Анемона лісова

вид рослин

Анемона лісова (Anemone sylvestris), у народі має назву вітряниця або куряча сліпота[1] — вид квіткових рослин родини жовтецеві (Ranunculaceae).

Анемона лісова
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Anemonoides
Вид:
Анемона лісова (A. sylvestris)
Біноміальна назва
Anemonoides sylvestris

Опис

ред.

Це багаторічна кореневищна трав'яниста рослина. Стебло прямовисне, у верхній частині майже біло-повстисте, 15—30 см заввишки. Листки довгочерешкові, прикореневі, 5-роздільні, густо-запушені. Квітки великі (30—70 мм у діаметрі), одиничні, здебільшого з 5 пелюсток, білі. Формула квітки:  [2].

Плід — сім'янка. Цвіте у травні — червні.

Поширення

ред.
 
Анемона лісова в заказнику Чутівські степи

Рослина поширена у Центральній та Східній Європі. Росте в широколистяних і мішаних лісах, на лісових луках, узліссях, по чагарниках, на схилах у лісостепових і північних степових районах України.

Фармакологічні властивості і використання

ред.

Препарати анемони лісової виявляють антисептичні, протизапальні, болетамувальні, потогінні та сечогінні властивості. В народній медицині відвар трави вживали при погіршанні зору і слуху, при головному й зубному болях, коклюші, хворобах горла, простудних захворюваннях, пропасниці, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, затримці менструацій, гонореї, болях, імпотенції, паралічі тощо. Зовнішньо траву анемони лісової використовували при сверблячці, захворюваннях шкіри й сифілісі та при ревматизмі. Квітки прикладали до наривів для прискорення їхнього визрівання. Рослина отруйна! Використання потребує обережності.

Назви іншими мовами

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Анемона лісова (Anemone sylvestris L.) - Національний природний парк "Подільські товтри" (укр.). 7 квітня 2022. Процитовано 2 травня 2023.
  2. Екофлора України / Відпов. редактор Я.П. Дідух. — Київ : Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2. — 480 с..

Література

ред.