Юрій Гедигольд

Юрій Гедигольд
Ім'я при народженні	Гедигольд
Псевдо	Дедиголд, Кдиголд
Народився	14 століття
Помер	близько 1435
Поховання	Кафедральний собор Св. Станіслава і Св. Владислава
Титул	воєвода київський, воєвода віленський, староста подільський
Посада	Воєвода віленський, Воєвода київський, Q11153062? і Смоленський воєвода
Конфесія	католик
Рід	Монивидовичі
Батько	Manvydas[d] або Q26714723?
Родичі	Войцех Монивид (брат)
Брати, сестри	• Войцех Монивид
У шлюбі з	Анастасія
Діти	Петро
	;
	; ; ;

Ю́рій Гедиго́льд (також Дедиголд, Кдиголд,^[1] Ґедиґольд, Гедиго́вт, лит. Jurgis Gedgaudas; пом. близько 1435) — литовський боярин, воєвода київський до 1411 року, з 1415 року староста подільський,^[2] воєвода віленський — з 1425 року (або раніше) до 1432 р.

БіографіяРедагувати

У джерелах вперше згадується в 1401 році як маршалок дворний великого князя литовського Вітовта. Батьком Юрія був Кайлікін (Гайлікін), рідним братом — Альберт (Войтех) Монивид.

За його участі було побудовано замок Каравул неподалік Рашкова (тепер Молдова).^[3]

Як свідок Гедигольд — у католицтві Юрій — підписав акти Віленської-Радомської унії 1401 року і Торуньського миру 1411 року. У 1415 році був у складі литовської делегації на Констанцькому соборі. З 1425 року після смерті брата Войтіха Монивида посів уряд воєводи віленського. У 1429 році був послом від Вітовта до польського короля Владислава ІІ Ягайла стосовно корони для Вітовта.

Після смерті Вітовта у 1430 році у суперечці, що розгорнулася за владу між Свидригайлом і Сигізмундом Кейстутовичем, підтримав спочатку першого. Був серед небагатьох, з ким після невдалої спроби вбивства утік до Полоцька Свидригайло. У битві під Ошмянами 8 грудня 1432 р. потрапив у полон до Сигізмунда і позбавлений посади воєводи віленського.^[4] Пізніше визнав владу Сигізмунда, виступав свідком на його документах як пан на Вишневе до 1435 року, пізніше 9 червня 1435 в документах не згадується.^[5]

Посідав маєтності у Крево та Ошмянах. У 1413—1414 роках заснував поселення Скірснемуне, яке з 1504 року було названо на честь засновника — Гедігаудішкіс, з 1599 року — Гелгаудішкіс.

Похований разом з братом у родинній каплиці Віленській латинській катедрі, відомій як Монивидівська.

Був одружений з Анастасією, від якої мав сина Петра (Петро Сенька Гедигольдович).

ПриміткиРедагувати

↑ ^а ^б О Подолской земли / Західноруський, або Білоруський літопис // Українська література XIV-XVI ст. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 532. — ISBN 5-12-009282-9.
↑ http://www.history.vuzlib.org/book_o017_page_4.html (рос.)
↑ Грушевський М. Чорноморська торговельна дорога XIV—XV в. Замки Каравул, Чорний город і Качибей // Історія України-Руси. — Т. VI. Примітки. — С. 607.
↑ 7.8. Князі і традиції державності
↑ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji wileńskiej, nr 139.