Малінін Олександр Миколайович
Олекса́ндр Микола́йович Малі́нін (до 1988 року носив прізвище Ви́гузов[1]; нар. 16 листопада 1958, Свердловськ, СРСР) — радянський і російський співак, заслужений артист РСФСР, народний артист Росії[3]. Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.
| Олександр Малінін | |||||
|---|---|---|---|---|---|
рос. Александр Николаевич Малинин  | |||||
| Основна інформація | |||||
| Повне ім'я | Олександр Миколайович Малінін | ||||
| Дата народження | 16 листопада 1958 (66 років) | ||||
| Місце народження | Свердловськ, РРФСР, СРСР | ||||
| Роки активності | з 1976[1] | ||||
| Громадянство |  СРСР,  Росія | ||||
| Професії | співак, композитор | ||||
| Освіта | Державний музично-педагогічний інститут імені М. М. Іпполітова-Іванова | ||||
| Інструменти | гітара | ||||
| Жанр | поп, рок, романс | ||||
| Колективи | ВІА «Фантазія»[2], «Співають гітари», «Блакитні гітари», «Метроном», група Стаса Наміна (1983—1987), театр Алли Пугачової (1988)[1] | ||||
| Нагороди |
| ||||
| У шлюбі з | Зарубіна Ольга Володимирівна | ||||
| Автограф |  | ||||
| malinin.ru | |||||
 Файли у Вікісховищі | |||||
Біографія й творчий шлях
ред.Народився 16 листопада 1958 року в Свердловську в родині залізничника Миколи Степановича Вигузова (1932) і сортувальниці овочів на овочевій базі Ангеліни Анатоліївни. В Олександра є брат, молодший на п'ять років. Батьки розлучилися, і хлопчиків виховувала мати[1][4] У дитинстві захоплювався хокеєм, а потім відвідував гуртки: хоровий, танцювальний і духовий (грав на альті). З 14 до 15 років він грав у військовому оркестрі на валторні, жив у казармі й навчався у вечірній школі, згодом учився на помічника машиніста у Свердловському ПТУ залізничників[2].
У 1974 році поступив в естрадну студію при Свердловській філармонії і закінчив її.[1] Був солістом хору Уральського військового округу (1976–1977). В 1981 році виступав із вокально-інструментальним ансамблем «Поющіє гітари». Після переїзду до Москви вчився в музичному училищі імені Іполітова-Іванова. Виступав в ансамблі «Голубиє гітари». З 1983 до 1987 року[1] працював у групі Стаса Наміна. В 1986 році потрапив в автокатастрофу, 3 місяці пробув у гіпсі.[2] В 1988 році[1] разом з американським співаком і продюсером Девідом Померанцем виступав у США, тут також був випущений їхній спільний сингл.
У 1988 році завоював гран-прі на конкурсі «Юрмала-88», виконавши пісні «Корида» (музика Олени Ваніної, слова М. П. Гуськова), «Любов і розлука» (музика І. Шварца, слова Б. Окуджави) і «Обережно, двері зачиняються»[4]. Пісню «Корида» Малінін виконував усі три тури аж до перемоги у фіналі[4][5][6]. Присутній на конкурсі журналіст Юрій Філінов писав: «„Корида“ стала просто неповторним тріумфом конкурсу. Жоден конкурсант за всю історію „Юрмали“ не викликав такого замилування, як Малінін. Він потряс, змусив завмерти й задихнутися від відчуття свободи. Навряд чи хто в ці хвилини сумнівався в тому, що саме цей артист — переможець. У цьому ж році за пісню „Корида“ А. Малініну була вручена Премія Радянського комітету захисту миру „Кришталевий кубок“ — „Пісня — світу“»[7].
Протягом тривалого часу основу репертуару складали романси, які принесли йому наприкінці 1980-х — на початку 1990-х широку популярність у публіки. Серед них: «Даремні слова» (музика Д. Ф. Тухманова, слова Л. О. Рубальської), «Поручик Голіцин» (М. Звездинського), «Білий кінь» (музика Олени Ваніної, вірші Михайла Гуськова), романси на вірші Сергія Єсеніна й інші.
У 1990 році продюсером А. Малініна стає Сергій Лісовський. Його фірма «Ліс'с» здійснює й проводить концертну шоу-програму за назвою «Бал Олександра Малініна» в спортивно-концертному комплексі «Олімпійський», яку за 20 днів відвідало 360 тисяч глядачів. Із цього часу бали Олександра Малініна стають традиційними й проходять на великих концертних площадках Москви. На сьогоднішній день проведено більше десяти таких програм: «Великодній Бал моєї душі», «Різдвяний Бал Олександра Малініна», «Дев'ятий Бал», «Зоряний Бал», «Бал „берега мого життя“» й інші.
З 1996 року генеральним продюсером А. Малініна є його третя дружина Емма Малініна (Ісаєва), за професією лікар-гінеколог. Крім співочої кар'єри чоловіка, Емма Малініна займається аптечним бізнесом і володіє власною гінекологічною клінікою[8].
Родина
ред.Позиція стосовно російсько-української війни 2020-х років
ред.Олександр Малінін заявив, що готовий узяти до рук зброю. У своїх соцмережах Малінін сказав, що є громадянином Російської Федерації, тому підтримує її сторону у війні.[17]
Дискографія
ред.- 1986 — «Мы желаем счастья вам!»
- 1988 — «Far Away Lands» (разом з Девідом Померанцем)
- 1988 — «Александр Малининъ»
- 1989 — «Метроном»
- 1990 — «Неприкаянный»
- 1991 — «Белая ворона» (рок-опера)
- 1991 — «Поручик Голицын»
- 1991 — «Бал»
- 1991 — «Лунная соната»
- 1994 — «Любви желанная пора»
- 1995 — «Лучшие песни»
- 1996 — «Я всё равно люблю тебя»
- 1996 — «Буржуйские пляски»
- 1998 — «Венчание»
- 2000 — «Ночи окаянные»
- 2000 — «Звёздный бал. Живой концерт»
- 2001 — «Берега» Ю. Рибчинського, В. Засухіна
- 2003 — «Старинные русские романсы»
- 2003 — «Червона калина»
- 2004 — «Если бы не ты»
- 2005 — «По дороге домой»
- 2007 — «Чарівна скрипка»
- 2008 — «Эх, душа моя»
- 2010 — «Я объявляю Вам любовь»
Фільмографія
ред.| Рік | Назва | Роль | ||
|---|---|---|---|---|
| 1996 | ф | Старі пісні про головне | пастух | ру |
| 1997 | ф | Старі пісні про головне 2 | стиляга хуліган | ру |
| 1998 | ф | Старі пісні про головне 3 | камео | ру |
| 1998 | ф | Воєнно-польовий романс | ру | |
| 2007 | ф | Дуже новорічне кіно, або Ніч у музеї | ру |
Нагороди й премії
ред.- 1988 — переміг на третьому Всесоюзному конкурсі молодих виконавців радянської естрадної пісні «Юрмала — 88».[2]
- 1989 — лауреат премії Ленінського комсомолу, останній з артистів СРСР, що отримав це звання. Премію передав до фонду Патріархії на відновлення зруйнованих храмів[2]
- 1991 — «Заслужений артист РСФСР»[2]
- 1994 — міжнародний приз в Графстві Монако в Монте-Карло «The world music awards» як російський виконавець, що має найбільші продажі альбомів у своїй країні, вручала нагороду Клаудія Шиффер.[2]
- 1997 — «Народний артист Росії».[2]
- 1998 — премія МВС Росії в галузі культури й мистецтва[2]
- 1999 — відкриття пам'ятного знака — іменної зірки на «Площі зірок» у ДЦКЗ «Росія»[2]
- 2002 — медаль МВС Росії «200 років МВС Росії».[2]
- 2002 і 2010 — Всеукраїнською Вищою Академічною Радою загальнонаціональної програми «Людина року» визнаний гідним міжнародної премії «Людина року» в галузі культури[2]
- 2003 — «Орден Дружби».[2]
- 2006 — нагорода Російської Православної церкви — медаль святого благовірного князя Данила Московського «За працю на славу святої церкви»[2]
- 2008 — «Орден Пошани».[2]
22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента[18].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж Олександр Миколайович Малінін (Вигузов). Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Малінін про себе. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ Почесне звання присвоєно указом президента Росії № 357 від 16 квітня 1997 року. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к Фестиваль молодих виконавців. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ Е. Варшавська, И. Воєводін. Московська правда. 3.08.89
- ↑ Нариси з історії російського телебачення. ИПК, Москва, Неділя, 1999
- ↑ Юрій Філінов. Комсомольська правда, 13.07.88
- ↑ Александр Малинин :: Вокруг да около :: Администрация. Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ а б Малінін навіть не знав, що в нього було порцелянове весілля!. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ послухати КИРА ЕВДОКИМОВА Живет на ГАВАЯХ дочка Малініна — Питання й відповіді<. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ а б в Родина Малініна. Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ Малініна Емма Валентинівна. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ а б Олександр Малінін peoples.ru. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ МАЛІНІНА Емма Валентинівна. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ У Малініна народився онук
- ↑ Поручик Малінін 01.10 09:33 Поліна Лімперт. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ Повідомлення УНІАН від 07.03.24
- ↑ Указ Президента України №779/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»». Президент України. 22 листопада 2024. Архів оригіналу за 10 грудня 2024. Процитовано 8 лютого 2025.
Посилання
ред.- malinin.ru — офіційний сайт Олександра Малініна
- Олександр Малінін на Last.fm (англ.)
- Блог Олександра Малініна на офіційному сайті [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Канал Олександра Малініна на YouTube [Архівовано 19 листопада 2013 у Wayback Machine.]