Адольф Бернхард Меєр
Адольф Бернхард Мейєр (нім. Adolf Bernhard Meyer; 1840–1911) — німецький антрополог, орнітолог, ентомолог та герпетолог. Майже тридцять років працював директором Антропологічного та етнографічного музею (нині Дрезденського зоологічного музю) в Дрездені. Працював над порівняльною анатомією, був прихильником ідеї еволюції, і впливав на багатьох німецьких вчених, переклавши німецькою статті Дарвіна і Воллеса 1858 року, які вперше запропонували еволюцію шляхом природного відбору. Під впливом творів Воллеса, з яким він спілкувався, Меєр організував експедицію до Південно-Східної Азії, збирав зразки та записував свої спостереження з цього регіону.
| Адольф Бернхард Меєр | |
|---|---|
| нім. Adolf Bernhard Meyer | |
 | |
| Народився |
11 жовтня 1840[1][2][3] Гамбург, Німецький союз[1][4] |
| Помер |
5 лютого 1911[1][4] (70 років) Берлін, Німецька імперія[1][4] |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія |
| Діяльність | антрополог, орнітолог, ентомолог, зоолог, етнолог |
| Alma mater |
Геттінгенський університет Цюрихський університет Віденський університет HU Berlin |
| Галузь | антропологія[5], зоологія[5], ентомологія[5], орнітологія[5] і етнологія[5] |
| Посада | директор музеюd |
| Членство | Леопольдина[6] |
| Автограф |
 |
 Адольф Бернхард Меєр у Вікісховищі | |
| Систематик живої природи | ||
|---|---|---|
 | ||
|
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «A.B.Meyer».
| ||
Біографія ред.
Меєр народився в багатій єврейській родині в Гамбурзі і здобув освіту в університетах Геттінгена, Відня, Цюриха та Берліна. У 1874 році він став директором Антропологічного та етнографічного музею в Дрездені і пробув на цій посаді до виходу на пенсію в 1905 році. Він вивчав медицину в Цюриху та опублікував дисертацію про електричну стимуляцію нервів. У 1870 році він переклав твори Чарльза Дарвіна та Альфреда Рассела Воллеса німецькою мовою.[7][8] Захоплений подорожами Воллеса, він організував мандрівку до Ост-Індії наприкінці XIX століття. Він зібрав численні зоологічні зразки. Він зібрав велику колекцію птахів, жуків та метеликів на Целебесі та Новій Гвінеї. Колекція зберігається в Зоологічному музеї Дрездена. Музей був зруйнований під час бомбардування Дрездена 13–15 лютого 1945 року і багато зразків було втрачено. У 1874 році він змінив Генріха Готліба Людвіга Райхенбаха на посаді директора цього ж музею. Серед його винаходів був «Дрезденський футляр» із заліза та скла, який він розробив для зберігання зразків.[9] Він обіймав цю посаду до 1904 року.[10][11] Він також вивчав земноводних та плазунів, описавши кілька нових видів ящірок, ендемічних для Нової Гвінеї. На додаток до птахів він вивчав приматів. Меєр описав Tarsius sangirensiis, маленького примата, якого він знайшов в Індонезії в 1897 році. Разом з Лайонелем Віглсвортом написав книгу «Птахи Целебеса та сусідніх островів» (1898).
На його честь названо бурого дивоптаха-шилодзьоба (Epimachus meyeri). Меєр назвав і описав кілька нових видів, серед яких паротія королівська (Parotia carolae), астрапія принцесова (Astrapia stephaniae), квіткоїд папуанський (Dicaeum geelvinkianum) та такахе (Notornis hochstetteri).
На честь Меєра згадується названо вид ящірок Typhlosaurus meyeri.[12]
Праці ред.
- Abbildungen von Vogelskeletten (1879–95). Volume 1, Volume 2. (in German).
- Publikationen des königlichenethnographischen Museums zu Dresden (1881—1903). (in German).
- Album von Philippinentypen (1885—1904). (in German).
- The Birds of Celebes [Архівовано 2 червня 2018 у Wayback Machine.] (1885).
- The Distribution of the Negritos (1899).
- Studies of the Museum (of Natural History) and kindred Institutions of New York, etc. (1905).
- Amerikanische Bibliotheken und ihre Bestrebungen (1906). (in German).
- Die Römerstadt Agunt bei Lienz in Tirol [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.] (1908). (in German).
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117554847 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ https://www.leopoldina.org/mitgliederverzeichnis/mitglieder/member/Member/show/adolf-bernhard-meyer/
- ↑ Glick, Thomas F. (1988). The Comparative Reception of Darwinism. University of Chicago Press. с. 82.
- ↑ Meyer, A. B. (1895). How was Wallace led to the Discovery of Natural Selection?. Nature. 52 (1348): 415. doi:10.1038/052415a0. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ Obituary. Adolf Bernhard Meyer. Ibis. 9. 5 (1): 556—557. doi:10.1111/j.1474-919x.1911.tb03323.x. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ Martin, Petra (2005). Adolph Bernhard. Sächsische Biografie, hrsg. vom Institut für Sächsische Geschichte und Volkskunde e.V., bearb. von Martina Schattkowsky.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Howes, Hilary (2012). 'Shrieking Savages' and 'Men of Milder Customs'. The Journal of Pacific History. 47 (1): 21—44. doi:10.1080/00223344.2011.653052.
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. («Meyer, A.B.», p. 177).
Посилання ред.
- Säugethiere vom Celebes- und Philippinen-Archipel, 1-2. [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
- This article incorporates text from a publication now in the
|
Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |