Абрамов Федір Олександрович

радянський письменник

Федір Олександрович Абра́мов (рос. Фёдор Александрович Абрамов; 29 лютого 1920, село Веркола, Архангельська губернія — 14 травня 1983, Ленінград) — російський радянський письменник, літературознавець, публіцист. Один з найбільш відомих представників так званої «сільської прози», напрямку радянської літератури 1960-1980-х років.

Абрамов Федір Олександрович
рос. Фёдор Александрович Абрамов
Народився 29 лютого 1920(1920-02-29)[1][2][…]
Веркола, Пінезький повітd, Архангельська губернія, РСФРР
Помер 14 травня 1983(1983-05-14)[2][3][…] (63 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Архангельська область
Країна  Російська СФРР
 СРСР
Діяльність письменник, літературний критик, прозаїк, історик літератури, публіцист, літературознавець, літературознавець
Сфера роботи Росія, література[5] і літературознавство[5]
Alma mater філологічний факультет СПбДУd
Заклад філологічний факультет СПбДУd
Мова творів російська
Роки активності з 1949
Жанр оповідання, нарис, повість[d] і роман
Партія КПРС
Учасник Друга світова війна
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Державна премія СРСР

CMNS: Абрамов Федір Олександрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Народився в селянській родині, був молодшим з п'яти дітей. Батько: Олександр Степанович Абрамов (1878—1921), займався візництвом в Архангельську. Мати: Степанида Павлівна, уроджена Заварзіна (1883—1947), селянка зі старовірів. Коли Федору був рік, батько помер.

Після закінчення Веркольської чотирирічної початкової школи Абрамов пішов у 5 клас до Кушкопальської школи. У 1933 році переїхав до райцентру — село Карпогори (45 км від Верколи), щоб закінчити десятирічну школу. У 1938 році після закінчення з відзнакою середньої школи був зарахований без іспитів на філологічний факультет Ленінградського університету, який закінчив уже після війни.

  • 1941—1943 після 3-го курсу перебував у лавах Радянської армії;
  • 1943—1945 — співробітник органів контррозвідки «Смерш»;
  • 1948—1951 — аспірант Ленінградського державного університету,
  • 1951—1960 — викладач на кафедрі радянської літератури цього ж університету.

З 1949 друкував літературно-критичні статті, з 1950 розпочав літературну діяльність. У літні канікули 1950 року почав писати свій перший роман «Брати і сестри», який був закінчений через шість років. Протягом двох років роман не брали до публікації.
На початку хрущовської відлиги в 1954 році опублікував у журналі «Новый мир» статтю «Люди колгоспного села в післявоєнній літературі», в якій виступив проти прикрашання стану справ на селі. Під загрозою звільнення з ЛДУ був змушений визнати помилковість своєї статті.

Найважливішим твором Абрамова є цикл із чотирьох романів «Брати й сестри» («Братья и сестры»; 1963), «Дві зими й три літа» («Две зимы и три лета»; 1968), «Шляхи-роздоріжжя» («Пути и перепутья»; 1973), «Дім» («Дом»; 1978)[6].

Примітки

ред.
  1. Абрамов Фёдор Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. SNAC — 2010.
  5. а б Czech National Authority Database
  6. ВУЕ

Посилання

ред.