Селенографічні координати

Селенографічні координати — аналогічно до географічних, називають широтою і довготою.

• Селенографічна широта (β) — кут між радіусом, проведеним із центру Місяця до певної точки поверхні, і площиною місячного екватора.
• Селенографічна довгота (λ) — кут між площиною початкового меридіану й площиною меридіану даної точки. Початковий меридіан визначається за кратером Местінг А, що розташований майже в центрі місячного диску.

Прямокутна система координат

Центр прямокутної системи селенографічних координат зазвичай відносять до центру мас Місяця. Осі абсцис і ординат лежать у площині місячного екватора, при цьому перша спрямована до Землі, а друга — на схід, у бік Моря Криз. Вісь аплікат спрямована вздовж осі обертання Місяця.

Сферична система координат

Сферична система координат

У сферичній системі селенографічних координат довгота відраховується від нульового меридіана (тобто меридіана, що проходить через центр видимого диска в момент, коли Місяць перебуває на лінії вузлів і лінії апсид своєї орбіти). Меридіани нумеруються двома способами — від 0 ° до 360 ° на схід, або від 0 ° до + 180 ° на схід і до −180 ° на захід . Довгота визначається як двогранний кут між площиною нульового меридіана й площиною меридіана, що проходить через точку на поверхні, положення якої потрібно визначити.

Селенографічна широта являє собою довжину дуги вздовж меридіана й відраховується від екватора (на північ — зі знаком плюс, на південь — зі знаком мінус). 1° дуги місячного меридіана дорівнює 30,334 км.

2005 року було створено об'єднану опорну селенодезичну мережу (англ. Unified Lunar Network Control 2005 (ULNC)), що застосовується для визначення координат на поверхні Місяця^{[відсутнє в джерелі]}. Ця система дещо відрізняється від попередньої (різниця становить близько 1 кілометра за довготою), однак є точнішою.

Посилання

• Селенографічні координати^{[недоступне посилання з липня 2019]}