Аліса Великобританська (графиня Атлонська)
| Аліса Великобританська | |
|---|---|
| англ. Alice of the United Kingdom | |
 Світлина принцеси Аліси, 1920 | |
| Ім'я при народженні | Аліса Марія Вікторія Августа Поліна |
| Народилася | 25 лютого 1883 Віндзорський замок, Беркшир, Велика Британія |
| Померла | 3 січня 1981 (97 років) Кенсінгтонський палац, Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Королівська усипальниця у Фрогморі |
| Підданство | Велика Британія |
| Діяльність | політична діячка, аристократка |
| Знання мов | англійська |
| Суспільний стан | Член королівської родини |
| Титул | принцеса Великобританії та Ірландії графиня Атлонська |
| Посада | Viceregal consort of Canadad і Chancellor of the University of the West Indiesd[1] |
| Конфесія | англіканство |
| Рід | Саксен-Кобург-Готська династія |
| Батько | Леопольд Саксен-Кобург-Готський |
| Мати | Олена цу Вальдек-Пірмонт |
| Родичі | Вільгельміна |
| Брати, сестри | Карл Едуард |
| У шлюбі з | Александр Кембридж |
| Діти | Мей, Руперт, Моріс |
| Автограф |  |
| Нагороди |    |
 Герб Аліси, графині Атлонської | |
Аліса Марія Вікторія Августа Поліна Великобританська (англ. Alice Mary Victoria Augusta Pauline of the United Kingdom), (нар. 25 лютого 1883 — пом. 3 січня 1881) — британська принцеса з Саксен-Кобург-Готської династії, донька Леопольда, герцога Олбані та принцеси Вальдек-Пірмонтської Олени, дружина принца Александра Текського. Онука королеви Вікторії.
Біографія
ред.Народилась 25 лютого 1883 у Віндзорському замку у Беркширі. Стала первістком в родині Леопольда, герцога Олбані, та його дружини Олени Вальдек-Пірмонтської, з'явившись на світ за десять місяців після їхнього весілля. Була охрещена у приватній каплиці Віндзорського замку 26 березня 1883 архиєпископом Кентерберійським Едвардом Бенсоном. Своє ім'я новонароджена отримала на честь тітки з батьківського боку, яка пішла з життя за чотири роки до цього. Хрещеними батьками були король Нідерландів Віллем III, якого представляв Чарльз ван Байландт, великий герцог Гессену, якого представляв герцог Единбурзький, бабусі з материнського та батьківського боку, принц Уельський, німецька імператриця, кронпринцеса Пруссії, кронпринц Вюртембергу, герцогиня Кембриджська та княгиня Бентхайм-Штайнфуртська.[2]
Батько, який хворів на гемофілію, помер за рік після її народження. Через чотири місяці після його смерті матір народила сина Карла Едуарда. Другого шлюбу вона не брала. Сімейство продовжило мешкати у Клермонт-Хаусі у графстві Суррей. У 1898 році Аліса пройшла конфірмацію у Королівській меморіальній церкові Святого Георгія в Каннах у присутності бабусі-королеви.[3] 16 листопада 1903 року заручилася з принцом Текським, братом королеви Марії Текської.
У віці 20 років взяла шлюб зі своїм троюрідним братом, 29-річним Александром Текським.[4] Весілля пройшло 10 лютого 1904 у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку. У подружжя з'явилося троє дітей:
- Мей (1906—1994) — дружина Генрі Абеля Сміта, мала сина та двох доньок;
- Руперт (1907—1928) — віконт Трематон, одруженим не був, дітей не мав;
- Моріс (29 березня—14 вересня 1910) — прожив півроку.
Аліса була носієм гену гемофілії й її син Руперт страждав на дану хворобу.
У липні 1917 року її чоловік, як і інші члени британської королевської родини, відмовився від усіх німецьких титулів, узявши натомість ім'я Кембридж, і став відомим як сер Александр Кембридж. 7 листопада 1917 король Георг V дарував йому титули графа Атлона та віконта Трематона. Після того, як Александр залишив службу у дійсній армії, родина оселилася в апартаментах Кенсінгтонського палацу у Лондоні. У 1923 році вони також придбали заміський будинок Брентрідж-парк у Західному Сассексі.[5]
У 1924—1931 роках сімейство проживало в Південно-Африканському Союзі, де Александр Кембридж обіймав посаду генерал-губернатора. Для них був збудований пляжний будинок у Муйзенберзі. У 1940—1946 мешкали в Канаді, де голова родини також виконував функції генерал-губернатора. Резиденцією слугував Рідо-Голл в Оттаві. Під час Другої світової війни з подружжям жили й іхні троє онуків.
У 1946 році повернулися до Сполученого королівства, де знову оселилися у Кенсінгтонському палаці. Аліса у 1950—1971 роках була канцлером Університету Вест-Індії. Її чоловік пішов з життя у січні 1957 року.
Графиня не любила телебачення, віддаючи перевагу садівництву і, за словами друзів, пліткам і пікантним історіям. Мала добрі відносини з королевою Єлизаветою II, та часто запрошувала її на різні королівські заходи. Після 90 років Аліса почала користуватись паличкою, спершу маскуючи її під парасолю. Своє 95-річчя святкувала у Південній Африці.[6]
Пішла з життя 3 січня 1881 у Кенсінгтонському палаці, останньою з онуків королеви Вікторії. Була похована у Королівській усипальні у Фрогморі.[7]
Генеалогія
ред.
Примітки
ред.- ↑ https://www.uwi.edu/chancellor_bio.php
- ↑ Королівські хрестини [1] (англ.)
- ↑ «The Confirmation of Princess Alice of Albany at St George's Church, Cannes». The Illustrated London News. 16 April 1898. стор. 5, 6.
- ↑ Сестра нареченого Марія була дружиною принца Уельського, й у 1910 році, з його вцарюванням, стала королевою-консортом.
- ↑ Theo Aronson. Princess Alice, Countess of Athlone. Cassell, 1981. [2] (англ.)
- ↑ Некролог у «The New York Times» [3] (англ.)
- ↑ Королівська усипальня у Фрогморі [4] (англ.)
Посилання
ред.- Саксен-Кобург-Гота (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Аліси Саксен-Кобург-Готської (англ.)
- Генеалогія Александра Текського (англ.)