Венеція (футбольний клуб)
«Венеція» (італ. Venezia) — професійний італійський футбольний клуб з однойменного міста. Виступає в елітній Серії А. Домашні матчі проводить на стадіоні «П'єрлуїджі Пенцо», який вміщує 11 150 глядачів.
| Повна назва | Venezia Football Club | ||
| Прізвисько | Крилаті Леви | ||
| Засновано | 1907 | ||
| Населений пункт | Венеція,  Італія
| ||
| Стадіон | «П'єрлуїджі Пенцо» | ||
| Вміщує | 11 150 | ||
| Президент |  Дункан Л. Нідероєр
| ||
| Головний тренер |  Іван Яворчич
| ||
| Ліга | Серія А | ||
| 2023/24 | 3-є місце  (Серія B)
| ||
| Вебсайт | Офіційний сайт | ||
| |||
Історія
ред.
Футбольний клуб «Венеція» (Venezia Foot Ball Club) було засновано 14 грудня 1907 року двома місцевими футболістами: Палестрою Марціале та Константіно Реєром. Першим президентом клубу став Давид Фано. Команда грала на стадіоні «Кампо Сан Бартоломео». У 1919 році клуб змінив назву на Associazione Calcio Venezia.[1]
Найуспішнішим часом для «Венеції» став початок 1940-х років, коли клуб двічі грав у фіналі Кубку Італії. У 1941 році команда стала володарем кубку, здолавши у двоматчевому фіналі «Рому» (3-3, 1-0). Переможцями кубку стали декілька гравців, яким пізніше судилося стати частиною великого «Торіно» і загинути у авіакатастрофі на Суперзі — Валентіно Маццола[2] та Еціо Лоїк[3]. За атакувальний тандем Лоїк — Маццола у 1942 році тодішній власник «Торіно» Ферручо Ново не пошкодував мільйон лір[4]. В сезоні 1941-42 «Венеція» досягла свого поки що найкращого результату в Серії А, посівши третю сходинку у підсумковій таблиці.
Більшу частину своєї історії команда провела у двох найвищих дивізіонах Італії. У 1987 році «Венецію» врятував від банкрутства італійський футбольний менеджер і підприємець Мауріціо Дзампаріні. Щоб зберегти клуб він придумав схему, у яку увійшло об'єднання команди з іншим місцевим клубом «Местре». Дзампаріні допоміг клубу реконструювати свій стадіон[5] і вивів команду в Серію А. Але після відмови керівництва міста видати йому землю під будівництво нового стадіону Дзампаріні покинув клуб[6]. Останній виліт із Серії А стався у 2002 році. Після цього почався занепад клубу.
За підсумками сезону 2020-21 клуб повернувся до Серії А вперше за 19 років, перемігши у плей-оф «К'єво» (3:2 після додаткового часу), «Лечче» (1:0 та 1:1) та «Читаделлу» (1:0 та 1:1).[7][8]
Поточний склад
ред.- Станом на 23 лютого 2025
|
|
.svg){kind=small}
Досягнення
ред.Примітки
ред.- ↑ Історія «Венеції» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]; venicexplorer.net. Процитовано 6 березня 2017 (італ.)
- ↑ Валентіно Маццола: символ великого «Торіно» [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.]; Storie di Calcio. Процитовано 7 березня 2017 (італ.)
- ↑ Еціо Лоїк. Кар'єра [Архівовано 22 березня 2012 у Wayback Machine.]; enciclopediadelcalcio.it. Процитовано 7 березня 2017 (італ.)
- ↑ Кальчо. — Історія італійського футболу: публіцистичні нариси /Я. Дашковська, П. Чаяло, Ю. Шевченко — К.: «Видавничий Дім Український Медіа Холдінг». 2010 — с. 91. (рос.)
- ↑ Дзампаріні продає «Венецію» [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.]; La Gazetta dello Sport, 8 березня 2000 (італ.)
- ↑ Харламов О. Хобі — тренерів звільняти [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]; sports.ru, 29 березня 2008 (рос.)
- ↑ Венеція у меншості драматично вигризла повернення в еліту і стала останнім учасником нового сезону Серії А [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.]; Футбол 24, 28 травня 2021.
- ↑ Місто на воді святкує! Венеція через 19 років повернулася до Серії A [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.]; Sport.ua, 28 травня 2021.
Посилання
ред.- Офіційний сайт [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)
|
Це незавершена стаття про футбольний клуб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |