Ямонт Толунтович (або Ямунт Тулунтович, в хрещенні Яків[a]) — дрібний литовський князь другої половини XIV століття, починальник Ямонтовичів.

Життєпис ред.

Походив із балтського князівського роду, який за знатністю поступався хіба Гедиміновичам (заснована же на генеалогічних матеріалах XVIII ст. версія про те, що він був сином міфічного кн. Гурди Гінвіловича, внука Гедруса, є безпідставною)[2][3].

Ямонт вперше згадується під 1390 роком, коли разом з Вітовтом і гроном його прибічників виїхав до Прусії. Тевтонці розділили прибулих литовців, відіславши Толунтовича, його дружину та слуг у Мальборк (und Jamunt lag czu Marienburg mit syme wybe und gesinde)[2].

28 вересня 1395 великий князь назначив його намісником прилученого до ВКЛ Смоленська (поряд з Василем Борейковичем)[4]. Відтак Ямонт зринає в прелімінарній угоді з Тевтонським орденом, підписаній в Городні 23 квітня 1398, та у Салінськім договорі (12 жовтня), де той названий посідачем чи то пак намісником Клецька (Jamund von Cletzke)[5][6]. Наприкінці того ж року він приїздив із посольством до Москви, наслідком чого стала зустріч Вітовта з донькою Софією, великою княгинею московською[7].

Ямонт загинув в битві під Ворсклою 12 серпня 1399, лишивши по собі Семена (нар. до 1380, зг. 1401–45) й, либонь, Михайла (пом. до 1442), хоча останнього польський дослідник Ян Тенговський повважав внуком[8][9].

Див. також ред.

Коментарі ред.

  1. Згідно з Никонівським літописом. Альберт Віюк-Коялович хибно назвав його Василем, поплутавши з Борейковичем[1].

Примітки ред.

  1. Лицкевич, 2019, с. 587.
  2. а б Nikodem, 2013, с. 134.
  3. Лицкевич, 2019, с. 587-588.
  4. Tęgowski, 2015, с. 40.
  5. Nikodem, 2013, с. 179-180.
  6. Korczak, 2008, с. 66-67.
  7. Tęgowski, 2015, с. 41.
  8. Яковенко, 2008, с. 358.
  9. Tęgowski, 2015, с. 41-43.

Джерела ред.

  • Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 587-588. — ISBN 978-5-86007-918-2.
  • Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна / Н. Яковенко. — Київ : Критика, 2008. — 469 с.
  • Korczak, Lidia (2008). Monarcha i poddani. System władzy w Wielkim Księstwie Litewskim w okresie wczesnojagiellońskim (PDF). Kraków: Towarzystwo Wydawnicze «Historia Iagellonica». ISBN 978-83-88737-99-2.
  • Nikodem, Jarosław (2013). Witold: Wielki Książę Litewski (1354 lub 1355-27 października 1430). Kraków: Avalon. ISBN 978-83-7730-051-0.
  • Tęgowski, Jan (2015). Kilka słów o rodowodzie kniaziów Jamontowiczów Podbereskich w świetle nowych źródeł (PDF). Zapiski Historyczne. LXXX (3): 39—50.