Альфтан Володимир Олексійович

російський військовик

Барон Володимир Олексійович (Карл Йоган Вольдемар) фон Альфтан (17 (29) квітня 1860, Бежецьк, Російська імперія — 19 грудня 1940, Гельсінкі) — російський воєначальник, генерал-лейтенант Російської імператорської армії. Військовий сходознавець, дослідник Кореї.

Альфтан Володимир Олексійович
Vladimir A. Alftan.jpeg
Народження 17 (29) квітня 1860 або 1860
Бежецьк, Тверська губернія, Російська імперія
Смерть 19 грудня 1940(1940-12-19)
Гельсінкі, Фінляндія
Країна Flag of Finland.svg Фінляндія
Рід військ піхота
Освіта Миколаївське кавалерійське училищеd
Звання генерал і генерал від інфантерії
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Орден святого Георгія
Золота зброя «За хоробрість»

БіографіяРедагувати

Лютеранського віросповідання. Із дворян Московської губернії фінляндського походження[1]; батько — генерал-лейтенант (з 1878) Олексій Карлович Альфтан (1814—1885).

Загальну освіту здобув у Фінляндському кадетському корпусі (із 1873 по 1879).

Вступив у військову службу 1 вересня 1879 року юнкером рядового звання в Миколаївське кавалерійське училище. 8 серпня 1881 року випущений корнетом у лейб-гвардії Уланський Його Величності полк. Із 8 серпня 1885 — поручик.

У 1889 закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом. 10 квітня 1889 проведений в штабс-ротмістра гвардії з перейменуванням у капітани Генерального штабу.

Із 1 липня 1890 перебував при Московському військовому окрузі, потім — старший ад'ютант штабу 13-го армійського корпусу.

Із 2 листопада 1891 по 2 листопада 1892 проходив цензове командування ескадроном у 3-му драгунському Сумському полку.

Із 5 квітня 1893 — штаб-офіцер для доручень при командуючому військами Південно-Уссурійського відділу. 30 серпня 1893 проведений в підполковники.

Із 6 березня 1895 — старший ад'ютант канцелярії при військовому губернатору Приморської області. У грудні 1895 — січні 1896 здійснив рекогносцирувальну поїздку по північних провінціях Кореї.

Із 28 жовтня 1896 — старший ад'ютант штабу Приамурського військового округу. 13 квітня 1897 проведений в полковники[2].

Із 21 вересня 1897 — штаб-офіцер при управлінні 66-ї піхотної резервної бригади. Із 1 квітня по 1 жовтня 1900 був прикомандирований до 45-го драгунського Сіверського полку для ознайомлення з загальними вимогами управління і господарювання в кавалерійському полку.

Із 20 травня по 20 вересня 1903 проходив цензове командування батальйоном у 16-му гренадерському Мінгрельському полку. 13 грудня 1903 призначений командиром 113-го піхотного Староруського полку.

Із 3 січня 1904 — командир 77-го Тенгінського піхотного полку. 6 грудня 1905 року був проведений в генерал-майори.

Із 12 листопада 1905 — генерал для особливих доручень при головнокомандуючому військами Кавказького військового округу.

Із 1 грудня 1906 по 1907 — комендант Михайлівської фортеці в Батумі.

Із 15 червня 1908 — військовий губернатор Дагестанської області. 5 травня 1908 вийшов у відставку.

31 липня 1909 року був повернутий з відставки з призначенням командиром 1-ї бригади 12-ї піхотної дивізії. Із 9 травня 1914 — командир 1-ї бригади 42-ї піхотної дивізії.

Із 19 липня 1914 — командувач 78-ї піхотної дивізії. На початку Першої світової війни досяг успіху в деяких битвах протягом перших кількох тижнів війни проти австрійців.

У січні 1915 року проведений в генерал-лейтенанти. Із 3 червня 1915 — командир 12-го армійського корпусу, з 5 липня 1915 — командир 65-ї піхотної дивізії, з 22 серпня 1915 — командир 3-го армійського корпусу.

16 квітня 1917 року вийшов у відставку через хворобу. Вже після відставки був проведений в генерали від інфантерії зі старшинством від 1916 року.

Після того, як його дружина померла в червні 1917 року, Альфтан оселився в Рильську в Курській губернії. Після того, як Червона Армія завоювала місто в 1919 році, більшовики ув'язнили його і взяли його в полон, перевівши його до Курська. Звідки він втік, але знову потрапив у полон. Після звільнення Альфтана білими, він тимчасово повернувся до Рильська. У 1920 році Альфтан переїхав до П'ятигорська на Кавказ, де після закінчення громадянської війни в Росії перебрався до Петербурга в 1922 році та до Фінляндії у червні 1923 року. Після еміграції прожив усе життя у Фінляндії.

Був начальником відділу РЗВС і головою Союзу російських військових інвалідів у Фінляндії[3].

НагородиРедагувати

ТвориРедагувати

  • Альфтан В. А. Общий очерк движения 5 охотничьих команд 2-й В.-Сиб. стрелковой бригады, во время экспедиции по исследованию Уссурийского края летом 1894 года. — Хабаровск, 1895. — 40 с. — (Прил. к № 77–82 «Приамур. ведомостей» за 1895 г.).
  • Альфтан В. А. Поездка в Корею Ген. Шт. Подполк. Альфтана в декабре 1895 г. и январе 1896 г. // Сборник географических, топографических и статистических материалов по Азии. — Вып. 69. — С. 8–96.

ПриміткиРедагувати

  1. Каширин В. Б. (2010). Взятие горы Маковка. Журнальный вариант книги историка В. Каширина «Взятие горы Маковка: неизвестная победа русских войск весной 1915 года» (ru). Регнум. Архів оригіналу за 2012-10-17. Процитовано 2012-10-13. 
  2. Список полковникам по старшинству. Составлен по 1-е января 1905 г. — СПб., 1905. — С. 189
  3. Альфтан Володимир Олексійович. (рос.) // grwar.ruРосійська імператорська армія в Першій світовій війні. 

ПосиланняРедагувати