Юрій Гедигольд
Ю́рій Гедиго́льд (також Дедиголд, Кдиголд,[1] Ґедиґольд, Гедиго́вт, лит. Jurgis Gedgaudas; пом. близько 1435) — литовський боярин, воєвода київський до 1411 року, з 1415 року староста подільський,[2] воєвода віленський — з 1425 року (або раніше) до 1432 р.
| Юрій Гедигольд | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Гедигольд |
| Псевдо | Дедиголд, Кдиголд[1] |
| Народився | 14 століття |
| Помер | близько 1435 |
| Поховання | Кафедральний собор Св. Станіслава і Св. Владислава |
| Громадянство (підданство) |
Велике князівство Литовське |
| Титул | воєвода київський, воєвода віленський, староста подільський |
| Посада | Воєвода віленський, Воєвода київський, Маршалок господарський і Смоленський воєвода |
| Конфесія | католик |
| Рід | Монивидовичі |
| Батько | Manvydas[d] або Q26714723? |
| Родичі | Войцех Монивид (брат) |
| Брати, сестри | • Войцех Монивид |
| У шлюбі з | Анастасія |
| Діти | Петро |
 | |
БіографіяРедагувати
У джерелах вперше згадується в 1401 році як маршалок дворний великого князя литовського Вітовта. Батьком Юрія був Кайлікін (Гайлікін), рідним братом — Альберт (Войтех) Монивид.
За його участі було побудовано замок Каравул неподалік Рашкова (тепер Молдова).[3]
Як свідок Гедигольд — у католицтві Юрій — підписав акти Віленської-Радомської унії 1401 року і Торуньського миру 1411 року. У 1415 році був у складі литовської делегації на Констанцькому соборі. З 1425 року після смерті брата Войтіха Монивида посів уряд воєводи віленського. У 1429 році був послом від Вітовта до польського короля Владислава ІІ Ягайла стосовно корони для Вітовта.
Після смерті Вітовта у 1430 році у суперечці, що розгорнулася за владу між Свидригайлом і Сигізмундом Кейстутовичем, підтримав спочатку першого. Був серед небагатьох, з ким після невдалої спроби вбивства утік до Полоцька Свидригайло. У битві під Ошмянами 8 грудня 1432 р. потрапив у полон до Сигізмунда і позбавлений посади воєводи віленського.[4] Пізніше визнав владу Сигізмунда, виступав свідком на його документах як пан на Вишневе до 1435 року, пізніше 9 червня 1435 в документах не згадується.[5]
Посідав маєтності у Крево та Ошмянах. У 1413—1414 роках заснував поселення Скірснемуне, яке з 1504 року було названо на честь засновника — Гедігаудішкіс, з 1599 року — Гелгаудішкіс.
Похований разом з братом у родинній каплиці Віленській латинській катедрі, відомій як Монивидівська.
Був одружений з Анастасією, від якої мав сина Петра (Петро Сенька Гедигольдович).
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б О Подолской земли / Західноруський, або Білоруський літопис // Українська література XIV-XVI ст. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 532. — ISBN 5-12-009282-9.
- ↑ http://www.history.vuzlib.org/book_o017_page_4.html Архівовано 29 грудень 2013 у Wayback Machine. (рос.)
- ↑ Грушевський М. Чорноморська торговельна дорога XIV—XV в. Замки Каравул, Чорний город і Качибей // Історія України-Руси. — Т. VI. Примітки. — С. 607.
- ↑ 7.8. Князі і традиції державності
- ↑ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji wileńskiej, nr 139.
ЛітератураРедагувати
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle r. 1413 // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. 5. — Rok 1920. — Kraków, 1921.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Войтіх Монивид |
|
Воєвода віленський 1425—1432 |
|
Наступник Ян Довгерд |