Автолік (місячний кратер)
Кратер Автолік (лат. Autolycus) — порівняно молодий ударний кратер на видимій стороні Місяця в східній області гір Архімеда, на кордоні між Морем Дощів і Морем Ясності. Утворення кратера імовірно належить до ератосфенського періоду[1], в інших джерелах належить до коперниківського періоду[2]. Вперше описаний Яном Гевелієм в 1645 р. Кратер названий на честь Автоліка з Пітани (близько 360 до н. е. — близько 290 до н. е..) — давньогрецького астронома і математика (не плутати з Автоліком — персонаж давньогрецької міфології). Назва затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р.
| Автолік | ||||
 | ||||
| Небесне тіло | Місяць | |||
| Тип | метеоритний | |||
| Епонім | Автолік з Пітани | |||
 Автолік у Вікісховищі | ||||
Опис кратера ред.
На заході від кратера знаходиться древній кратер Архімед, на півночі — порівняно молодий кратер Арістілл, на півдні — Болото Гниття, на сході розташовані гори Кавказ, на південному сході — борозни Френеля і мис Френеля[3]. Діаметр кратера 38,9 км, глибина 3,43 км[4] , селенографічні координати центру кратера — 30°41′ пн. ш. 1°29′ сх. д. / 30.68° пн. ш. 1.49° сх. д.[5]. За морфологічними ознаками кратер належить до класу TRI (за назвою кратера Тріснеккер, який є типовим представником даного класу).
Вал кратера має дещо відмінну від циркулярної форми, пологий зовнішній укіс і терасовидний внутрішній схил. Висота валу над дном чаші кратера становить 3140 м, над навколишньою місцевістю 1020 м. Північна частина кратера має сліди сильного ерозійного руйнування. У північно-східній частині валу кратера знаходиться примітний сателітний кратер Автолік А. Дно кратера нерівне, лежить приблизно на 1200 м нижче навколишньої місцевості, заповнене лавою і фрагментами від руйнування валу кратера, центральний пік (або, в цьому випадку, швидше центральна височина) має висоту 820 м і діаметр 7,53 км. Об'єм кратера становить приблизно 1100 км³.
Кратер має слабку, важко помітну систему променів, що простягається на відстань до 400 км, і включений в список кратерів із системою променів Асоціації місячної і планетної астрономії (ALPO)[6].
Система променів кратера проходить через чашу кратера Архімед, залишаючи сліди на його дні, це свідчить про те, що кратер утворився пізніше кратера Архімед. З іншого боку, матеріал, викинутий при утворенні кратера Арістілл, частково перекриває зовнішній укіс валу кратера Автолік, таким чином останній утворився раніше.
Перетин кратера ред.
На наведеному графіку показано перетин кратера в різних напрямках[7], масштаб по осі ординат вказаний у футах, масштаб в метрах зазначений у верхній правій частині ілюстрації.
Сателітні кратери ред.
| Автолік | Координати | Діаметр, км |
|---|---|---|
| A | 30°55′ пн. ш. 2°10′ сх. д. / 30.92° пн. ш. 2.17° сх. д. | 4,2 |
| K | 31°13′ пн. ш. 5°26′ сх. д. / 31.21° пн. ш. 5.43° сх. д. | 3,0 |
Місця посадок космічних апаратів ред.
Приблизно за 40 км на південний захід від кратера Автолік, в точці з селенографічними координатами 29°06′ пн. ш. 0°00′ сх. д. / 29.1° пн. ш. 0.0° сх. д., зробила жорстку посадку Луна-2, перша в світі автоматична міжпланетна станція, яка досягла поверхні Місяця.
См. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Описание кратера на сайте THE-MOON WIKI. Архів оригіналу за 12 жовтня 2010. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
- ↑ Кратер Автолик на карте LAC-41 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2019. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ John E. Westfall’s Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Описание кратера на сайте Международного Астрономического Союза. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Перечень кратеров с яркой системой лучей Ассоциации лунной и планетарной астрономии (ALPO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Catalogue of lunar craters cross sections I Craters with peaks by Gerald S. Hawkins, William H. Zack and Stephen M. Saslow (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 листопада 2013. Процитовано 21 жовтня 2017.
Посилання ред.
- Цифровий фотографічний атлас Місяця. [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Фотографії кратера з борту Аполлона-15, Аполлона-17. [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Фотографії кратера і його околиць на сайті Lunar Picture of the Day.
- Фотографія кратера Автолік Київського клубу любителів астрономії. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Кратер Автолік на карті LAC-41. [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Селенологическая карта околиць кратера. [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Кратер Автолік на карті LM-41. [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Three Cheers for Three As.
- A and A. [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Андерссон, L. E., and E. A. Whitaker, NASA Catalogue of Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982. [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]