Анна Петрович-Негош

чорногорська принцеса

Принцеса Анна Петрович-Негош (Ana Petrovic-Njegoš; 18 серпня 1874 — 22 квітня 1971) — чорногорська принцеса, шоста донька та сьома дитина чорногорського князя Ніколи І та королеви Милени Вукотіч. Дружина німецького принцу з роду Баттенбергів, Франца Йосипа Батенберга, сестра російських Великих княгинь Анастасії Черногорської і Міліци Негош-Петрович, а також королеви Італії, Олени Негош Петрович.

Анна Петрович-Негош
Princess Anna of Montenegro.jpg
Народилася 18 серпня 1874(1874-08-18)[1]
Цетинє, Королівство Чорногорія
Померла 22 квітня 1971(1971-04-22)[1] (96 років)
Монтре, Во, Швейцарія
Поховання Royal Tomb in Cetinjed
Країна Flag of Montenegro (1852–1905).svg Князівство Чорногорія
Діяльність аристократка
Суспільний стан royaltyd
Титул принцеса
Рід Петрович-Негош і Баттенберги
Батько Нікола I Петрович
Мати Мілена Петрович Негош
Брати, сестри Зорка Чорногорська, Міліца Негош-Петрович, Анастасія Чорногорська, Princess Marica of Montenegrod, Данило ІІ Негош Петрович, Олена Негош-Петрович, Princess Sofia of Montenegrod, Мірко Дмитрій Петрович-Негош, Ксенія Чорногорська, Princess Vjera of Montenegrod і Принц Петро Чорногорський
У шлюбі з Prince Francis Joseph of Battenbergd

Дитинство та родинаРедагувати

Майбутня принцеса Баттенберг народилася 18 серпня 1874 року. Вона була шостою донькою чорногорського князя Ніколи І і Мілени Вукотіч та сьомою дитиною взагалі. Анна росла та виховувалася в інтелігентному та культурному середовищі. Її батько, Нікола Негош, правив Чорногорією з 1860 року (з 1910 року прийняв титул короля), підтримував контакти з усіма країнами та був відомим політичним діячем Європи. Анна народилася, коли йшла чорногорсько-турецька війна, результатом якої стало визнання суверенітету Чорногорії, а також значні територіальні прирощення. Дитинство Анни проходило в місті Цетинє, в оточенні братів та сестер. Відомість та вплив Чорногорському князеві принесли династичні браки його дітей. Їх у Ніколи І та Мілени народилося дванадцять. Деяким братам і сестрам Анни батько знайшов дуже вигідні шлюбні партії. Олена в 1896 році одружилася на спадковому принці Італії, Вікторі Емануїлі, який в 1900 році став королем під ім'ям Віктор-Емануїл ІІІ. Брат Анни, спадковий принц Данило, одружився з принцесою Юттою Макленбург-Стреліцькою. Старша сестра Зорка вийшла заміж за принца Сербії Петра І Карагеоргійовича, який в 1903 році став королем. Сестри Міліця та Анастасія одружилися з внуками Російського імператора Миколи І та стали членами імператорського дому Романових. Спочатку Анна виховувалася в родинному палаці в Цетинє, потім, як і її сестри, переїхала в Росію здобувати освіту.

ШлюбРедагувати

 
Франц Йосип Баттенберг, чоловік Анни

ПередумовиРедагувати

У 1897 році Анна відправилася у подорож до Франції, де гостювала у своєї сестри Міліції, російській великій княгині, та її чоловіка, Петра Миколайовича. Там вона зустріла свого майбутнього чоловіка, принца Баттенберзького, Франца Йосипа Баттенберга, який також був гостем Петра. В Ла-Турбі, в регіоні Прованс, Аліса Баттенберг, принцеса Анна, Франц Йосип та інші вирушили на післяобідню прогулянку. Однак коли більша частина компанії повернулася назад, щоб подивитися на камеру-обскуру, Анна та Франц Йосип зникли.

Через деякий час брат Франца Йосипа, Луї Баттенберг, проголосив заручини Анни та Франца. Родина Баттенбергів була проявом морганатичного шлюбу, і хоча у неї був нижчий статус, ніж у інших аристократичних родин, вона мала тісні зв'язки з Великою Британією, тому що принц Генрі був одружений з Принцесою Об'єднаного Королівства Беатрисою, молодшою донькою Вікторії. Баттенберги були відомі через свій гарний вигляд, вишуканість та, найголовніше, за відсутність політичних протиріч, що дозволило їм стати фаворитами Корони.

ЦеремоніяРедагувати

Анна та Франц отримали дозвіл королеви Вікторії та російського суду, щоб вступити в шлюб. 18 травня 1987 року в присутності усієї родини, Анна вийшла заміж за Франца Йосипа Баттенберга в Цетинє, Чорногорія.

Подальше життяРедагувати

Франц був полковником у болгарській кінноті, тоді як його старший брат Олександр був суверенним Принцом Болгарії до 1886 року. Франц користувався повагою не лише Королеви Вікторії, але й імператора Миколи І та імператриці Олександри Федорівни; як кажуть, вони дали Анні один мільйон рублів як придане.

Про Анну казали, що вона була «надзвичайно жива, висока і гарна». Її чоловік був «гарний, приємний, високий і добре освічений». Щасливе подружжя не мало дітей. Анна і Франц були дуже популярні у своїх родинах. Коли вони одружились, Франц, за чутками, був обраний як генерал-губернатор на острові Крит.

До Першої світової війни вони жили в Дармштадті, а після переїхали в нейтральну Швейцарію. До того часу фінансове становище родини стало критичним; в серпні 1916 року Франц описував його як «жахливе». Анна почала анонімно писати та продавати музичні твори, які, до речі, отримували деякий фінансовий успіх. Дохід від цих музичних творів давав необхідні ресурси для проживання подружжя. Під час роботи над оперою в 1899 році, Анна отримала досить велике інтерв'ю відомого італійського композитора П'єтро Масканьї в королівському палаці Неаполя, так як вона хотіла порадитися з ним по музичним питанням. Сестра Анни, принцеса Італії Олена, забезпечила їм зустріч.

СмертьРедагувати

З 1917 року англійський король відмовився від усіх німецьких титулів, включаючи титул принца Баттенберг. Франц не відмовився від титлу та був єдиним принцом в родині, який продовжував бути Батенбергом. Він помер 31 липня 1924 року поблизу Монтре, Швейцарія. Анна померла в 1971 році в віці 96 років, переживши усіх своїх братів та сестер.

ТитулиРедагувати

• 18 серпня 1874 — 18 травня 1897: Її Світлість Принцеса Чорногорська

• 18 травня 1897 — 22 квітень 1971: Її Світлість Принцеса Баттенберг

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати