Відкрити головне меню

РозташуванняРедагувати

Село розміщене на правому березі Попраду, на схилах хребта Яворини. Знаходиться на території Попрадського ландшафтного парку, при воєводській дорозі № 971 і при залізничній лінії № 96.

ІсторіяРедагувати

Село Андріївка відоме з 1352 року. Документальні свідчення XVI ст. про русинське (українське) населення Лемківщини польські історики безпідставно трактують як «волоську колонізацію» через закріпачення українців з використанням волоського права.

Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископові Іоаннові маєток, включно з селом Андріївка. На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівства і підпали в 1340 р. під панування Польщі за короля Казимира ІІІ.

В Андріївці зберігся (у ХІХ ст. переданий до Милика) дзвін з 1484 р. та дивний прилад для дзвоніння молотком по давній залізній штабі, з чого можна судити про існування церкви і священика наприкінці XV ст.

28 липня 1876 року відкрита залізниця Тарнів-Плавеч з перестанком Андріївка.

З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 540 жителів села — 505 українців і 35 поляків (прикордонна сторожа).[2]

До 1945 р. в селі була дочірня греко-католицька церква парафії Милик Мушинського деканату[3], метричні книги велися з 1784 року.

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Ті, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі[4].

У 1975-1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Пам'яткиРедагувати

В селі збереглася церква Успіння Богородиці з 1864 року (хоча історики припускають про перебудову давнішої церкви з XVIII чи XVII ст.), у 1947 році перетворена на костел. У наві знаходяться два вівтарі з XVIII ст. Додаткової ваги пам'ятці надають сторічні липи (пам'ятки природи), які оточують церкву.

Також у селі збереглися дерев'яні полемківські комори XVIII—XIX ст.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 243 71 152 20
Жінки 238 56 141 41
Разом 481 127 293 61

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андріївка (Новосондецький повіт)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 54.
  3. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 97-99
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  5. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

.

ДжерелаРедагувати