Іштван Добо

угорський військовик

Барон Іштван Добо з Руської (угор. Ruszkai báró Dobó István, близько 15021572, Середнє, Угорське королівство, нині Україна) — угорський військовий, який прославився героїчним захистом Еґерської фортеці проти турецьких військ в 1552 році[1].

Іштван Добо
Dobó István
Dobo istvan.jpg
Народження близько 1502
Середнє
Смерть 1572
Середнє, Верхня Угорщина, зараз Україна
Поховання Руська, потім - перепохований в Еґері
Країна Flag of Louis II of Hungary.svg Угорщина
Звання Капітан
Війни / битви Облога Еґера
Автограф Signature of István Dobó.svg
CMNS: Іштван Добо у Вікісховищі

ЖиттяРедагувати

Іштван Добо народився в селі Середнє, тепер Україна, походив із знатної руської родини Дубів звісної з XIII століття, в подальшому прізвище як і рід були мадяризовані. Родина походила з північної Угорщини, з села Руська (угор. Dobóruszka), розташоване зараз у Східній Словаччині на кордоні з Україною, на південний захід від Ужгороду, навпроти українського села Паладь-Комарівці. Син Домокоша Добо (Domokos Dobó) і Жофіі (Софії) Цекеі (Zsófia Cékei). Швидше всього, Іштван народився в Руській. Один з шістьох дітей цієї пари (Ференц, Ласло, Іштван, Домокош, Анна і Каталіна). Дружиною Іштвана Добо була Шара Шуйок,[2] на якій він одружився 17 жовтня 1550 року. Згодом у них народилися діти Ференц та Христина. В 1526 року - незабаром після злощасної битви під Мохачем - Домокошу-старшому був за бойові заслуги наданий Середнянський замок в Підкарпатській Русі. Домокош Добо реконструював та укріпив замок. Іштвану тоді було близько 24 років.

У розпаленій після Мохача громадянській війні Іштван Добо підтримував Фердинанда I (короля Чехії та Угорщини з 1526) в його боротьбі за престол Святого Іштвана — проти Яноша I (Івана) Заполья, воєводи Трансільванії, що став васалом Османської імперії.

В 1549 році Добо призначений капітаном (начальником гарнізону) фортеці Еґер. Капітан Іштван Добо прославився 1552 року, відстоявши Еґер і не відступивши перед набагато більшими за чисельністю військами турків. При обороні Еґерської твердині 9 вересня18 жовтня 1552, разом з 2100 захисниками, капітан успішно протистояв натиску 80-тисячного турецького війська, чим зірвав план наступу турків на Відень. У нагороду Фердинанд I передав у дар капітану Добо трансильванські замки Дева (Déva, нині Дева в Румунії) та Самошуйвар (Szamosújvár, нині Герла в Румунії)[3].

 
Гробниця Іштвана Добо

В 1553 році Добо був призначений воєводою Трансільванії. Коли Трансільванія від'єдналася в 1556 році від Угорщини — Добо, як компенсацію за втрату Діви і Самошуйвара, отримав у володіння замок Лева (Léva, нині Левице в Словаччині).

А незабаром — звинувачений у зраді короля — Добо кілька років провів в ув'язненні в Пожоні (зараз Братислава — столиця Словаччини). Тюремні роки підірвали його здоров'я. Незабаром після звільнення Добо оселився в Середнянській замку, де і помер у віці 72 року. Був похований в прилеглому селі Руська[4]. Потім — перепохований в Еґері.

Пам'ять нащадківРедагувати

 
Пам'ятник Іштвану Добо в місті Еґер

Доблесному захисту фортеці Еґер присвячений роман Гези Гардоні «Зірки Еґера», написаний в 1901 році і який незабаром став бестселером. 1968 року роман був екранізований (у головній ролі — Імре Шинкович).

В 1907 році в Еґері був відкритий пам'ятник капітану Іштвану Добо. Він являє собою красиву скульптурну групу, яка зображує самого Добо, що стоїть з оголеною шаблею в руках, а також інших захисників Еґерської фортеці. Пам'ятник розташований на високому мармуровому п'єдесталі та виглядає дуже урочисто. Пам'ятник прикрашає собою центральну міську площу, яка також носить ім'я Іштвана Добо.

9 січня 2014 року в закарпатському селищі Середньому відкрили меморіальну дошку на честь родини Добо. Двомовну меморіальну дошку створив закарпатський скульптор Михайло Белень, в рамках проекту угорського МЗС «Збереження угорських пам'ятних місць». Вона була відкрита в присутності Генерального консула Угорщини в Ужгороді Іштвана Бочкаї. У Середньому також планують відкрити музей Іштвана Добо.

ПриміткиРедагувати

  1. Іштван Добо (Угорський поміщик). Enciklopedia Britannica. Процитовано 2010-01-24. 
  2. Dobó István (угорською мовою). emlekev.hu. Архів оригіналу за 2010-01-06. Процитовано 2010-01-24. 
  3. А також у розпорядженні Добо виявилося кілька тисяч полонених турків. Саме вони кирками видовбали знамениті підвали в Середнянському замку, за що їх довгий час називали "турецькими". Завершилося будівництво та зміцнення підвалів 1557 року — їх загальна довжина становить 4,5 км. Спочатку підземелля служили притулком від нападу ворогів. Унікальність споруд полягає в тому, що вони мали виходи на поверхню в безпечних місцях. Згодом підземелля втратило своє призначення та перетворилося на виносховище.
  4. Зараз — в складі Словаччини.

.


ЛітератураРедагувати

  • Alt Ernest, Bába Eugen, Huljak Ladislav Dejiny levickej nemocnice (1885—1985). Levice, 1985.
  • Balogh Janos Egervar története. Eger, 1881.
  • Bertényi I., Diószegi I., Horváth J., Kalmár J., Szabó P. Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. Budapest, 2004.
  • Gero L. Eger. Eger(?), 1954.
  • Hóman B., Szekfű G. Magyar Történet. Budapest, 1935.
  • Kučera Matúš Cesta dejinami: Stredoveké Slovensko. Bratislava, 2002.
  • Szilágyi Sándor A magyar nemzet története. Budapest.
  • Tinódi Sebestyén Szitnya, Léva, Csábrág, és Murán várának megvevése (1549).