Вікіпедія

Гольшанський Андрій Іванович

(Перенаправлено з Андрій Гольшанський)

Андрі́й Гольша́нський — старший син православного князя литовського походження, київського намісника Івана Ольгимонтовича й смоленської княжни Агрипини Святославни[1]. Тевтонські Вегеберіхти кінця XIV ст. називають його власником Ів'я (Ywie, ouch Andrusken hoff) і Гольшан (Goltschan, Andrusken hoff) на балто-слов'янському пограниччі[2][3].

Гольшанський Андрій Іванович
Померне пізніше 1420 і не раніше 1401
РідГольшанські
БатькоІван Ольгимонтович
МатірАгрипина Святославівна
ДружинаОлександра Дмитрівна Друцька
Діти3 дочки
Київський намісник
ПопередникЮрій Гедигольд
НаступникМихайло Гольшанський

За припущенням Інги Баранаускене та Олега Ліцкевича, саме він 1389–90 р. супроводжував батька на переговорах з Тевтонським орденом; якщо це так, то мав народитись близько 1370[a][5][6]. Пізніш разом з отцем і братом Семеном скріпив віленсько-радомську унію (18 січня 1401)[7].

Хроніка Биховця іменує Андрія князем в'язинським[b] (од імені розташованого біля Гольшан села, що було центром його володінь[9][10][8]), а Ян Длугош в своїх «Анналах» — князем київським; остання звістка підтверджується внесенням А. Гольшанського в перелік «князи наших великых» пом'янника Києво-Печерської лаври[6]. Його правління литовський історик Лауринас Шедвідіс датував 1411–18 роками[1].

З Олександрою Дмитрівною Друцькою нобіль мав трьох доньок:

Коли він помер, діти трапили на виховання до материного брата, — Семена Друцького.

Див. також

ред.

Коментарі

ред.
  1. ↑ Натомість Олександр Кузьмін вважає, що це міг бути А. В. Друцький або А. М. Одинцевич[4].
  2. ↑ В оригіналі — в'язанський (wiazański), що пізніше з подачі Теодора Нарбута було хибно потрактовано як в'яземський[8].
  3. ↑ Вірогідно, Казимир отримав друге ім'я Андрій саме на честь діда[11].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Šedvydis L. Dukes of Holszany in Kiev from early 14th century to year 1430 // Князівства Галицької і Волинської земель в міжнародних відносинах XI—XIV століть. — 2012. — С. 160-162.
  2. ↑ Scriptores rerum Prussicarum: die Geschichtsquellen der Preussischen Vorzeit bis zum Untergange der Ordensherrschaft. Bd. 2. Leipzig, 1863. S. 704
  3. ↑ Polechow, Sergey; Butyrski, Michaił N. (2018). Pieczęć kniazia Iwana Olgimuntowicza Holszańskiego. Inter Regnum et Ducatum. Studia ofiarowane Profesorowi Janowi Tęgowskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin: 450.
  4. ↑ Кузьмин А. В. Участие литовско-русских князей в Грюнвальдской битве // Судьбы славянства и эхо Грюнвальда: Выбор пути русскими землями и народами Восточной Европы в Средние века и раннее Новое время (к 600-летию битвы при Грюнвальде/Танненберге). Материалы международной научной конференции / Отв. ред. А. И. Филюшкин. СПб.: Любавич, 2010. С. 148
  5. ↑ Baranauskienė, Inga (2012). Onos Vytautienės kilmė ir giminė. Kultūros barai (2): 72.
  6. ↑ а б Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 506, 581. — ISBN 978-5-86007-918-2.
  7. ↑ Korczak, Lidia (2008). Monarcha i poddani. System władzy w Wielkim Księstwie Litewskim w okresie wczesnojagiellońskim (PDF). Kraków: Towarzystwo Wydawnicze «Historia Iagellonica». с. 64, 178.
  8. ↑ а б Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти / Л. В. Войтович. — Біла Церква : Олександр Пшонківський, 2006. — С. 605.
  9. ↑ Полное собрание русских летописей. — Т. 17: Западнорусские летописи. — СПб., 1907 — с. 521
  10. ↑ Wolff, Józef (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa: Drukiem J. Filipowicza. с. 96.
  11. ↑ Duczmal, Małgorzata (1996). Jagiellonowie. Leksykon biograficzny. Kraków: Wydawnictwo Literackie. с. 375.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гольшанський_Андрій_Іванович&oldid=43275183