Відкрити головне меню

Етимологія назвиРедагувати

Назва сая походить від переказів про Аксакате — дослівно, «кульгавого батька». Під цим ім'ям відомий шанований в цьому місці святий, завдяки якому нібито дивовижним чином виникла річка[3][4].

 
Аксакатасай в серпні (поблизу гирла)
 
Долина Аксакатасая

Гідрологічна характеристикаРедагувати

Довжина Аксакатасая становить 48 км, площа басейну, згідно з Національною енциклопедією Узбекистану, дорівнює 453 км²[5], у своїй роботі В. Є. Чуб повідомляє, що площа водозбору вище селища Карамазар в низов'ї дорівнює 456 км² [6]. Середня висота водозбору від селища Карамазар становить 1 840 м. Живлення річки переважно снігове й дощове, через що рівень води зазнає різких сезонних коливань. Річка багатоводна з квітня по червень (особливо в травні), коли витрата води досягає 72,1 м³/с, і маловодна від липня до жовтня, коли вона зменшується аж до 1,1 м³/с[5]. Середньорічна витрата води поблизу селища Карамазар дорівнює 6,14 м³/с, об'єм стоку за рік — 193 млн м³, середній модуль стоку  — 13,6 л/с·км², шар стоку — 427 мм/рік[6], за даними 18-річних спостережень (у 1941–1987 роках) коефіцієнт мінливості стоку становить 0,380[7]. Аксакатасай (ліва) і Угам (права) є двома найбільшими притоками Чирчика і єдиними притоками, що не пересихають протягом усього року[8].

Течія річкиРедагувати

Аксакатасай починається від злиття водотоків джерельного походження в південно-західній частині Чаткальского хребта поблизу гори Текташ[9]. Вододілом витоків Аксакати й річки Реваште є горбисте плато зі степовою рослинністю — урочище Актахта[1][10]. У верхів'ї являє собою струмок[9], що проходить у вузькій і глибокій тіснині[5]. Спочатку тече на захід, а за горою Чарктау поступово повертає на північний захід[11]. У пониззі, перед впаданням у Чирчик, утворює широку долину[5] з кам'янисто-галечниковим руслом[12].

У районі міста Газалкент перетинається з Паркентським магістральним каналом[11]. Впадає в Чирчик на нижньому б'єфі Газалкентського гідровузла (неподалік, на правому березі Чирчика, розташована залізнична станція Барраж)[5]. В конусі виносу Аксакатасая ведеться розробка і видобуток інертних (нерудних) матеріалів[13].

На берегах річки розташовані населені пункти Тутомгали, Конурдек, Шулдак, Алчали, Учбау, Гіджал, Чехчім, Карамазар[11]. На передгірній рівнині в межиріччі Гальвасая і Аксакатасая побудоване місто Газалкент[2].

БлагоустрійРедагувати

2010 року в рамках боротьби з селями й руйнівними паводками проведено роботи з укріплення берегів Аксакатасая, використовуючи фрагменти бетону і каменю. Також проводився ремонт мостів через річку[14][15].

Археологічні пам'яткиРедагувати

У середньовіччі в гирлі Аксакатасая, на місці сучасного Газалкента, було велике місто, що мало чітко виділену цитадель, Шахрістан (центральну укріплену частину) і рабад (передмістя). Історичні джерела X століття згадують його під назвою Газак або Газал[4].

 
Нуреката впадає в Аксакатасай

Палеонтологічна знахідкаРедагувати

2013 року в неогенових відкладеннях правого берега Аксакатасая виявлено зуби акули (в період неогену ця теорія була затоплена морськими водами). Знахідку зробили студенти факультету геології Національного університету Узбекистану[16].

Притоки АксакатасаяРедагувати

Деякі притоки Аксакатасая (вказані в послідовності їх впадання): Карангур (права), Текелі (права), Арпатакти (права), Кашкасу (ліва), Коспа (ліва), Кизилбастау (ліва), Нуреката (права), Архит (ліва), Казахсай (права), Бельдерсай (права) , Опашаксай (права), Шимсасай (права), Симчасай (права), Посталісай (ліва)[11][9]. Найбільшими притоками є Бельдерсай і Нуреката (Нурекатасай)[5].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Чаткальський заповідник: Кизилнура — Актахта. Туризм в Узбекистані.(рос.)
  2. а б История новых социалистических городов Узбекистана, 1976, с. 169
  3. Ешмірзаєва З. Газалкент. Zoom Центральна Азія, № 4, 2007.
  4. а б Заріфа Ешмірзаєва. Скарбниця давнього Бастанлику. Архівовано 13 серпень 2014 у Wayback Machine. Тошкент ҳақиқати, № 46, 10.06.2009.(рос.)
  5. а б в г д е Ўзбекистон Миллий Энциклопедияси, ст. «Оқсоқотасой» (узб.)
  6. а б Чуб, 2007, с. 92
  7. Чуб, 2007, с. 93
  8. Чуб, 2007, с. 91
  9. а б в Аркуш карти K-42-93. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1962 р. (рос.)
  10. Р. Н. Мекленбурцев, А. К. Сагитов, Д. Ю. Кашкаров, О. В. Митропольский, Э. Р. Фроттер, Г. П. Третьяков, М. М. Остапенко, А. П. Назаров. Птицы Узбекистана. Том 1. — Ташкент: Издательство «Фан» Узбекской ССР, 1987. С. 171.
  11. а б в г Аркуш карти K-42-92. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1978 р. Видання 1986 р. (рос.)
  12. Колбинцев, 1984, с. 9, 19
  13. Ташкент. Энциклопедия / Главный редактор С. К. Зиядуллаев. — Ташкент: «Главная редакция УзСЭ», 1983. С. 60 (ст. «Бостанлыкский район»)
  14. Абулфайз Саидасқаров. Тезкорлик ва самарадорлик.[недоступне посилання з лютий 2019] Тошкент ҳақиқати, № 18, 02.03.2011 (узб.)
  15. Абдулла Файзиев. Бўстонлиқда ўқув машқи. Архівовано 13 серпень 2014 у Wayback Machine. Тошкент ҳақиқати, № 24, 27.03.2010 (узб.)
  16. Обид Қаноат. Баҳорлар ҳам маҳлиё маскан. Архівовано 17 листопад 2015 у Wayback Machine. Тошкент ҳақиқати, № 61, 30.07.2014 (узб.)

ДжерелаРедагувати

  • Чуб В. Е. Изменение климата и его влияние на гидрометеорологические процессы, агроклиматические и водные ресурсы Республики Узбекистан. — Ташкент : «VORIS NASHRIYOT» MChJ, 2007. — 133 с. — ISBN 978-9943-304-23-9.
  • История новых социалистических городов Узбекистана (Ташкентская область) / доктор исторических наук Г. Р. Рашидов. — Ташкент : Издательство «Фан» УзССР, 1976. — 256 с.
  • Колбинцев А. П. В горах Чимгана. — Ташкент : Узбекистан, 1984. — 55 с.