Іґґдрасілль

	Іґґдрасілль
Персонаж твору	Старша Едда і Молодша Едда
	Іґґдрасілль у Вікісховищі

Іґґдрасілль (давньоскан. Yggdrasill, МФА: [ˈyɡːˌdrɑselː]) — світове дерево у скандинавській міфології. Пронизує усі дев'ять світів всесвіту. Крона дерева у трьох вищих світах: Світі богів-асів (Асґарді), Світі богів-ванів (Ванагеймі) та Світі ельфів (Альвгеймі). Стовбур як вісь світу проходить через центр Світу людей або Середземм'я (Мідґард), поруч з яким розташовані Світ велетнів (Йотунгейм) і Світ гномів (Сварталфархеймр). Три корені простягаються до трьох нижчих світів: Потойбічного світу (Гельгейм), Туманного світу (Ніфльгейм) та Вогняного світу (Муспельгейм). У першому світі розташовано джерело, з якого поливають священне дерево. Найчастіше асоціюється з ясеном, рідше — з тисом, що збігається з його описом в «Едді» як вічнозеленого.

Назва ред.

Ігдрасіль (норв. Yggdrasil), Ігдрасіл (швед. Yggdrasil), Ігдрасілс (ісл. Yggdrasils) — сучасні назви.

Найпоширеніше тлумачення походження назви Іґґдрасіль — це виведення його з двох слів: Ygg «жахливий» та drasil «скакун», «кінь». Yggr вживається як епітет Одіна, що дає нам значення «скакун Одіна» — посилання на дев'ять ночей, які Одін провів, висячи на дереві, принесений у жертву самому собі, аби винайти руни. Шибеницю в скандинавській поезії називають «кінь повішених». Інше тлумачення — це «жахливий кінь», при цьому асоціації із Одіном є вторинними. Третя інтерпретація, дещо спірна, це «тис-колонна», що асоціює дерево із Eihwaz руною ᛇ.

У староскандинавській мові Іґґдрасіль також називають Мімамейдр.

Інші назви — Мімамейд та Лерад.

Іґґдрасіль в «Едді» ред.

Під одним із коренів (Асґард) знаходиться священне джерело Урд, де живуть три норни, над якими навіть боги не мають влади. Вони щодня поливають дерево з правічного джерела, завдяки чому Іґґдрасіль є вічнозеленим. Під коренем Мідґарду знаходиться джерело Міміра.

Вісником на дереві (і таким чином між світами) є білка Рататоск. На верхівці крони сидить велетенський орел із соколом на чолі, що створює своїми могутніми крилами вітри у світах. Корінь Іґґдрасілю в Ніфльгеймі гризе дракон Нідгеґґ. Коза Гейдрун живе у кроні Іґдрассіллю та поїдає його листя. Чотири олені поїдають кору дерева, серед них Двалін.

Іґґдрасіль є центральним елементом переказу про Раґнарок, кінець світу. Тільки двоє людей переживуть Раґнарьок, Лів та Лівтрасір, вони заховаються в лісі Годміміра, де меч Сурта безсилий.

Бібліографія ред.

Davidson, Hilda Ellis (1993). The Lost Beliefs of Northern Europe. Routledge. ISBN 0-203-40850-0. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
Dowden, Ken (2000). European Paganism: the Realities of Cult from Antiquity to the Middle Ages. Routledge. ISBN 0-415-12034-9. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
Dronke, Ursula (1997). The Poetic Edda: Volume II: Mythological Poems. Oxford University Press. ISBN 0-19-811181-9.
Larrington, Carolyne (1999). The Poetic Edda. Oxford World's Classics. ISBN 0-19-283946-2.
Lindow, John (2001). Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs. Oxford University Press. ISBN 0-19-515382-0. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 8 листопада 2021.
Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda. Everyman's Library. ISBN 0-4608-7616-3.
Schön, Ebbe (2004). Asa-Tors hammare, Gudar och Jättar i tro och Tradition. Fält & Hässler, Värnamo. ISBN 91-89660-41-2.
Schröder, Franz Rolf (1931). Germanische Schöpfungsmythen. Germanisch-Romanische Monatsschrift. 19: 1—26.
Simek, Rudolf (2007). Dictionary of Northern Mythology. Translated by Angela Hall. D.S. Brewer. ISBN 978-0-85991-513-7.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іґґдрасілль