Юрій Гедигольд
Юрій Гедигольд герба Леліва (також Дедиголд, Кдиголд[1], Ґедиґольд, Гедиго́вт, лит. Jurgis Gedgaudas; пом. близько 1435) — литовський боярин і дипломат часів Вітовта та Свидригайла. Воєвода київський до 1411 року, з 1415 року староста подільський[11], воєвода віленський — з 1425 року (або раніше) до 1432 р.
| Юрій Гедигольд | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Гедигольд |
| Псевдо | Дедиголд, Кдиголд[1] |
| Народився | 14 століття  |
| Помер | близько 1435 |
| Поховання | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)[2] |
| Країна |  Велике князівство Литовське |
| Титул | воєвода київський, воєвода віленський, староста подільський |
| Посада | воєвода Віленський[3], Київський воєвода[4], маршалок господарський[5][6], намісник смоленськийd[7] і Q133593104?[8] |
| Конфесія | католик |
| Рід | Монивидовичі |
| Батько | Kailikind[9] |
| Родичі | Войцех Монивид (брат) |
| Брати, сестри | Войцех Монивид[10] |
| У шлюбі з | Анастасія |
| Діти | Петро |
 | |
Біографія
ред.У джерелах вперше згадується в 1401 році як маршалок дворний великого князя литовського Вітовта. Батьком Юрія був Кайлікін (Гайлікін), рідним братом — Альберт (Войтех) Монивид.
За його участі було побудовано замок Каравул неподалік Рашкова (тепер Молдова).[12]
Як свідок Гедигольд підписав акти Віленської-Радомської унії 1401 року і Торуньського миру 1411 року. У 1415 році був у складі литовської делегації на Констанцькому соборі. З 1425 року після смерті брата Войтеха Монивида посів уряд воєводи віленського. У 1429 році був послом від Вітовта до польського короля Владислава ІІ Ягайла стосовно корони для Вітовта.
Після смерті Вітовта у 1430 році у війні за владу у Великому князівстві Литовському між Свидригайлом і Сигізмундом Кейстутовичем, підтримав спочатку першого. Був серед небагатьох, з ким після невдалої спроби вбивства утік до Полоцька Свидригайло. У битві під Ошмянами 8 грудня 1432 р. потрапив у полон до Сигізмунда і позбавлений посади воєводи віленського.[13] Пізніше визнав владу Сигізмунда, виступав свідком на його документах як пан на Вишневе до 1435 року, після 9 червня 1435 в документах не згадується.[14]
Посідав маєтності у Крево та Ошмянах. У 1413—1414 роках заснував поселення Скірснемуне, яке з 1504 року було названо на честь засновника — Гедігаудішкіс, з 1599 року — Гелгаудішкіс.
Похований разом з братом у родинній каплиці Віленськії латинської катедри, відомій як Монивидівська.
Був одружений з Анастасією, від якої мав сина Петра Сенька Гедигольдовича.
Примітки
ред.- ↑ а б О Подолской земли / Західноруський, або Білоруський літопис // Українська література XIV-XVI ст. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 532. — ISBN 5-12-009282-9.
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада — 2 — Смаленск: 2014. — С. 234. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 72.
- ↑ Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 65. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 173.
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада — 2 — Смаленск: 2014. — С. 233, 335. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. IV, Ziemia smolenśka i województwo smolenśkie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2003. — С. 89. — 412 с. — ISBN 83-7181-279-5
- ↑ Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieku: spisy / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1998. — С. 119. — 242 с. — ISBN 83-85213-22-8
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада — 2 — Смаленск: 2014. — С. 233. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада — 2 — Смаленск: 2014. — С. 233, 262. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4
- ↑ http://www.history.vuzlib.org/book_o017_page_4.html [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Грушевський М. Чорноморська торговельна дорога XIV—XV в. Замки Каравул, Чорний город і Качибей // Історія України-Руси. — Т. VI. Примітки. — С. 607.
- ↑ 7.8. Князі і традиції державності
- ↑ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji wileńskiej, nr 139.
Література
ред.- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle r. 1413 // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. 5. — Rok 1920. — Kraków, 1921.
| Попередник Войтіх Монивид |
|
Воєвода віленський 1425—1432 |
|
Наступник Ян Довгерд |