Новоросійська операція (1942)
Новоросійська операція 1942 року є оборонними боями радянських військ, що відбувалися в часі з 19 серпня по 26 вересня 1942 року. Здійснювалася військами Північно-Кавказького фронту у співдії із силами Чорноморського флоту й Азовською військовою флотилією, є складовою битви за Кавказ.
| Новоросійська операція 1942 року | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Німецько-радянська війна | |||||||
 Новоросійськ, 10 вересня 1942 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Третій Рейх Румунія
|
 СРСР
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Третій Рейх Румунія Ріхард Руофф |
Котов Григорій Петрович, з 8 вересня — Гречко Андрій Антонович | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 27000 чоловік — 17-та армія та румунські гірськострілецькі дивізії | 15000 чоловік — частини 46-ї та 54-ї армій | ||||||
| Втрати | |||||||
| близько 10000 вбитими, пораненими та полоненими не менше 34 літаків, 15 мінометних батарей, 31 танка, 565 автомобілів, 12 артилерійських і мінометних батарей |
близько 9000 вбитими та пораненими не менше 6 літаків, 3 катерів, 2 катерних тральщиків, 3 сейнерів, 3 барж, підірвано 37 гармат | ||||||
Передуючі обставини ред.
Після зриву радянськими силами задуму нацистського командування щодо ведення на Кавказі операції «Едельвейс» німецьке командування приймає рішення зайняти Новоросійськ та продовжити подальший наступ вздовж Чорноморського узбережжя в напрямі на Батумі. Виконання даного завдання покладалося на 17-ту армію (Ріхард Руофф) групи армій «А»; удари по Новоросійську здійснювали німецький 5-й армійський та кавалерійський корпус Румунської армії. В часі операції ці підрозділи посилюються трьома піхотними дивізіями зі складу 11-ї армії, котрі переводяться з Керченського півострова. Разом з тим від околиць у напрямі Сухумі здійснював наступ німецький 49-й гірський корпус через перевали Головного Кавказького хребта. По радянських даних, у наступі брало участь 27 000 чоловік при 260 гарматах, 170 мінометах, 64 танках і САУ.
Радянські війська, якими керував Семен Будьонний, закріпилися по лінії станиць Шапсугська — Кримська — Троїцька — Слов'янська — Петровська. На цей час створюється загроза прориву нацистських сил на Таманський півострів, до Новоросійська і Туапсе — між 47-ю та 56-ї армії утворився розрив від станиць Абінської до Азовської в 40 кілометрів, практично не прикритих радянськими військами.
17 серпня радянське керівництво в намаганні об'єднати зусилля військ та флоту у обороні Новоросійська створює Новоросійський оборонний район. До складу оборонного району вводилися 47-ма армія — 77-ма (полковник Е. Е. Кабанов) та 216-та стрілецька дивізія 56-ї армії, 103-тя окрема стрілецька курсантська бригада, 83-тя морська стрілецька бригада, 1-ша зведена бригада морської піхоти, Азовська військова флотилія, військово-морські бази Керченська, Новоросійська, Темрюцька, та зведена авіагрупа — 237-ма авіадивізія 5-ї повітряної армії і частини ВПС Чорноморського флоту — загалом 112 літаків І-15, І-16, Іл-2 та МБР-2 (командир — генерал Павло Кваде); загальне керівництво доручалося генералу Григорію Котову (з 8 вересня генерал Андрій Гречко — Котов знятий з посади), заступником по морській частині — командуючий Азовською флотилією контр-адмірал Сергій Горшков. Перед оборонним районом ставилося завдання не допустити здійснення просування сил противника до Новоросійська як з суші, так і з моря. Оборону сухопутної частини мала здійснювати 47-ма армія разом із морською піхотою, захист бази з моря покладався на берегову артилерію — 87 45-122-мм стволів, авіацію та кораблі військово-морської бази — 2 канонерські човни, 26 катерів охорони, 17 торпедних катерів. Межі Новоросійського оборонного району проходили по населених пунктах Анапа — станиці Кримська — Абінська — Шапсугська — Фальшивий Геленджик. Хоча радянське угрупування в даному районі нараховувало близько 15000 чоловік, в напрямі удару противника 2200 бійців при 36 танках, 36 гарматах та 30 мінометах.
Проводяться заходи по здійсненню міцної оборони, однак до середини серпня готовність оборонних рубежів складала лише близько 20 % і тільки на зовнішній лінії — хоча план зведення оборонних споруд був затверджений ще у жовні 1941 року, роботи почалися в липні 1942-го — передовий рубіж оборонних рубежів проходив по лівому березі річки Кубань за 40-60 кілометрів від міста, головний — за 25-35 км та впирався флангами в море біля Анапи та мису Дооб. Тиловий оборонний рубіж проходив за 10-25 кілометрів від міста, рубежі прикриття проходили по окраїнах. Війська Новоросійського оборонного району були ослаблені в попередніх боях та поступалися в чисельності частинам противника — згідно радянських даних — в 7 разів по артилерії та мінометах, у людській силі — в 4, по авіації й танках — в 2 рази. До 18 серпня загальна кількість радянських сил на обороні Новоросійська складали 15000 чоловік.
216-та стрілецька дивізія займала позиції біля станиці Шапсугської, окремі підрозділи — біля хуторів Еріванський та Семенцовка, станицю Абінську обороняла 103-тя окрема курсантська стрілецька бригада, 2 батальйонами — біля Кримської, 1 рота біля Троїцької, 1 батальйон оборонявся в районі Київського та Варениківської; зведена бригада морської піхоти — в напрямі Неберджаївської.
Перебіг боїв 19-25 серпня ред.
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Мапа боїв |
19 серпня нацистські сили починають наступ — 9-та та 73-тя піхотні дивізії, маючи головними напрямами станиць Абінська, Кримська і Сєверська та допоміжні — на Темрюк й Таманський півострів, де знаходилися невеликі за чисельністю радянські гарнізони. До кінця дня нацистами були зайняті станиці Ільська, Охтирська, Сєвєрська, Холмська, почалися бої за Абінську — 103-тя бригада відбила спробу відразу зайняти її. Проти радянських частин біля Анастасіївської і Троїцької починають наступ 5-та, 6-та та 9-та дивізії румунського кавалерійського корпусу, ці станиці зайнято, румунські сили зупинено біля залізничної станції Кримська, після чого 2 дивізії починають наступ на Темрюк. За підтримки авіації та артилерії румунські сили прорвали фронт під Темрюком та наступають на станицю Курчанську, на аеродромі в Анапській знищено 6 радянських літаків, в повітряних боях підбито 2 німецьких.
Штаб Азовської флотилії для посилення захисту Темрюка формує із особового складу сторожових кораблів й катерів батальйон морської піхоти — до 500 бійців — під керунком Цезаря Куникова. Батальйон займає позиції під станицею Курчанською, після прибуття підмоги та за підтримки 40-го артдивізіону, артилерії канонерських човнів, монітора та річкових канонерських човнів до вечора 20 серпня утримував позицію, після чого відійшов на другу лінію оборони. Сили Люфтваффе бомбардували Туапсе та радянські катери в Темрюцькій затоці, потоплено 2 катери, 2 катерних тральщики, 3 сейнери та 3 баржі.
21 серпня сили 5-го німецького армійського корпусу продовжують наступ від Абінської та румунським кавалерійським корпусом від Троїцької на Новоросійськ. Командувач радянської 47-ї армії наказує перевести під станицю Кримську 83-ю морську стрілецьку бригаду (полковник Валентин Вруцький), котра до того охороняла морське узбережжя; однак вже до кінця дня противник зайняв Абинську й Кримську. Для уникнення загрози проникнення сил противника перевалами адмірал Горшков вирішує сформувати з тилових частин та Новоросійської військово-морської бази загони морської піхоти — загальним числом до 1000 чоловік, котрі направляються на перевали Бабича, Вовчі Ворота, Кабардинський та дорогу на Абрау-Дюрсо, де й був стриманий наступ противника; штаб Азовської флотилії перебазувався із Су-Псех до Новоросійська. Під Темрюком радянські частини відійшли за річку Курка, відбита спроба противника висадитися на косі Тузла.
22 серпня німецьке керівництво змінює 5-ту румунську кавалерійську дивізію, що зазнала значних втрат, на 9-ту, та вранці продовжуються бої у напрямі Темрюка, увечері 23-го Темрюцька військово-морська база перебазовується на Таманський півострів; радянська ППО збила розвідувальний Fw 189.
103-тя стрілецька бригада протягом 22-23 серпня вела оборонні бої по лінії Неберджаєвської — Нижньо-Баканського — Горно-Веселого, німецькі сили захопили станицю Неберджаївську та Нижньо-Баканський, спроби продовжити наступ вздовж шосе Верхньо-Баканський — Новоросійськ були відбиті.
В напружених боях радянські частини до 25 серпня зупинили наступ та зірвали нацистські плани в швидкому часі зайняти Новоросійськ. Генерал Котов вирішує здійснити контрудар силами 77-ї стрілецької дивізії, протягом 3-денних боїв дивізія змогла вибити противника з ряду висот біля Неберджаївської та, зазнавши значних втрат, зупинила наступ.
Скориставшись короткочасною перервою, частини 47-ї армії пришвидшено споруджують укріплення на займаних позиціях і отримали поповнення із складу тилових частин та морської піхоти; на Таманському півострові 26 серпня створюються 3 бойові ділянки, охорону яких здійснювала морська піхота.
Бої 26 серпня — 26 вересня ред.
Нацистські сили переводять підкріплення з напрямку Туапсе — 125-та піхотна дивізія (генерал Фрібе) — та на 29 серпня відновлюють наступ через Верхньо-Баканський і Натухаєвську, 9-та піхотна дивізія — з Неберджаївської на Мефодіївський. З великими втратами нацистські сили виходять до Чорноморського узбережжя близько Анапи- частини 5-ї й 9-ї румунських кавалерійських дивізій. 31 серпня радянські сили вибиті з Анапи, ізольовані цим самим підрозділи морської піхоти, що обороняли Таманський півострів, куди 1 вересня починається перекидання сил противника з Криму, б'ються біля Варениківської, Красного Октября та Темрюка. До 31 серпня німецька 73-тя піхотна дивізія після 3-денних затятих боїв при значних втратах змогла просунутися на 3-5 кілометрів, 125-та піхотна зайняла станицю Раєвську, румунські частини — Гостагаєвську.
1 вересня згідно директиви Ставки верховного головнокомандування війська Північно-Кавказького фронту перетворені у Чорноморську групу (очолює генерал Яків Черевиченко) та входять до складу Закавказького фронту — 12-та, 18-та, 47 та 56-та армії, 4-й гвардійський кавалерійський корпус, керувати фронтом лишився Іван Тюленєв. З резерву фронту переводиться 318-та стрілецька дивізія (керувати призначений полковник В. А. Вруцький).
Протягом 1 — 6 вересня формуються та відправлені під Новоросійськ 2 батальйони, котрі увійшли до складу 83-ї морської бригади; з Поті та Туапсе прибули 15-й, 16-й та 17-й батальйони морської піхоти — 3400 чоловік, котрі були об'єднані в 200-й морський полк, із прибулих з Таманського півострова бійців формують 2-гу бригаду морської піхоти.
У ніч на 2 вересня німецька 46-та піхотна та румунська 3-тя гірська дивізії починають форсувати Керченську протоку, яким протидіяла радянська берегова артилерія, кораблі та авіація.
Вранці 4 вересня німецькі сили здійснюють спробу прорватися до Новоросійська з боку Неберджаївської, їм протистояли 1-ша зведена бригада та полк морської піхоти за підтримки берегової й корабельної артилерії.
5 вересня радянські сили з Таманського півострова евакуйовуються в Геленджик — до 6000 бійців. У обороні Новоросійська брали участь кораблі Чорноморського флоту, 5 вересня обстріл наступаючих німецьких частин вели лідер «Харків» та есмінець «Смишлений».
В часі з 5 по 6 вересня силам противника вдається захопити перевал Вовчі Ворота, Абрау-Дюрсо та Південну Озерейку, вийти на дорогу Неберджаївська — Мефодіївський та прорватися до північно-західних околиць Новоросійська.
6 вересня від станції Тунельної по Анапському шосе в Новоросійськ пробилися танки й автоматники противника, в бою були зупинені біля хлібозаводу. До вечора того дня в лавах Новоросійського оборонного району залишалося тільки близько 6000 чоловік при 153 гарматах; у 83-й морській стрілецькій та 103-й стрілецькій бригаді — по 70 осіб, в 77-й, 216-й та316-й дивізіях — по 700—800 бійців.
7 вересня нацистські сили прориваються між опорними пунктами 47-ї армії в Новоросійськ — 9-та піхотна дивізія, зав'язуються вуличні бої, захоплено противником залізничний вокзал і елеватор. 255-та бригада морської піхоти відійшла на гору Колдун; по звітності командування бригади з 26 серпня було вбито до 3000 вояків противника, знищено 7 мінометних батарей, 5 танків, 24 автомобілі.
До кінця дня 9 вересня нацистські війська змогли зайняти більшу частину західного району Новоросійська, 10-го радянські сили відходять та закріплюються на східному березі Цемеської затоки, 37 гармат берегової артилерії на західному березі після закінчення набоїв підірвано особовим складом.
У запеклих боях червоноармійці змогли зупинити нацистський наступ 11 вересня в південно-східній частині міста, однак вуличні бої продовжувалися до 26-го. Радінформбюро навіть 11 вересня повідомило, що радянські війська відійшли з Новоросійська; проте нацистські сили були зупинені на рубежі цементних заводів — гори Довгої — балки Адамовича.
12 вересня при перекиданні радянських сил із західної частини міста у східну було потоплено 1 радянський катер.
По ізоляції радянських частин на Таманському півострові радянське керівництво змушено відводить кораблі Азовської флотилії в Чорне море.
До 15 вересня війська лівого флангу 47-ї армії відбивали нацистські атаки вздовж узбережжя на Туапсе, з цього дня лінія фронту стабілізувалася.
19 вересня 3-тя гірськопіхотна дивізія Фільчінеску переходить у наступ та тіснить частини 216-ї радянської дивізії й 2-ї бригади морської піхоти. До 22 вересня румунські вояки захопили кілька висот та вклинилися у радянську оборону вглиб до 6 кілометрів, радянське керівництво приймає рішення вдарити по флангах цього угрупування та ліквідувати його. Це завдання було доручене 77-й стрілецькій дивізії, 255-й бригаді морської піхоти (полковник Дмитро Гордєєв) та 93-й бригаді морської піхоти (підполковник Д. В. Красников). На світанку 25 вересня починається радянська контратака, в дводенному бою румунська дивізія була розбита — втрати вбитими, пораненими та полоненими склали до 8000 чоловік (в інших джерелах — всі 10000), залишки 3-ї гірськопіхотної зняті з фронту. Після цього радянські війська просунулися вглиб зайнятої противником території до 15 кілометрів, зайняли хутір Скажена Баба, звільнено долину від станиці Шапсузької до Абинської.
Результати та втрати ред.
Після унеможливлення проходження до приморського шосе на Туапсе нацистські частини 27 вересня (в інших джерелах — 29-го) переходять до оборони.
Згідно звітності, берегова артилерія Чорноморського флоту з 19 серпня по 11 вересня знищила 7 мінометних та 4 артилерійські батареї, до 200 автомобілів, 12 танків та близько 3000 військових.
Згідно радянських джерел, сили противника в боях за Новоросійськ 1942 року втратили 14 000 осіб вбитими й пораненими, 96 гармат і мінометів, 47 танків, 25 літаків.
Зенітна артилерія зазначала, що за час оборони Новоросійська було знищено 39 автомобілів, 10 гармат, 4 танки, 4 міномети, збито 7 літаків.
Морська авіаційна група за цей період ліквідувала 27 літаків, 10 танків, 305 автомобілів, 6 артилерійських й мінометних батарей, до 2000 військовиків.