Відкрити головне меню

Маріо Рігамонті (італ. Mario Rigamonti, нар. 17 грудня 1922, Брешія — пом. 4 травня 1949, Суперга) — італійський футболіст, півзахисник.

Ф
Маріо Рігамонті
Mario Rigamonti.jpg
Особові дані
Народження 17 грудня 1922(1922-12-17)
  Брешія, Італія
Смерть 4 травня 1949(1949-05-04) (26 років)
  Суперга
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
?–1941
1941–1943
Італія «Брешія»
Італія «Торіно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1944   Італія «Брешія» 13 (4)
1945   Італія «Лекко»  ? (?)
1945–1949 Італія «Торіно» 140 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
1947–1949 Італія Італія 3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 13 вересня 2012.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 13 вересня 2012.

Насамперед відомий виступами за клуб «Торіно», а також національну збірну Італії. Разом з партнерами по туринській команді трагічно загинув в авіаційній катастрофі на горі Суперга 4 травня 1949 року.

Чотириразовий чемпіон Італії.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Народився 17 грудня 1922 року в місті Брешія. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Брешія» та «Торіно».

У дорослому футболі дебютував 1944 року виступами на умовах оренди за команду клубу «Брешія», в якій провів 13 матчів чемпіонату.

Протягом 1945 року, також як орендований гравець, захищав кольори команди клубу «Лекко».

Того ж 1945 року приєднався до головної команди клубу «Торіно», за який встиг відіграти лише 4 сезони. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії.

Свій останній, четвертий, титул чемпіона Італії в сезоні 1948–49 Рігамонті отримав вже посмертно — 4 травня 1949 року команда трагічно загинула в авіакатастрофі на горі Суперга неподалік Турина. До кінця першості лишалося 4 тури, «Торіно» очолював турнірну таблицю, і всі загиблі гравці клубу посмертно отримали чемпіонський титул після того, як гравці молодіжної команди клубу, що догравали сезон в Серії A, виграли в усіх чотирьох останніх матчах першості. Варто зазначити, що їх суперники («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» та «Фіорентина») у цих матчах з поваги до загиблих чемпіонів також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів.

Виступи за збірнуРедагувати

1947 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка протривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни 3 матчі.

Титули і досягненняРедагувати

ДжерелаРедагувати