Відкрити головне меню

Данило ІІ Негош Петрович

Данило II Олександр Петрович-Негош (29 червня 1871 — 24 вересня 1939, Відень) — коронний принц Чорногорії. Був найстаршим сином короля Ніколи І Чорногорського і королеви Мілени Вукотіч (Мілени Петрович Негош).

Данило ІІ Негош Петрович
Crown Prince Danilo of Montenegro.jpg
Народився 29 червня 1871(1871-06-29)[1]
Цетінє, Муніципалітет Цетине[d], Чорногорія
Помер 24 вересня 1939(1939-09-24)[1] (68 років)
Відень, Третій Рейх
Поховання Віденський центральний цвинтар
Громадянство
(підданство)
Чорногорія
Діяльність суверен
Учасник Перша світова війна
Magnum opus Onamo[d]
Титул принц
Посада король
Рід Петрович-Негош
Батько Нікола I Петрович
Мати Мілена Петрович Негош
Брати, сестри
У шлюбі з Ютта Мекленбург-Стреліцька
Автограф Danilo Aleksandar.JPG
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія IV ступеня Knight grand cross of the order of the crown of Italy

Молоді рокиРедагувати

Під час Балканських воєн та Першої світової спадкоємець престолу Данило керував чорногорською армією разом зі своїм батьком і генералами Янко Вукотічем (троюрідний брат Мілени Вукотіч, тобто дядько Данила) та Мітаром Мартиновичем. Протягом Першої Болканської війни в підпорядкуванні Данила знаходився Зетський загін, який розбив турецькі позиції поблизу міста Тузи, що закривали підступи до Скадару.

Період правління і зречення престолуРедагувати

1 березня 1921 року Данило був проголошений королем Чорногорії, він також став на чолі уряду в екзилі аж до 7 березня 1921, коли, за досі не з'ясованими обставинами, Данило відмовляється від престолу та головування в королівському домі Негош Петровичів на користь свого племінника, принца Михайла Чорногорського. Його репутація була підірвана, коли 5 березня він оголосив про зречення престолу, лише наступного дня заявивши це широкій публіці. Відмова від престолу викликала велике занепокоєння.

ШлюбРедагувати

Князь Данило був одружений з герцогинею Юттою Мекленбурзькою (1880—1946), дочкою Адольфа Фрідріха V, великого, герцога Мекленбург-Стреліца, але шлюб був бездітним. Після свого зречення у 1921 році, більшу частину життя він провів у Ніцці.

Остання поява на публіціРедагувати

Князь Данило знову з'явився на публіці у 1934 році, коли подав судового позову проти американської кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer за неправдиве зображення його особи у першій версії фільму «Весела вдова». Данилові вдалося виграти справу в суді, і він домігся 4000$ компенсації та певних змін у сценарії. За сюжетом першої версії фільму, Данило зваблює простолюдинку, а потім через певні обставини їм доводиться розлучитися. Данило намагається повернути свою кохану, але терпить фіаско. Фільм не мав жодного відношення до реальності. після судового процесу фільм не перезняли, проте змінили дату полій, що в ньому відбувалися — події були перенесені у 1885 рік, коли реальному принцові Данилі було 14 років.

Данило помер у Відні, анексованому Німеччиною, в 1939 році, не залишивши нащадків.

Одного разу Данило намагався проявити себе як композитор, написавши музику до сербської патріотичної пісні на слова свого батька, короля Ніколи — «Туди, туди!» Нотна партитура була видана в Празі (під час Першої Балканської війни ця пісня мала реальний шанс стати чорногорським гімном)

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Джуліо Вігноли. La vicenda italo-montenegrina. L'inesistente indipendenza del Montenegro nel 1941.
  • Мілан Йовицевич, Анде Капіциц, Тетяна Йовіц. La corte di Re Nicola.
  1. а б Lundy D. R. The Peerage — 717826 екз.