vaccinium в окремі роди.[6] Інші ботаніки, зокрема Редер,[7] розглядають Oxycoccus як підрід роду Vaccinium.
Загальна біоморфологічна характеристика ред.
Стебла тонкі, сланкі. Листки яйцеподібно-ланцетні або яйцеподібні, зверху темно-зелені, знизу сизо-зелені, функціонують 2-3 вегетаційні періоди. Квітки пониклі, на довгих квітконіжках. Плід — темно-червона ягода.
Поширення та екологія ред.
Всі види дико ростуть у помірній зоні Північної півкулі. Поширені у лісовому поясі, лісотундрі та тундрі Європи, Азії, Північної Америки. Росте журавлина у заболочених соснових та мішаних лісах, на оліготрофних і мезотрофних болотах. Рослина світлолюбна.
Журавлина в Україні ред.
В Україні зростає 2 види: журавлина звичайна, або болотяна (Oxycoccus palustris) й журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus). Росте на мохових болотах, у мокрих соснових та сосново-березових лісах, здебільшого на Поліссі. Найпоширеніша й має господарське значення журавлина звичайна. Журавлина дрібноплода занесена до Червоної книги України.[8] Розпочато впровадження в культуру Журавлини великоплідної (Vaccinium macrocarpon), яку здавна вирощують у промислових масштабах в Північній Америці. Дослідні насадження різних сортів Журавлини великоплодої створено на вироблених торфовищах біля сіл Вербівка Рівненської області та Секунь Волинської області.
Використання ред.
Це чи не єдина ягода, яка зберігається у свіжому вигляді від урожаю до урожаю та ще й без втрат вітамінів та інших цілющих речовин.
Ще в XVI столітті цілющі властивості журавлини використовували індіанці. Мореплавці багатьох країн брали ягоди в далекі морські подорожі як ліки проти цинги та інших захворювань. В роки громадянської війни Півночі та Півдня Америки, генерал Грант наказав ввести сік журавлини до армійського раціону як напій, що зміцнює здоров'я, поліпшує самопочуття.
Кисло-солодкий журавлинний соус чи журавлинне желе є складовою кулінарних традицій корінних американців. Індичка, кукурудза, гарбуз і журавлиновий соус — символи Дня Подяки.
Лікувальні властивості ред.
| Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Ягоди журавлини містять велику кількість антиоксидантів — речовин, здатних нейтралізувати в організмі шкідливу дію вільних радикалів. Крім того, щоденне споживання склянки журавлинового соку або сиропу позбавляє від «шкідливого холестерину», та піднімає рівень «сприятливого холестерину» високої густини.
Свіжі ягоди, а також сік, морс, сироп, кисіль, варення і повидло з журавлини стимулюють виділення шлункового соку. Тому їх часто використовують для лікування гастритів з пониженою кислотністю і при запаленні підшлункової залози. Вони попереджують утворення каміння у нирках.
Журавлиновий сік використовують як засіб для лікування багатьох хвороб, у тому числі респіраторних захворювань та грипу. Він знімає жар, виводить шлаки і посилює дію ліків (антибіотиків і сульфаніламідів) у декілька разів, тому корисно запивати ці ліки журавлиновим соком. Журавлина — чемпіон за вмістом таніну. Він має здатність збирати в організмі різні хвороботворні бактерії і виводить їх назовні.
Склад ред.
У журавлині містяться такі важливі мікроелементи як фосфор, калій, кальцій, марганець, залізо, кобальт та йод. У великій кількості в ягодах містяться вітаміни C (30 мг) та P (0,1 мг), а також вітаміни B1 (0,03 мг) та B2 (0,02 мг). У журавлині багато урсолової кислоти, яка генетично і за структурою близька до багатьох фізіологічно важливих гормонів.
Найважливішими компонентами журавлини є органічні кислоти (2-5 %) та цукри (3-4 %). Основними кислотами є яблучна, хінінова та лимонна (2,4-3,3 %). Особлива роль належить бензойній кислоті, яка володіє антисептичними властивостями. Цукри представлені в основному глюкозою (2,4 %) та фруктозою (0,3 %). Крім того, в ягодах міститься пектин (0,7-1 %).
Ця рослина — також гарний медонос.
Журавлина широко застосовується як декоративна рослина. Вона довговічна (при правильному догляді росте на одному місці понад 30 років) і може використовуватися як ґрунтопокривний і шпалерний матеріал у вересових садах і на альпійських гірках, для облямівки водойм, створення декоративних плям на газоні.
Раніше ця ягода вважалась жіночою рослиною. В Україні її приносили вагітній у подарунок для доброго виношування плоду.[9]
Вирощування ред.
Початком культури журавлини вважають 1816 р., коли Генрі Холл (штат Массачусетс, США) виявив, що рослини журавлини, випадково засипані піском прилеглих дюн, особливо добре плодоносять, і створив першу примітивну плантацію. Перші промислові плантації були закладені в 1833 р. в околицях Бостона. Зараз найперспективніший для культивування вид — журавлина великоплода. У промислових масштабах ягоду вирощують у США, Канаді, Польщі, Білорусі та скандинавських країнах. У США селекціонерами створено близько 200 сортів журавлини великоплодої.
Розмножується журавлина насінням і живцями. При виборі місця для посадки журавлини необхідно враховувати її біологічні особливості. Оскільки ця рослина світлолюбна, для рясного цвітіння і плодоношення потрібно достатня освітленість. Для нормального росту потрібно дотримувати необхідної міри зволоження, особливо в перший період після посадки. У той же час журавлина не витримує тривалого затоплення в період вегетації. У природних умовах журавлина росте на відносно бідних поживними речовинами ґрунтах, тому і в культурі їй потрібно менше добрив, ніж іншим видам рослин. Журавлина потребує найбільше фосфорних добрив і менше — азотних і калійних. Для нормального розвитку рослин журавлини потрібні кислі (pH 4-5) ґрунти, що містять достатню кількість органічних речовин. На занадто кислих ґрунтах корисно внесення кальцію (вапнування) за умови збереження оптимальної для журавлини кислотності. У зимово-весняний період рослини журавлини можуть бути пошкоджені морозами. У безсніжні зими або ранньою весною, коли сходить сніг, а ґрунт ще замерз, рослини не здатні поглинати воду і страждають від висихання. Найкраще журавлина зимує під природним сніговим покривом. Від осінніх і весняних заморозків її добре захищають солом'яні укриття, ялинові гілки або опале листя.
Примітки ред.
- ↑ «Журавлина творить дива» // Журнал «ORGANIC UA» 02' 2009. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
- ↑ Hitchcock C., Leo. Ericaceae. Vaccinium. — In: Hitchcock C., L., Crongust A., Ownbey M., Thompson J.W. Vascular plants of the Pacific Nortwesrt. Sietle, 1959, pt. IV, p. 29-37.
- ↑ Биология. Современная иллюстрированная энциклопедия. Гл. ред. А. П. Горкин; М.: Росмэн, 2006. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ «Биологический энциклопедический словарь.» Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — 2-е изд., исправл. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Інтродукція найважливіших ягідних рослин з родини Vacciniaceae Lindl. в Україні
- ↑ Aalders L.E., Hall I.V. The intheritance and taxonomic significance of the «nigrum» factor in the common lowbush blueberry Vaccinium angustifolium. — Canad. J. Genet. and Cytol., 1963, vol.5, p.115-118.
- ↑ Rehder A. Manual of cultivated trees and shrubs. N.Y. 1949, p. 748-75
- ↑ Червона книга України. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 22 січня 2013.
- ↑ «Чай із журавлини лікує від хронічних жіночих хвороб» // [[Газета.ua]], 29.08.2012. Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
Джерела ред.
- Інтродукція найважливіших ягідних рослин з родини Vacciniaceae Lindl. в Україні
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- «Журавлина — королева боліт» // Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (листопад 2012 № 11/14)
- «Журавлина творить дива» // Журнал «ORGANIC UA» 02' 2009 [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.]
- «Журавлина. Скарб, яким людина майже не користується» // Журнал «Здоров'я і довголіття» № 41 за 2011 р. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Юрий Горбунов, доктор биологических наук. «Клюквенный ковер» // Журнал «Сад своими руками» 5/2004[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
Посилання ред.
- Рецепт з фото — Соус з журавлини [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Журавлина [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія