Аллегрова Ірина Олександрівна

Іри́на Олекса́ндрівна Алле́грова (20 січня 1952(19520120), Ростов-на-Дону, Російська РФСР) — радянська та російська естрадна співачка, актриса. Народна артистка Росії (2010)[2][3].

Ірина Аллегрова
Зображення
Основна інформація
Дата народження 20 січня 1952(1952-01-20)[1] (68 років)
Місце народження Ростов-на-Дону, РРФСР
Роки активності 1975 — тепер. час
Громадянство Росія Росія
Національність вірмени
Професія співачка, актриса
Освіта Бакинська музична академія
Співацький голос контральто
Жанр Поп, Танцювальна музика, Рок, Електропоп
Нагороди
irinaallegrova.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

1952—1974Редагувати

Народилася 20 січня 1952 року в Ростові-на-Дону.

1975—1984Редагувати

1985—1989Редагувати

1990—1995Редагувати

1996—1999Редагувати

2000—2005Редагувати

2006—2009Редагувати

2010-даний часРедагувати

Родина[4]Редагувати

  • Дід по батькові — Григорій Мінаєвич Саркісов, музикант, бухгалтер-ревізор, Баку.
  • Бабуся по батькові — Марія Іванівна Саркісова, домогосподарка, мати сімох дітей, Баку.
  • Дід по матері — Михайло Якович Калінін, взуттєвик із Ташкента.
  • Бабуся по матері — Анна Яківна Калініна, перукар із Ташкента.
  • Батько — Олександр Григорович Алєгров (15 квітня 1915 — 24 травня 1994)[5] — режисер, актор, заслужений артист РРФСР, АзССР.
  • Мати — Серафима Михайлівна Сосновська (нар. 26 жовтня 1923)[6] — актриса, співачка.
  • Донька — Лала Аллєгрова (нар. 1972) — режисер естрадних та масових видовищ, закінчила Російську академію театрального мистецтва режисерський факультет (майстерня Олексія Гарнізова)[7]
  • Онук Аллєгрової — Олександр II (нар. у вересні 1995)[7]

Колишні чоловіки[8][9]

  • батько Лали Георгій (1971—1972) — баскетболіст з Баку, помер. Ірина зізнається, що шлюб був помилкою. Майбутня співачка вийшла заміж на зло своєму першому коханню[10][11]
  • Володимир Блехер (кінець 70-х) — художній керівник ансамблю «Молоді голоси», в якому працювала Ірина[11][12]
  • Володимир Дубовицький (1984/85-1990) — продюсер, музикант. Був бас-гітаристом в ансамблі Оскара Фельцмана «Вогні Москви» (Ірина — солісткою), керівником групи Давида Тухманова «Електроклуб». У 1990 році Ірина залишає групу та розлучається з В. Дубовицьким, дружиною якого незабаром стає Тетяна Овсієнко[10][11][12]
  • Ігор Капуста (1994—2000) — танцівник з її колективу, були повінчані в 1994 році (офіційно в РАГСі шлюб не оформлявся)[10][11][13].

Громадянська позиціяРедагувати

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[14].

Нагороди та досягненняРедагувати

ДискографіяРедагувати

Сольні альбомиРедагувати

  • 1991 р. — «Странник мой» (LP): «Не улетай, любовь», «Мой ласковый и нежный зверь», «Верьте в любовь, девчонки», «Как я соскучилась», «Не было печали», «Глупый мальчишка», «Странник», «Фотография 9х12»
  • 1994 р. — «Суженый мой» (CD): «Не улетай, любовь», «Мой ласковый и нежный зверь», «Верьте в любовь, девчонки», «Игрушка», «Свечка», «Как я соскучилась», «Суженый мой», «Бабник», «Не было печали», «Глупый мальчишка», «Странник», «Фотография 9х12», «Младший лейтенант», «Транзитный пассажир»
  • 1994 р. — «Угонщица» (CD) (У 1995 р. і 1997 р. — повторно тиражувався): «Угонщица», «Сквозняки», «Сама», «Над пропастью во ржи», «Ключи», «Войди в меня», «Ты мне нужен», «Золото любви», «Нежданный гость», «Я тебя отвоюю», «Безответная любовь», «Привет, Андрей»
  • 1996 р. — «Я тучи разведу руками» (CD): «Я тучи разведу руками», «Целуй меня», «Ладони», «Любовница», «Занавес», «Медовый месяц», «Ну и пусть», «Девочка по имени Хочу», «Именины черствые», «Вчера», «Свадебные цветы», «Ожидание», «Любишь или нет»
  • 1997 р. — «Императрица» (CD): «Императрица», «Подари эту ночь», «Измена», «Отпусти меня», «Последнее письмо», «Балерина», «Охотник», «Подружка», «Последнее танго в Париже», «Мулен Руж», «Купи девчоночку»
  • 1998 р. — «Незаконченный роман» (CD): «Бабы-стервы», «Остров тысячи поцелуев», «Её высочество», «Весна в раю», «Монолог», «Люблю мужчин», «Капитан», «Я улыбнусь тебе сквозь слёзы», «Повелитель удовольствий», «Не опоздай», «Ночные лилии», «Сударь», «Улыбка папы», «Незаконченный роман» — дует з І. Крутим.
  • 1999 р. — «Театр…» (CD): «Театр», «Безобразница — Луна», «Качели», «Дон Жуан», «Не первый…», «Двадцать раз», «Обними меня», «Девять с половиной недель», «Итальянец», «Ой, не надо», «Праздник прощания», «Одиночество моё», «Гарем», «Шалая», «Смешная история»
  • 2001 р. — «Всё сначала» (CD) (в цьому році ще раз перевидавався): «Океан любви», «Без вины виноватая», «Аккордеон», «Всё нормально», «Александрит от Александра», «Нечаянная радость», «Нежность», «Холодно», «Треснувший диск», «Дикая волчица», «Канарейка», «Обалденные глаза», «Старый знакомый», «Мама», «Всё сначала», «Смятение», «Странник» — нова версія.
  • 2002 р. — «По лезвию любви» (CD) (в 2003 р. був перевиданий)
  • 2004 р. — «Пополам» (с М. Шуфутинским) (CD)
  • 2005 р. — «С днём рождения!» (CD)
  • 2007 р. — «Аллегрова-2007» (CD)
  • 2010 р. — «Ирина Аллегрова. Эксклюзивное издание» (CD) (2012 р. — перевиданий)

Компіляції найкращих пісень І. АллегровоїРедагувати

Караоке пісеньРедагувати

НевиданеРедагувати

Вінілові платівки і компакт-дискиРедагувати

ФільмографіяРедагувати

Документальні фільмиРедагувати

  • 1994 — «Історія кохання» (документальний фільм про І. Аллегрову), реж. Г. Скоблова
  • 1995 — «Ірина» (документальний фільм про І. Аллегрову), реж. С. Випещені
  • 1996 — «Я хмари розведу руками» (фільм-концерт), реж. С. Кальварскій
  • 1998 — «Незавершений роман Ірини Аллегрової» (фільм-концерт), реж. А. Болтенко
  • 1999 — «Без назви» (документальний фільм про І. Аллегрову), реж. В. Ткаченко, А. Расторгуєв
  • 2007 — «Шалена зірка Ірини Аллегрової» (документальний фільм до ювілею І. Аллегрової), реж. І. Голубєва
  • 2009 — «Ірина Аллегрова. Сповідь незломленої жінки» (фільм-концерт), реж.-постановник Х. Ларра, реж. концертних номерів А. Першин

Саундтреки (пісні до фільмів)Редагувати

  • 1987 — «Марні слова» (1987), з т/с «Слідство ведуть знавці». Справа № 20 «Бумеранг», реж. Василь Давидчук; Музика Д. Тухманов — сл. Л. Рибальська
  • 1987 — «Хлопчик-хмара» (1987), з к/ф «Час літати», реж. Олексій Сахаров; муз. Д. Тухманов — сл. Д. Самойлов
  • 2007 — «Життя-гра» (2006), з серіалу «Янгол-охоронець», реж. Бата Недич; муз. В. Тихонов — сл. Л. Швецов

ТелефільмиРедагувати

  • 1997 — «Старі пісні про головне»
  • 2005 — «Невідкладна допомога — 2» (художній фільм-серіал, І. Аллегрова в епізодичній ролі), реж. В, Соколовський
  • 2005 — «Веселі картинки» (гумористичний художній фільм-серіал, І. Аллегрова в головній ролі в одній з серій)

DVD, VHS, video CD, мультимедіаРедагувати

  • 1992 — «Суджений мій» (VHS, відеокліп, додаток до чоловічого журналу «Андрій»)
  • 1998 — «Я хмари розведу руками» (VHS і video CD, реліз-компанії: АРС records, студія Анонс, ДЖЕМ Records)
  • 1998 — «Незавершений роман» (VHS, реліз-компанія: АРС records, студія Анонс, ДЖЕМ Records)
  • 1998 — «Сповідь» (VHS і video CD, Реліз-компанія: студія Анонс, ДЖЕМ Records)
  • 2002 — Інтерактивне віртуальне інтерв'ю (PC CD-ROM/Audio CD, додаток до журналу «Світ зірок»)
  • 2009 — «Сповідь незломлений жінки» (DVD, реліз-компанії: ВАТ «Телекомпанія НТВ», ТОВ «Сі Ді Ленд Медіа»)

ВідеокліпиРедагувати

Концертні та шоу-програмиРедагувати

  • 1992 — «Не відлітай, любов!» (Перша сольна програма співачки) (5 концертів в СК «Олімпійський»)
  • 1993 — «Концерти на біс» (оновлена версія першої сольної програми) (4 концерти в ГЦКЗ «Росія»)
  • 1994 — «Угонщиця» (прем'єра програми і однойменного диска)
  • 1995 — «Співає Ірина Аллегрова» (концерти на прохання глядачів, Державний Кремлівський палац)
  • 1995 — «Сповідь» (прем'єра в Санкт-Петербурзі в КЗ «Жовтневий»)
  • 1996 — «Я хмари розведу руками» (прем'єра програми з пісень І. Крутого і однойменного диску (6 концертів в ГЦКЗ «Росія»)
  • 1997 — «Я хмари розведу руками» (концерти на біс, оновлена програма, ГЦКЗ «Росія»)
  • 1997 — «Монолог» (спеціальна програма для зарубіжних гастролей)
  • 1998 — «Незавершений роман» (прем'єра другої спільної програми з І. Крутим і презентація однойменного диску (4 концерти в ГЦКЗ «Росія»)
  • 1999 — «Столик на двох» (оновлена програма з пісень І. Крутого представлена в Санкт-Петербурзі в БКЗ «Жовтневий»)
  • 2000 — «Ваша музика» (концерт з пісень нового альбому «Театр» в ГЦКЗ «Росія» в рамках проекту для телеканалу ТВ-6)
  • 2000 — «Бенефіс Ірини Аллегрової» (гала-вистава в ГЦКЗ «Росія» за участю зірок естради, трансляція в прямому ТВ-ефірі)
  • 2001 — «Все спочатку» (презентація програми з пісень нового альбому в РК «Метелиця»)
  • 2002 — «По лезу кохання» (прем'єра програми-трилогії і однойменного диску (3 концерти в ГЦКЗ «Росія»)
  • 2003 — «Ми удвох» (в рамках програми-трилогії «По лезу любові») (2 концерти в Державному Кремлівському палаці в Москві, 2 концерти в Льодовому палаці в Санкт-Петербурзі)
  • 2003 — «Салют, любов!» (В рамках програми-трилогії «По лезу любові») (3 концерти в ГЦКЗ «Росія», 2 концерти в БКЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2004 — «Моя зірка» (прем'єра програми приурочена до закладки іменної зірки І. Аллегрової у ГЦКЗ «Росія»)
  • 2005 — «З днем народження!» (Прем'єра ювілейних концертів в РК «Метелиця» і презентація однойменного диска)
  • 2007 — «З минулого в майбутнє …» (прем'єра програми) (2 концерти в Державному Кремлівському палаці в Москві, 2 концерти в КЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2008 — «Святкові концерти» (прем'єра оновленої програми до 8 Березня) (3 концерти в БКЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2009 — «Святкові концерти» (прем'єра оновленої програми до 8 Березня) (3 концерти в БКЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2010 — «Святкове шоу» (прем'єра програми до 8 Березня) (концерт у СК «Олімпійський» у Москві та Льодовому палаці в Санкт-Петербурзі)
  • 2011 — «Не обернуся …» (святкова програма до 8 Березня) (2 концерти в Державному Кремлівському палаці, концерт в Льодовому палаці в Санкт-Петербурзі)
  • 2014 — «На Бiс» (прощальний тур, у межах якого проходять концерти як у великих містах СНД, так i у 7 містах Німеччини[15])
  • 2015 — «Перезагрузка . Переродження» (повернення на сцену)
  • 2017 — «Моно»

Цікаві фактиРедагувати

  • З 2006 р. директором співачки є її дочка Лала.
  • Втомившись від пасквілів журналістів, І. Аллегрова збирає в 2000 році у РІА «Новости» прес-конференцію під назвою «Остання відверта розмова з пресою» і оголошує, що припиняє спілкування з пресою на невизначений термін. На сьогодні співачка рідко дає інтерв'ю й тільки перевіреним журналістам, воліючи спілкуватися з глядачем безпосередньо зі сцени, чим з екрану під час телеінтерв'ю. Продовженням такого кроку стала в тому ж році премія «Золота качка», що вручається за найсумнівніші досягнення в області шоу-бізнесу та ЗМІ, на якій І. Аллегрова виступила співведучою.
  • Ірина Аллегрова — піонер у зйомках відео в Росії, які можна класифікувати як «дітям до 16 не рекомендовано». Кліп на пісню «Транзитний пасажир», знятий в 1993 році Тиграном Кеосаяном, відповідно до сюжету досить відверто демонструє оголені частини тіла співачки. Проте багато років опісля співачка зізнається, що в тих моментах, де починалися найвідвертіші кадри, її заміняла дублерка. Такий же скандальний ефект викликав і наступний кліп, знятий також Т. Кеосаяном в 1995 році, під назвою «Увійди в мене». Кліп не наважився показати жоден телеканал за надмірно відверті сцени з оживаючими сюжетами на полотнах в картинній галереї.
  • Ірина Аллегрова — перша виконавиця романсу «Марні слова», що пізніше прославився у виконанні Олександра Малініна. Романс був записаний як музичний супровід (саундтрек) до радянського серіалу «Слідство ведуть знавці».
  • Своїм першим учителем музики та естрадного вокалу Ірина вважає М. Магомаєва, який не раз бував у домі Аллегрова в Баку під час гастролей[16].
  • Перепробувавши всілякі рецепти для схуднення, Ірина вивела ідеальний рецепт дієти — просто закрити рот[16].
  • На думку журналістів Аллегрова дуже забобонна й саме через це вона забороняє глядачам фотографувати себе під час концертів. З тих же упереджень вона не підходить до тих, хто її дарує квіти — всі презенти забирають танцівники із її балету.[17]
  • Зі слів екстрасенсів, хоча співачка чотири рази побувала замужем й так і не знайшла свого єдиного, старість Аллегрова зустріне не в самоті. Наприклад, курський астролог Павсекакій Богданов, який періодично консультує Ірину Аллегрову щодо її особистого життя, запевняє, що щастя співачки попереду і у неї буде п'ятий чоловік, зовні дещо схожий на Володимира Путіна[17][18].
  • На початку 80-х І. Аллегрова підробляла тим, що пекла на дому торти, тістечка та інші солодощі. Ірина досі не залишає надію відкрити невелику кондитерську з домашньою випічкою[19].
  • Пісня «Озеро надії» призначалася для Ірини Аллегрової. Однак Ігор Ніколаєв, автор цієї пісні, віддав її Аллі Пугачові, творчо приревнувавши Ірину до Віктора Чайки, пісню якого «Транзитний пасажир» Ірина записала в цей же час. Подібний «обмін» хітами між співачками стався ще раз: пісня «Мандрівець» була написана І. Ніколаєвим для А. Пугачової, але співачка відмовилася записувати цю пісню у зв'язку з подіями в особистому житті в той період. У підсумку «Мандрівець» дістався І. Аллегровій та став однією з «візитних карток» співачки[16].
  • Поширена інформація про те, що нібито справжнє ім'я співачки Інеса Климчук, не відповідає дійсності[20].
  • На початку 80-х Ірина Аллегрова та Ігор Тальков беруть участь у постановці музично-поетичної композиції-мюзиклі Теодора Драйзера «Сестра Керрі» на музику Раймонда Паулса в музичному театрі Маргарити Терехової[21].

ПриміткиРедагувати

  1. ČSFD — 2001.
  2. Почесне звання присвоєне указом Президента Росії № 67 від 15.01.2010 Архівовано 13.05.2013, у Wayback Machine. (рос.)
  3. Аллегрова стала «народною артисткою» Архівовано 29 червень 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  4. Офіційний сайт Ірини Аллегрової (рос.)
  5. Олександр Аллегров (Alexander Allegroff, Саркісян) — біографія — радянські актори — Кіно-Театр. РУ (рос.)
  6. Сосновська Серафіма Михайлівна — актриса, оперна співачк
  7. а б Коротка біографія Аллегрової Лали (Allegrova Lala) | Режисери та продюсери: Всі біографії
  8. Ірина Аллегрова: «Я змінюю чоловіків, але не коханців!» › Новини › Офіційний сайт Ірини Аллегровой
  9. Ірина Аллегрова
  10. а б в Біографія
  11. а б в г Ірина Аллегрова: Краще побувати заміжньою чотири рази, чим мати при одному чоловіку чотирьох коханців
  12. а б Блехер не вдовольняє Аллегрову. Архів оригіналу за 20 грудень 2014. Процитовано 22 жовтень 2011. 
  13. Игорь Капуста: «Наш шлюб з Аллегровою зруйнувала її дочка!»
  14. Аллегрова Ірина Олександрівна // «Миротворець»
  15. Прощальний тур «На Бiс» у Німеччині 2014
  16. а б в Ірина Аллегрова: «Талькову могла телефонувати навіть вночі» (рос.)
  17. а б Аллегрова вийде заміж за двійника Путіна (рос.)
  18. Денис Сорокин «Курский маг предсказал Аллегровой пятый брак». — Комсомольская правда Черноземье. — № 71/16 (23258). — 16-23 апреля, 2004. — С. 33
  19. Інтерв'ю для газети «Ноїв ковчег» (рос.)
  20. Справжні імена зірок шоу-бізнесу [недоступне посилання з червень 2019] (рос.)
  21. Біографія Ірини Аллегрової на сайті «AllegrovaClub» (рос.)