Альдо Балларін

	Альдо Балларін
	Альдо Балларін
Особисті дані
Народження	10 січня 1922
	Кіоджа, Італія
Смерть	4 травня 1949 (27 років)
	Суперга, Італія
Громадянство	Італія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Альдо Балларін у Вікісховищі

Альдо Балларін (італ. Aldo Ballarin; нар. 10 січня 1922, Кіоджа, Венето, Італія — пом. 4 травня 1949, Суперга, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. Виступав за національну збірну і «Торіно», провідний італійський клуб того часу.

Спортивна кар'єра

Представник футбольної родини, його молодші брати також були професіональними футболістами. Сержіо виступав за декілька команд, найбільш відомою серед є «П'яченца». Діно захищав кольори «Торіно».

У дорослому футболі дебютував 1939 року за команду «Ровіго». За два сезони провів 36 лігових матчів. Під час Другої світової війни грав у складі команд «Трієстина» та «Венеція». 1945 року перейшов до клубу «Торіно», за який відіграв 4 сезони. Протягом усього часу був основним гравцем захисту команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії.

У складі національної команди дебютував 11 листопада 1945 року. У Цюриху італійці зіграли внічию з командою Швейцарії (4:4). У матчі відзначилися: Сільвіо Піола, Еціо Лоїк, Амедео Б'яваті (2) — Лауро Амадо (3), Жорж Абі. «Гранатові» були базовою командою збірної Італії, у кожному матчі виходили по шість-вісім гравців «Торіно».

Так, на гру проти угорців, 11 травня 1947 року, на поле відразу вийшли десять футболістів клубу і голкіпер «Ювентуса» Лучідіо Сентіменті (польові гравці: Балларін, Марозо, Грецар, Рігамонті, Кастільяно, Менті, Лоїк, Габетто, Маццола і Ферраріс). Всього, до березня 1949 року, провів дев'ять товариських матчів у складі італійської збірної.

Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом Лісабон—Барселона—Турин.

Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авікатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.

На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентіна»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.

Досягнення

Чемпіон Італії (4):

«Торіно»: 1946, 1947, 1948, 1949

Статистика

Виступи за національну збірну:

Статистика матчів і голів за збірну — Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи
11-11-1945	Цюрих	Швейцарія	4 – 4	Італія	товариський матч	-
27-4-1947	Флоренція	Італія	5 – 2	Швейцарія	товариський матч	-
11-5-1947	Турин	Італія	3 – 2	Угорщина	товариський матч	-
9-11-1947	Відень	Австрія	5 – 1	Італія	товариський матч	-
14-12-1947	Барі	Італія	3 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-
4-4-1948	Париж	Франція	1 – 3	Італія	товариський матч	-
16-5-1948	Турин	Італія	0 – 4	Англія	товариський матч	-
27-2-1949	Генуя	Італія	4 – 1	Португалія	товариський матч	-
27-3-1949	Мадрид	Іспанія	1 – 3	Італія	товариський матч	-
Усього		Матчів	9		Голів	0

Посилання

Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 27 березня 2016.