Сумсько-Харківська операція

Сумсько-Харківська операція — стратегічна оборонна операція радянських військ на південному фланзі радянсько-німецького фронту в ході операції «Барбаросса» за контроль над Харківським промисловим районом.

Сумсько-Харківська операція
Операція «Барбаросса»
Німецька мотопіхота на бронетранспортерах Sd.Kfz 250 та штурмових гарматах Sturmgeschütz III на вулиці Свердлова. Харків. Жовтень 1941
Німецька мотопіхота на бронетранспортерах Sd.Kfz 250 та штурмових гарматах Sturmgeschütz III на вулиці Свердлова. Харків. Жовтень 1941

Німецька мотопіхота на бронетранспортерах Sd.Kfz 250 та штурмових гарматах Sturmgeschütz III на вулиці Свердлова. Харків. Жовтень 1941
Дата: 30 вересня — 30 листопада 1941
Місце: Слобідська Україна
Результат: перемога Німеччини, відступ армій Південно-Західного фронту
Територіальні зміни: окупація німецькими військами території Харківської, Сумської областей, відступ радянських військ на лінію Бєлгород — Вовчанськ — Хотомля — Чугуїв — Балаклея
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Командувачі
Третій Рейх В. фон Рейхенау
Третій Рейх Е.Фіров
Третій Рейх А.Достлер
Третій Рейх Г. фон Обстфельдер
Третій Рейх Г.-В. Рейнхард
Союз Радянських Соціалістичних Республік Тимошенко С. К.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Подлас К. П.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Черевиченко Я. Т.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Гордов В. М.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Циганов В. В.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Малиновський Р. Я.
Військові формування
Третій Рейх 6-та армія
* XXIX-й армійський корпус
* LI-й армійський корпус
* XVII-й армійський корпус
* LV-й армійський корпус
Союз Радянських Соціалістичних Республік Південно-Західний фронт
* 40-ва армія
* 21-ша армія
* 38-ма армія
* 6-та армія
Військові сили
147 110 о/с
Втрати
Загальні втрати: 96 509,
в тому числі 75 720 — безповоротні,
20789 — санітарні[1]
Зовнішні зображення
Положення сторін перед початком операції
Зовнішні зображення
Карта бойових дій 38-ї армії в ході операції

Розвиток подій ред.

16 вересня 1941 після Київської катастрофи в смузі радянської оборони на південному фланзі війни утворився розрив шириною до ста кілометрів. Із залишків військ колишнього Південно-Західного фронту, резерву Ставки ВГК і сил, перекинутих із Південного фронту, був утворений новий Південно-Західний фронт, очолюваний Маршалом Радянського Союзу С. К. Тимошенко, який зробив відчайдушні спроби закрити пролом, що утворився. Війська німецької групи армій «Південь» до 20 вересня 1941 вийшли на рубіж Ворожба — Гадяч — Полтава — Красноград, проте, у зв'язку з початком наступу на московському напрямку, просування німецьких військ на цій ділянці сповільнилося.

Для наступу на сумсько-харківському напрямі діяла 6-та армія генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау, основні формування якої були на підході після ліквідації котлів оточення під Києвом. Наносячи фронтальні удари, німецькі війська прагнули опанувати Харковом, третім за розмірами індустріальним центром СРСР. Крім того, своїм наступом ця армія повинна була забезпечити фланги наступаючих в різних напрямках груп армій «Центр» і «Південь».

Командування Південно-Західного фронту планувало свої дії виходячи з директиви Ставки Верховного головнокомандування № 002374 про перехід військ фронту до оборони з метою запобігання захоплення супротивником Харківського промислового району та Донбасу. Відповідно до цього двома арміями (21-ша і 38-ма) прикривалося харківський напрямок, при цьому 38-й армії, найбільшої за чисельністю з військ фронту, також ставилося завдання безпосередньої оборони Харкова, а 40-ю армією — сумський напрямок.

З опануванням Харкова і Бєлгорода і виходом до Дінця 6-та армія і основні сили 17-ї армії групи армій «Південь», виконавши завдання осінньої кампанії 1941 року, припинили активні наступальні дії і перейшли до оборони.

Див. також ред.

Література ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Людские потери в самостоятельных фронтовых операциях, проводившихся вне рамок стратегических операций. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 28 квітня 2013.