Відкрити головне меню

Асґард (давньосканд. Ásgarðr) — це місто, що, за скандинавськими міфами, створили собі боги. У міфі Асґард описують так: «Там споруджено святилище з дванадцятьма тронами для богів і престолом для найголовнішого з них — Одіна. Святилище з чистісінького золота, що має назву Чертог радості».

У скандинавській міфології небесне місто, оселя богів-Асґарду. Асґардці — істоти порядку, ведучи війну з ванами — істотами природи, побудували укріплений Асґард. Пізніше Асґардці здружилися з ванами, обмінялися богами, і з тих пір живуть у світі один у одного. Крім богів і богинь, в Асґарді живуть діви-воїни — валькірії. Інша група богів, вани, жили у Ванагеймі. Один з трьох коренів Світового Древа — Іґґдрасіля — тягнеться в бік Асґарду.

У Молодшій Едді розповідається, що Асґард був побудований Йотуном-каменярем Грімтурсом за допомогою свого коня Свадільфарі, і за це Асґардці повинні були віддати сонце, місяць і богиню Фрейю. Але Локі, перетворившись на кобилу, відволік коня Свадільфарі від роботи, і, оскільки робота не була виконана в строк, боги уникнули розплати. А велетень був убитий Тором, коли у гніві став метати в Асґардців будівельні камені.

Усі боги жили в одному місці, але у кожного був свій чертог. У верховного бога Одіна — Валаск'яльв, палац зі срібною покрівлею. Неподалік, у Вальгалі, живуть полеглі на полі битви воїни — ейнгерії. У вартового богів Геймдалля свій чертог — Гімінб'єрг, у бога грому Тора — Трудгейм, у ФрейїФолькванґ.

В Асґарді розташована Вальгала, оселя полеглих у бою воїнів. Асґард протиставлений Мідґардові — поселенню людей. За межами Мідґарда знаходиться інший, прикордонний світ — Утґард, що ототожнюється з пустельною країною велетнів на краю землі — Йотунгеймом.

ЛітератураРедагувати

  • Владимир Щербаков Асгард — Город Богов (Москва, Молодая гвардия 1991 г) (рос.)
  • Маковский М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках: Образ мира и миры образов. — М.: Гуманитарный изд. центр «ВЛАДОС», 1996. (рос.)
  • Маковский М. М. Язык — миф — культура. Символы жизни и жизнь символов. — М.: Инт-т русск. яз. им. В. Виноградова, 1996. (рос.)
  • Асґардгард // Мифологический словарь/ Гл. ред. Е. М. Мелетинский. — М.:Советская энциклопедия, 1990. — 672 с. (рос.)
  • Скандинавские сказания / Под ред. Б. И. Пуришева. — М.: Дет. лит., 1970. (рос.)
  • Снорри Стурлусон. Круг земной (Heimskringla) / Ю. К. Кузьменко, О. А. Смирницкая, М. И. Стеблин-Каменский. — М.: Наука, 1980. — 687 с. — (Литературные памятники). (рос.)
  • Элиаде М. История веры и религиозных идей: От Гаутамы Будды до триумфа христианства. — М.: Академический проект, 2009. (рос.)
  • Лев Конов «Асґардгард» Опера-эпос для детей в 2-х Актах по книге Снорри Стурлусона «Младшая Эдда» на музыку Эдварда Грига и Льва Конова. — М.: Конов Л. Н., 2012 г. — 152 с. — 12 экз. (рос.)