Авілов Михайло Іванович

Миха́йло Іва́нович Аві́лов (рос. Михаил Иванович Авилов; 18 вересня 1882, Санкт-Петербург, Російська імперія — †14 квітня 1954) — російський радянський художник-баталіст, народний художник РРФСР (з 1953), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1947).

Авілов Михайло Іванович
Авилов Михаил Иванович

Могила художника Михаила Авилова.JPG

Народження 6 (18) вересня 1882
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Смерть 14 квітня 1954(1954-04-14)[1][2] (71 рік)
  Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Тихвінське кладовищеd
Національність росіянин
Громадянство СРСР
Жанр живопис
Навчання Академія мистецтв СРСР
Діяльність художник
Напрямок Батальний жанр
Член Спілка художників СРСР
Нагороди

CMNS: Авілов Михайло Іванович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Навчання мистецтву розпочав у 1893 році в Рисувальній школі «Товариства заохочення мистецтв» (м. Санкт-Петербург). З 1903 року навчався в студії гравера-офортиста Л. Дмитрієва-Кавказького, але граверна справа його не зацікавила і він став вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв у майстерні художника-баталіста, засновника російської школи панорамного живопису Франца Рубо. З 1910 року продовжив навчання у майстра батального та анімалістичного жанрів українського походження Миколи Самокиша. Брав участь у виставках Академії мистецтв і Товариства ім. А. Куїнджі. Звання художника отримав у 1913 році за історичне полотно «Царевич на прогулянці (Молодий царевич і бояри-вихователі)»[3].

З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Малював зарисовки які надсилав до журналів «Нива» та «Солнце России». З 1917 року в Сибірі в Тюмені, Іркутську, Барнаулі де викладає в школах, малює в театрах.

У 1921 році повернувся до Петрограда, викладає в школі Товариства заохочення мистецтв, а згодом в Академії мистецтв. У 1922—1930 роках викладав у Художньо-промисловому технікумі (тепер Санкт-Петербурзьке художнє училище ім. М. Реріха[ru]). У 1923 році стає членом Асоціації художників революційної Росії.

Під час німецько-радянської війни до грудня 1941 перебував у блокадному Ленінграді, згодом в евакуації.

З 1947 року викладає в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Репіна.

ТворчістьРедагувати

У 1920-х роках писав картина на історичну тематику («Тарас Бульба з синами» (1922), «Робітники привозять Пугачову гармати» (1924)) та на події громадянської війни («Роззброєння частин колчаківської армії» (1926), «Сибірські партизани» (1926), «Прорив польського фронту Першою кінною армією в 1920 році» (1928)). Займався книжковою графікою та плакатом.

У 1930-ті роках малював батальні картини («Взяття станції Касторна» (1930), «Танки на маневруванні» (1934)), брав участь у створенні панорами «Штурм Перекопу» (1934—1940).

В евакуації в 1943 році написав монументальне полотно «Поєдинок Пересвіта з Челубеєм на Куликовому полі» (1943).

У творчому доробку М. Авілова є також анімалістичні, пейзажні, жанрові композиції («Міст», «Вершник», «Московська трійка», «Кінь, запряжений в санчата», «Пермська баба» та ін.).

У післявоєнні роки репродукції робіт художника включалась до шкільних підручників.

Твори М. Авілова зберігаються в Російському музеї, Третьяковській галереї, є і в українські музеях, зокрема, Дніпровському художньому музеї, Дніпровський національному історичному музеї ім. Д. Яворницького, Миколаївському художньому музеї ім. В. Верещагіна.

ВідзнакиРедагувати

За картину «Поєдинок Пересвіта з Челубеєм на Куликовому полі» (1943) у 1946 році отримав Сталінську премію першого ступеня. У 1953 році присвоєно звання народного художника Росії.

Нагороди:

  • орден Трудового Червоного прапора (1941)
  • медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

У Кривому розі на його честь названа вулиця[4].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Авилов Михаил Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. RKDartists
  3. Авілов Михайло Іванович. Музей українського живопису (Дніпро). Процитовано 14 жовтня 2019. 
  4. Вулиця Авілова. Офіційний портал міста Кривого рогу. Процитовано 14 жовтня 2019. 

ПосиланняРедагувати