Андреас Шлютер
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2016) |
Андре́ас Шлю́тер (нім. Andreas Schlüter; 1662?, Гданськ — 4 липня 1714, Петербург) — німець за походженням, майстер Північного бароко, архітектор, дизайнер інтер'єрів. Більше відомий як скульптор, автор монументів і меморіальної пластики (надгробків). Працював у м. Жовква.[2] У 1702—1704 рр. був директором Берлінської академії мистецтв.
| Андреас Шлютер | |
|---|---|
| Andreas Schlüter нім. Andreas Schlüter | |
.jpg) | |
| Народження | 1662 |
| Смерть | 4 липня 1714 |
| Релігія | Євангелічно-лютеранська церкваd[1] |
| Країна |
Німеччина Російська імперія |
| Навчання | Gymnasium Farmsend |
| Діяльність | скульптор, архітектор, amber jeweler, будівельник, митець, рисувальник, унаочнювач |
| Праця в містах | Жовква, Берлін, Варшава, Петербург |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Найважливіші споруди | Берлін, Міський палац |
| Членство | Прусська академія наук |
 Андреас Шлютер у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Про ранні роки майстра залишилось мало відомостей. Вважається, що він народився у Гданську. Син скульптора з Гамбургу, що оселився в Данцігу (теперішній Гданськ, Польща). Навчався у скульптора Д. Заповіуса. Художнє навчання довершив в Голландії, найбільш розвинутій країні Західної Європи в добу бароко. Але вплив голландського маньєризму в його творах не знаходять.
Майстер короля Яна ІІІ Собеського. Шлютер і Західна Україна ред.
Про здібного скульптора дізналися в Польщі. Його замовником став король Ян ІІІ Собеський. В роки роботи майстром у короля, Шлютер приїхав до Західної України. У місті Жовква, резиденції Собеського, він працював скульптором меморіальної пластики. Нині збереглися два надгробки Андреаса Шлютера в костелі св. Лаврентія. Роботу над надгробками майстер почав у 1692 році у Варшаві. Надгробні плити були призначені для фундаторки костелу і монастиря - матері Яна ІІІ, Софії Теофілії Собеської з Даниловичів, а також для брата короля Марка Собеського. Готові роботи потрапили до Жовкви у 1693 році, а на зламі 1693—1694 років під наглядом майстра були встановлені в костелі Святого Лаврентія.[3]
Імовірно, саме Шлютер здійснив перебудову палацу Корнякта у Львові під резиденцією Яна ІІІ Собеського (1678).[джерело?]
Польща ред.
У 1689—1693 рр. Шлютер займався скульптурним оздобленням резиденції короля Яна Собеського у Вілянові (скульптурна падуга в спальні короля), а також палацу Красінських у Варшаві.
Берлін. Міський палац. Архітектор Шлютер ред.
У Європі налічується декілька гігантських палаців. Архітектори доби бароко змагалися в тому, хто зробить найбільший за розмірами та неповторний в оздобленні палац. Не всі чертоги вийшло добудувати до кінця (палац Вайтхолл, арх. Ініго Джонс), але ті, що були добудовані - стали окрасою країн (Франція, Версаль, група архітекторів, Чернінський палац, Прага, арх.Ф.Каратті, Італія, Казерта в Неаполі, арх. Луїджі Ванвітеллі, Іспанія, палац Ор'єнте в Мадриді).
З 1694 р. Шлютер був у Берліні на службі в короля Пруссії. До процесу створення великих палаців приєдналася і Німеччина. Наглядачем за розбудовою двірця в Берліні став Андреас Шлютер. Він продовжив роботи те, що вже розпочали до нього. Але створені ним Північний та Південний фасади внутрішнього двору сформували стиль і напрямок художніх робіт. Окрім архітектури, Шлютера задіяли в якості дизайнера інтер'єрів (парадні зали та парадні сходинки палацу) та скульптора тих монументів.(Міський палац в Берліні зруйнували у 2 світову війну).
Шлютер довершив в Берліні будівництво Міського Арсеналу (арх. Нерінг та Шлютер), нині Музей німецької історії.
Шлютер і його скульптурні шедеври ред.
В 1697 р. Шлютер завершив створення кінного пам'ятника курфюрсту Фрідріху ІІІ. Відливку бронзового монумента зробив Якобі (У 20 ст. монумент перемістили в Шарлотенбург). Витвір Шлютера став визначним не тільки в рамках Німеччини, а й поза її межами. Цим самим, пам'ятник увійшов в мистецтво доби бароко Західної Європи як один із представник цього стилю.
Будучи автором великої кількості меморіальних пластинок, створив в Берліні також надгробок Фрідріха І.
Петербург і смерть ред.
В 1713 р. помирає патрон Шлютера - Фрідріх І. Новий король не був ні меценатом, ні прихильником здібних майстрів. Шлютер був на порозі неприємних змін. На його обрії виникла Московія. Андреас залишає в Берліні дружину і їде на заробітки. 61-річний майстер їхав сюди з метою праці. На відвойованому у шведів узбережжі поставало нове місто - Петербург. 1 травня 1713 р. Шлютер склав угоду з Яковом Брюсом і переїздить до нового замовника - царя Петра І.
На місті конфіскованої садиби шведа Конау, Петро І розмістив свою літню резиденцію. Шлютер розпочинає працю над плануванням і кресленням в якості головного архітектора садиби царя. Наслідками його роботи були теракотові барельєфи, що прикрасили Літній палац в садибі.
Помирає скульптор в Петербурзі, 4 липня 1714 р. Його поховали на кладовищі для «іновірців» (Сампсоніївський цвинтар). Цвинтар і могили не збереглися.
Скульптурні твори А. Шлютера ред.
- Голови помираючих вояків, Арсенал, Берлін
- Кінний монумент Фрідріху ІІІ, Шарлотенбург, Берлін
- Портрет ландграфа Фрідріха ІІ Гессен-Гамбургського, Гамбург, Німеччина
- Надгробок Фрідріха І
- Два надгробки в Жовкві, архітектурний заповідник, Україна
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
- ↑ Урсу Н. Роль митців – творців сакрального простору домініканських храмів XVI-XIX століть на землях ГАЛИЧИНИ [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 141.
- ↑ Урсу Н. Роль митців – творців сакрального простору домініканських храмів XVI-XIX століть на землях ГАЛИЧИНИ [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Вісник ХДАДМ. — С. 141—142.
Джерела ред.
- Аксёнов В. Дело о янтарной комнате. — М.—Спб. : Нева» и «Олма-пресс», 2000.
- Краткая художественная энциклопедия, т 2. — М. : Сов. энциклопедия, 1962.
- Русское искусство первой четв. 18 в. / под ред. Алексеевой Т. В. — М. : Наука, 1974.