Відкрити головне меню

Андреас Арцруні
вірм. Անդրեաս Երեմիայի Արծրունի
Arzruni Andreas.jpg
Народився 9 грудня 1847(1847-12-09)
Москва
Помер 22 вересня 1898(1898-09-22) (50 років)
Бад-Гоннеф
(Гогенгоннеф-на-Рейні)
Громадянство Вірменія
Національність вірменин
Діяльність Публіцист, Видавець
Галузь мінералогія, геохімія і кристалографія
Відомий завдяки вчитель Володимира Вернадського
Alma mater Гейдельберзький університет, Берлінський університет
Відомі учні Вернадський Володимир Іванович
Заклад Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена
Членство Петербурзька академія наук
Партія  —
Батько Q16380151?
Мати Q29897030?
Брати, сестри  • Арцруні Григор, Q29897049? і Q29897059?

Андреас Арцруні (27 листопада (9 грудня) 1847, Москва — 10 (22) вересня 1898, Гогенгоннеф-на-Рейні) — російський мінералог вірменського походження, один із засновників геохімії; брат Григора Арцруні.

БіографіяРедагувати

Андреас Арцруні походив із знатного вірменського роду Арцрунідів, який грав значну політичну роль у Вірменії і Візантії. Його батько, Єремія Арцруні, був генерал-майором Кавказької армії. У дитинстві Арцруні виховувався в Німеччині. 1863 року закінчив курс Тифліської гімназії. Слухав лекції в Санкт-Петербурзькому і Дерптському університетах, в останньому прослухав курс, після чого закінчив свою освіту в Гейдельберзькому і Берлінському університетах.

Арцруні був спершу асистентом при мінералогічних кафедрах у Берліні, Бреславлі та Страсбурзі, потім приват-доцентом у Бреславлі. 1883 року присвоєно вчене звання професора мінералогії Бреславського університету, а в 1884 році — професора мінералогії Аахенского університету, кафедру у якому Арцруні займав до самої смерті. Він викладав у Берлінському, Аахенському і Бреславському університетах. Був почесним членом Петербурзького мінералогічного товариства[en] та членом-кореспондентом Петербурзької академії наук.

З 1874 року Арцруні майже щорічно здійснював експедиції в різні місця Кавказу, добрим знавцем якого він був.

1894 року здійснив сходження на Малий Арарат і вперше досліджував його кратер. Три рази Арцруні переносив свої мінералогічні та геологічні дослідження на Урал. Там ним досліджено значну кількість мінералів. За дорученням Мінералогічного товариства провів геологічні дослідження в Сисерті та Нев'янську. У липні 1897 року, під час перебування в Златоусті на VII сесії Міжнародного геологічного конгресу, побував на Таганаї та ознайомився з мінералогічними копальні копальнями Назминського хребта. Також він побував у ряді європейських країн, Британській Гвіані, Болівії, Чилі, Єгипті та інших.

У поїздках по світу Арцруні вивчав не тільки мінералогію та геологію, але й провадив економічні та етнографічні дослідження. Арцруні написав численні праці з геохімії, кристалохімії, мінералогії, петрографії, а також економіки, філософії, етнографії і літератури. Його роботи були надруковані в різних німецьких і російських наукових періодичних виданнях. Багато статей Арцруні було надруковано відомою вірменською газетою «Мшак», що видавалася в Тифлісі його братом Григором Арцруні.

Найбільш цінним внеском у науку є його твір «Physikalische Chemie der Krystalle», надрукований у Брауншвейзі в 1893 році. Арцруні описав у цій книзі ряди ізоморфізму в геохімії, виділивши десять найважливіших ізоморфних рядів елементів.

Арцруні заснував мінералого-геологічний відділ Кавказького музею в Тифлісі та Уральське мінералогічне товариство. Його ім'ям названо мінерал арцруніт- подвійна сіль сульфату свинцю та хлориду міді, а також геммологічний центр «Арцруніт», заснований у вересні 1997 року при кафедрі мінералогії, петрології і геохімії факультету геології Єреванського державного університету.

ЛітератураРедагувати