Ютта Мекленбург-Стреліцька
Августа Шарлотта Ютта Мекленбург-Стреліцька (Auguste Charlotte Jutta Alexandra Georgina Adophine, 24 січня 1880 — 17 лютого 1946) — герцогиня Мекленбург-Стреліцька, дружина принца Чорногорії Данила Негоша. Вінценосна тричі-вигнанниця, що поєднала в собі трагічні долі двох слов'янських націй — бодричів і чорногорців.
Ютта Мекленбург-Стреліцька Auguste Charlotte Jutta Alexandra Georgina Adophine, Duchess of Mecklenburg-Strelitz | |||
| |||
---|---|---|---|
27 липня 1899 року — 1 березня 1921 року | |||
| |||
1 березня 1921 року — 7 березня 1921 року | |||
| |||
7 березня 1921 року — 17 лютого 1946 року | |||
Народження: |
24 січня 1880[1] Нойштреліц, Мекленбург-Передня Померанія, НДР | ||
Смерть: |
17 лютого 1946[1] (66 років) або 1946[2] Рим, Італія | ||
Поховання: | Campo Santo Teutonicod | ||
Країна: | Німеччина | ||
Рід: |
Мекленбург-Штреліц Петрович-Негош | ||
Батько: | Адольф Фрідріх V Мекленбурзький | ||
Мати: | Єлизавета Ангальт-Дессау | ||
Шлюб: | Данило ІІ Негош Петрович | ||
Біографія
ред.Ютта Мекленбург-Стреліцька народилася в Нойштреліці та була молодшою дочкою герцога Мекленбург-Стрелицького Адольфа Фрідріха V (представника понімеченої бодричанської династії Ніклотовічів) і його дружини саксонської принцеси Єлизавети Ангальтської . Разом з сестрою Марією Ютта виховувалася гувернантками і практично не бачилася з батьками.
Шлюб та перехід в православ'я
ред.Ютта одружилася з князем Чорногорії Данилом Негош-Петровичем. Цьому шлюбу вельми посприяв сюзерен її батька: німецький імператор Вільгельм II. У Чорногорію Ютта прибула в супроводі свого майбутнього зятя, принца Італії Віктора-Емануїла — чоловіка сестри Данила — Олени[3]. Вона одружилась з принцом Данилом 27 липня 1899 року. Після одруження і переходу в православ'я Ютта прийняла ім'я Міліца. Великий князь Костянтин Костянтинович писав у своєму щоденнику 14 липня[4]:
О 9 ранку було призначено приєднання принцеси Ютти до православ'я. Мати і брат не бажали при цьому бути присутнім, і мені було запропоновано відвезти наречену в Антіварійску церкву. Ютта була дуже гарна в чорногорському[5] вбранні. Дорогою до церкви, в кареті, розмова клеїлась не дуже; вона запитала мене чи доведеться їй відрікатися від лютеранської віри. Я відповів, що її приєднання відбудеться за тим же обрядом, за яким наше віросповідання прийняла імператриця Олександра Федорівна, і додав, що обидва наші віровчення християнські і що лютеранам ні від чого відрікатися не треба, а треба тільки прийняти до всього існуючого ще дещо нове … Символ віри Ютта прочитала сама в книжці, в якій він був написаний німецькими[6] літерами. Її було названо Міліца. |
Перша світова війна
ред.Під час Першої світової війни Чорногорія в союзі з Сербією боролася проти об'єднаних сил Австро-Угорщини і Німецької імперії. Віллу під Антіварі, де проживала колишня німецька піддана Міліца Мекленбург-Стреліцька, було піддано австрійському бомбардуванню в середині листопада 1914 року[7]. Ніяких демаршів з боку Вільгельма II, звичайно ж, не було.
Після війни Чорногорія увійшла до складу нового Королівства сербів, хорватів і словенців. Чорногорська королівська сім'я, не підкорившись насильству, створила уряд у вигнанні. З 1 по 7 березня 1921 року титулованим королем Чорногорії був Данило Петрович-Негош, а Міліца, відповідно, — королевою. Однак, 7 березня 1921 року, з причин, які не з'ясовані дотепер, Данило відмовився від претензій на трон і верховенства в королівській родині на користь свого племінника, князя Михайла Петровича-Негоша. Через кілька днів після цього він офіційно відрікся від престолу на користь Михайла.
Еміграція
ред.Весь залишок свого життя Ютта-Міліца провела у вигнанні — далеко і від Чорногорії, і від Мекленбурга. Хоча ще в перші роки еміграції Ютта з Данилом розлучилися,.офіційно розлучення не було оформлено, пара проживала окремо до самої смерті принца Данила у Відні 1939 року. Ютта переселилася до Італії і померла в Римі в 1946 році.
Примітки
ред.- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Willets, Gilson (2004). Rulers of the World at Home. Kessinger Publishing. с. 306. ISBN 1417917393.
- ↑ Великий князь Константин Романов//Роман-газета. — 1994. — № 19. — С.55.
- ↑ Так у тексті.
- ↑ Мабуть, готичними.
- ↑ «Danilo's Villa Wrecked». New York Times. 1914-11-16. с. 3.