Альфред Герман Райнгардт

Альфред Герман Райнгардт
Alfred-Hermann Reinhardt
Народження	15 листопада 1897; Аффальтербах, Вюртемберг
Смерть	15 січня 1973 (75 років); Ерінген, Баден-Вюртемберг
Країна	Німецька імперія ; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1916–1920; 1935-1945
Звання	Генерал-лейтенант
Формування	260-та піхотна дивізія; 125-та піхотна дивізія
Командування	98-ма піхотна дивізія
Війни / битви	Перша світова війна:; Західний фронт Битва на Соммі; Битва біля Аррасу (1917); Весняний наступ (1918); Стоденний наступ; Друга світова війна:; Західний фронт Французька кампанія; Балкани Операція «Ауфмарш 25»; Східний фронт Операція «Барбаросса» Битва під Уманню; Львівсько-Чернівецька операція; Битва за Київ; Міус-фронт; Сумсько-Харківська операція; ; Операція «Блау» Ростовська операція; ; Битва за Кавказ Перша Новоросійська операція; Друга Новоросійська операція; ; Новоросійсько-Таманська операція; Нижньодніпровська операція Запорізька операція; ; Кримська операція Десант на мис Тархан; ; Середземномор'я; Італійська кампанія Готська лінія; Північно-Італійська операція; ;
Інше	офіцер поліції
	Орден Михая Хороброго 3-го класу
	Кубанський щит
	Альфред Герман Райнгардт у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райнгардт.

Альфред Герман Райнгардт (нім. Alfred-Hermann Reinhardt; нар. 15 листопада 1897, Аффальтербах, Вюртемберг — пом. 15 січня 1973, Ерінген, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).

Біографія ред.

Альфред Герман Райнгардт поступив добровольцем до імперської армії Німеччини 7 січня 1916 року й був прийнятий на службу до 5-го Вюртемберзького гренадерського полку «Кеніг Карл» № 123 (нім. 5. Württembergisches Grenadier-Regiment "König Karl" Nr. 123) 27-ї піхотної дивізії. Бився на Західному фронті в битві на Соммі та біля Аррасу, а в останні часи війни у Весняному наступі та оборонявся під час Стоденного наступу союзників. Здобув Залізні хрести 1-го та 2-го класів за мужність та відвагу на полі бою.

Військова кар'єра

1915 — волонтер
31 жовтня 1920 — лейтенант

Після капітуляції Німеччини нетривалий час продовжував службу в лавах збройних сил, 31 жовтня 1920 звільнений за скороченням в запас у військовому званні лейтенанта.

Служив офіцером поліції Вюртембергу. З 1 листопада 1935 відновлений на військовій службі у званні гауптмана. У 1938—1939 командир навчального батальйону 55-го піхотного полку на західних кордонах Третього Рейху. З 1 вересня 1939 — командир III-го піхотного батальйону 480-го піхотного полку 260-ї піхотної дивізії, а з 1 листопада 1940 — II-го батальйону 421-го піхотного полку. Брав найактивнішу участь у Французькій та Балканській кампаніях Вермахту.

З 22 червня 1941 на посаді командира батальйону брав участь у вторгненні німецьких військ до Радянського Союзу, 24 липня 1941 призначений командиром 421-го піхотного полку 125-ї піхотної дивізії, що змагалася з радянськими військами на південному фланзі війни, в Україні. Бився на Західній Україні, під Уманню, Києвом, на Міусі, Сумами й Харковом. 1 листопада 1941 присвоєне звання оберст.

4 грудня 1941 за бої в районі Харкова нагороджений вищою нагородою нацистської Німеччини — Лицарським хрестом Залізного хреста.

З літа 1942 оберст Райнгардт зі своїми військами взяв найактивнішу участь у боях на півдні Радянського Союзу, бої під Ростовом, на Кавказі, під Новоросійськом. у вересні 1943 за бойові заслуги нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста. У грудні 1943-січні 1944 тимчасово виконував обов'язки командира 73-ї та 370-ї піхотних дивізій, що боролися в районі Мелітополя та Миколаєва.

З 1 лютого 1944 командир 98-ї піхотної дивізії, яка у складі V-го армійського корпусу вела бої на Керченському півострові, на мисі Тархан, з боями відступала до Севастополя, де була практично розгромлена весною 1944 року. У травні 1944 залишки дивізії генерала Райнгардта встигли евакуювати до Румунії.

Розрізнені рештки дивізії А.Райнгардта зосереджувалися спочатку в Румунії, а згодом у Хорватії, поблизу Загреба. 5 червня 1944 98-ма піхотна дивізія розпочала повне реформування на фондах вцілілих військ та додатково підрозділів 387-ї піхотної дивізії та інших формувань, що евакуювали з Криму. До серпня 1944 дивізія відновила свою боєздатність і перейшла до складу LXXVI-го танкового корпусу 10-ї армії. На чолі 98-ї дивізії А.Райнгардт бився в Італії практично до кінця війни.

24 грудня 1944 командир 98-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант А.Райнгардт нагороджений мечами до Лицарського хреста за вміле командування підлеглими частинами.

Наприкінці квітня 1945 узятий в полон британськими військами на півночі Італії.

Нагороди ред.

Срібна медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг) (14 березня 1917)
Залізний хрест
- 2-го класу (31 серпня 1917)
- 1-го класу (31 липня 1919)
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (4 лютого 1919)
Сілезький Орел
- 2-го ступеня (4 серпня 1919)
- 1-го ступеня (16 вересня 1919)
Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
Німецький Олімпійський знак 1-го класу (1936)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (25 червня 1940)
- 1-го класу (27 липня 1940)
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (4 грудня 1941)
- дубове листя (№ 306; 28 вересня 1943)
- мечі (№ 118; 24 грудня 1944)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
Німецький хрест в золоті (4 вересня 1942)
Кубанський щит
Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 7 серпня 1943)
Відзначений у Вермахтберіхт (10 вересня 1944)

Див. також ред.

Література ред.

Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6. (нім.)
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(нім.)
Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.(нім.)

Посилання ред.

Reinhardt, Alfred-Hermann. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 червня 2015. (нім.)
Generalleutnant Alfred Hermann Reinhardt. на geocities.en. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 червня 2015. (нім.)
Нагороди Райнгардта.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Мартин Гарейс	командир 98-ї піхотної дивізії 1 лютого 1944 — 11 квітня 1945	Наступник: генерал-майор Отто Шиель