Ютта Мекленбург-Стреліцька

принцеса Чорногорії

Августа Шарлотта Ютта Мекленбург-Стреліцька (Auguste Charlotte Jutta Alexandra Georgina Adophine, 24 січня 1880 — 17 лютого 1946) — герцогиня Мекленбург-Стреліцька, дружина принца Чорногорії Данила Негоша. Вінценосна тричі-вигнанниця, що поєднала в собі трагічні долі двох слов'янських націй — бодричів і чорногорців.

Ютта Мекленбург-Стреліцька
Auguste Charlotte Jutta Alexandra Georgina Adophine, Duchess of Mecklenburg-Strelitz
Ютта Мекленбург-Стреліцька
Ютта Мекленбург-Стреліцька
Прапор
Прапор
кронпринцеса Чорногорії
27 липня 1899 року — 1 березня 1921 року
Прапор
Прапор
королева Чорногорії (у вигнанні)
1 березня 1921 року — 7 березня 1921 року
Прапор
Прапор
кронпринцеса Чорногорії
7 березня 1921 року — 17 лютого 1946 року
 
Народження: 24 січня 1880(1880-01-24)[1]
Нойштреліц, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Смерть: 17 лютого 1946(1946-02-17)[1] (66 років) або 1946[2]
Рим, Італія
Поховання: Campo Santo Teutonicod
Країна: Німеччина
Рід: Мекленбург-Штреліц
Петрович-Негош
Батько: Адольф Фрідріх V Мекленбурзький
Мати: Єлизавета Ангальт-Дессау
Шлюб: Данило ІІ Негош Петрович

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Ютта Мекленбург-Стреліцька народилася в Нойштреліці та була молодшою дочкою герцога Мекленбург-Стрелицького Адольфа Фрідріха V (представника понімеченої бодричанської династії Ніклотовічів) і його дружини саксонської принцеси Єлизавети Ангальтської . Разом з сестрою Марією Ютта виховувалася гувернантками і практично не бачилася з батьками.

Шлюб та перехід в православ'я

ред.

Ютта одружилася з князем Чорногорії Данилом Негош-Петровичем. Цьому шлюбу вельми посприяв сюзерен її батька: німецький імператор Вільгельм II. У Чорногорію Ютта прибула в супроводі свого майбутнього зятя, принца Італії Віктора-Емануїла — чоловіка сестри Данила — Олени[3]. Вона одружилась з принцом Данилом 27 липня 1899 року. Після одруження і переходу в православ'я Ютта прийняла ім'я Міліца. Великий князь Костянтин Костянтинович писав у своєму щоденнику 14 липня[4]:

  О 9 ранку було призначено приєднання принцеси Ютти до православ'я. Мати і брат не бажали при цьому бути присутнім, і мені було запропоновано відвезти наречену в Антіварійску церкву. Ютта була дуже гарна в чорногорському[5] вбранні. Дорогою до церкви, в кареті, розмова клеїлась не дуже; вона запитала мене чи доведеться їй відрікатися від лютеранської віри. Я відповів, що її приєднання відбудеться за тим же обрядом, за яким наше віросповідання прийняла імператриця Олександра Федорівна, і додав, що обидва наші віровчення християнські і що лютеранам ні від чого відрікатися не треба, а треба тільки прийняти до всього існуючого ще дещо нове … Символ віри Ютта прочитала сама в книжці, в якій він був написаний німецькими[6] літерами. Її було названо Міліца.  

Перша світова війна

ред.

Під час Першої світової війни Чорногорія в союзі з Сербією боролася проти об'єднаних сил Австро-Угорщини і Німецької імперії. Віллу під Антіварі, де проживала колишня німецька піддана Міліца Мекленбург-Стреліцька, було піддано австрійському бомбардуванню в середині листопада 1914 року[7]. Ніяких демаршів з боку Вільгельма II, звичайно ж, не було.

Після війни Чорногорія увійшла до складу нового Королівства сербів, хорватів і словенців. Чорногорська королівська сім'я, не підкорившись насильству, створила уряд у вигнанні. З 1 по 7 березня 1921 року титулованим королем Чорногорії був Данило Петрович-Негош, а Міліца, відповідно, — королевою. Однак, 7 березня 1921 року, з причин, які не з'ясовані дотепер, Данило відмовився від претензій на трон і верховенства в королівській родині на користь свого племінника, князя Михайла Петровича-Негоша. Через кілька днів після цього він офіційно відрікся від престолу на користь Михайла.

Еміграція

ред.

Весь залишок свого життя Ютта-Міліца провела у вигнанні — далеко і від Чорногорії, і від Мекленбурга. Хоча ще в перші роки еміграції Ютта з Данилом розлучилися,.офіційно розлучення не було оформлено, пара проживала окремо до самої смерті принца Данила у Відні 1939 року. Ютта переселилася до Італії і померла в Римі в 1946 році.

Примітки

ред.
  1. а б Lundy D. R. The Peerage
  2. Чеська національна авторитетна база даних
  3. Willets, Gilson (2004). Rulers of the World at Home. Kessinger Publishing. с. 306. ISBN 1417917393.
  4. Великий князь Константин Романов//Роман-газета. — 1994. — № 19. — С.55.
  5. Так у тексті.
  6. Мабуть, готичними.
  7. «Danilo's Villa Wrecked». New York Times. 1914-11-16. с. 3.