Ісодзакі Арата
Арата Ісодзакі (23 липня 1931, Ойта, Префектура Ойта, Японія — 28 грудня 2022, Наха, Префектура Окінава, Японія) — японський архітектор.
| Ісодзакі Арата | |
|---|---|
| яп. 磯崎新 | |
 | |
| Народився |
23 липня 1931[2][3][4] Ойта, Префектура Ойта, Японія |
| Помер |
28 грудня 2022[1] (91 рік) Наха, Префектура Окінава, Японія[5] |
| Країна |
 Японія[6][7] |
| Діяльність | архітектор, викладач університету |
| Галузь | архітектура[8] |
| Alma mater | Токійський університет і Oita Uenogaoka high schoold |
| Знання мов | японська[9][10] |
| Заклад | Токійський університет |
| Членство | Королівська академія мистецтв і Академія мистецтв Японії |
| Напрямок | Метаболізм і постмодернізм |
| Magnum opus | Пала Альпітур, Палау-Сант-Жорді, Lake Sagami Country Clubd і Ōita Prefectural Libraryd |
| У шлюбі з | Miyawaki Aikod |
| Нагороди | |
| Сайт | isozaki.co.jp |
.jpg)
Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке йде після нього: іменем цієї особи є Арата, а прізвищем — Ісодзакі.
Народився на острові Кюсю, в 1954 році закінчив Токійський університет. Професійну діяльність розпочав під орудою відомого архітектора і містобудівника Танге Кендзо. В 1963 році відкрив своє бюро, спочатку працюючи в стилі метаболізму, а потім (в 1970-і) перейшов до постмодернізму. Серед творінь Ісодзакі — стадіони, університетські кампуси, музеї. У своїх будівлях він часто використовує прості, абстрактні форми. Багато бере участь в конкурсах як член журі, вважає себе «першовідкривачем» талантів З. Хадід, Б. Чуми[en] та Д. Лібескінда[en].
З 1968 року Ісодзакі демонструє в різних країнах виставку «Зруйнована заново Хіросіма», що показує його ставлення до процесів творення і руйнування, до містики і реальності.
Нагороди та визнання ред.
- 1967: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут[en][11]
- 1975: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут
- 1983: Mainichi Art Award
- 1986: Королівська золота медаль
- 1987: Міжнародна премія «Архітектура в камені»
- 1988: Премія пам'яті Арнольда Бруннера Американської академії та інституту мистецтв та літератури
- 1990: Чиказька архітектурна премія
- 1992: Почесна премія, Американський архітектурний інститут
- 1994: RIBA Honorary Fellow
- 1995: головний приз Венеційської бієнале.
- 2019: Прітцкерівська премія[12][13]
Найвідоміші проекти ред.
- 1962—1966: Бібліотека префектури Оїта[11]
- 1972—1974: Муніципальний музей мистецтва Кітакюсю[en], Фукуока, Японія[11]
- 1973—1974: Центральна бібліотека Кітакюсю, Фукуока, Японія[11]
- 1974: Музей сучасного мистецтва, Гунма, Такасакі, Японія[14]
- 1981—1986: Музей сучасного мистецтва[en] (MOCA), Лос-Анджелес, США[14]
- 1983—1990: спортивна арена для Літніх Олімпійських ігор, 1992, Барселона, Іспанія[11]
- 1984—1987: будівля на площі Очаноміцу — Касальс-голл[en], Токіо, Японія[11]
- 1985: Інтер'єр будівлі нічного клубу Паладіум[en] (1985), Нью-Йорк, США[15]
- 1986—1990: Мистецька вежа Міто, Ібаракі, Японія[11]
- 1987—1990: Team Disney, Флорида, США[11]
- 1987—1989: Університет Бонда[en], — бібліотека, адміністративна будівля, будівля факультету гуманітарних наук Голд-Кост, Австралія[11]
- 1987—1990: Міжнародний конференційний центр «КітаКюшу» Фукока, Японія[11]
- 1987—1996: Павільйон спортивного комплексу Палафольс, Барселона, Іспанія
- 1990—1994: Манггха, Краків, Польща[11]
- 1991: Колізей Ла-Коруньї[en], Ла-Корунья, Галісія, Іспанія
- 1991—1994: Музей сучасного мистецтва Нагі[en], Окаяма, Японія[11]
- 1991—1995: Концертний зал Кіото[en], Кіото, Японія[11]
- 1992—1998: Сторічний зал Нари[en], Нара, Японія[11]
- 1993—1995: Будинок людини, Ла-Корунья, Іспанія[11]
- 1993—1998: Granship-Shizuoka Convention and Arts Center, Сідзуока, Японія[11]
- 1994—1999: COSI (музей)[en], Колумбус (Огайо), США
- 1998—2007: Шеньчженський культурний центр[en], Шеньчжень, Китай
- 1999—2002: Новий вхід у CaixaForum Barcelona, Барселона, Іспанія
- 1999—2009: Isozaki Atea, Більбао, Іспанія
- 2000—2006: Torino Palasport Olimpico, Турин, Італія
- 2003—2008: Музей Центральної академії образотворчих мистецтв[en] у Пекіні, Китай
- 2003—2010: Нова будівля концертного залу[en], Салоніки, Греція
- 2003-: Гімалайський центр, Шанхай, Китай
- 2004—2015: Павільйон «Японська армія у Другій світовій війні», Музейний кластер Цзяньчуань[en] Ченду, Китай
- 2006—2012: Дайманд-Айленд, місто Хошимін, В'єтнам
- Веїл-Корнельський медичний коледж у Катарі, Освітянське містечко, неподалік від Дохи
- 2011: Катарський національний конференц-центр[16]
- 2012: Нова міська бібліотека у Маранелло, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)
- 2012: D38 Office, Барселона, Іспанія[17]
- 2015: Allianz Tower[en] Мілан, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)[18]
- 2015: Харбінський концертний зал[en] Харбін, Китай
Проекти у виконанні на кінець 2010-х ред.
- Три кампуси університету Центральної Азії в Текелі, Казахстан; Нарин, Киргизька Республіка; та Хорог, Таджикистан
- Новий вихід у галерею Уффіці, Флоренція, Італія — переможець змагань (Арата Ізозакі та Андреа Маффей)
- Відновлення залізничного вокзалу станції Болонья-Центральний, Болонья, Італія — переможець конкурсу
- Metropolis Thao Dien, Хошимін, В'єтнам
Примітки ред.
- ↑ а б Muere Arata Isozaki, el arquitecto de las célebres torres de Bilbao
- ↑ http://www.encyclopedia.com/article-1G2-3070300073/isozaki-arata-1931.html
- ↑ Arata Isozaki
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ https://www.lavanguardia.com/cultura/20221229/8662467/muere-arquitecto-arata-isozaki.html
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ https://zkm.de/en/person/arata-isozaki
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т 2019 Pritzker Architecture Prize Media Kit (PDF). Pritzker Architecture Prize. The Hyatt Foundation. March 2019. Архів (PDF) оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Arata Isozaki Named 2019 Pritzker Prize Laureate (англ.). ArchDaily. 5 березня 2019. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 5 березня 2019.
- ↑ Arata Isozaki | The Pritzker Architecture Prize (англ.). www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 5 березня 2019.
- ↑ а б AD Classics: Museum of Modern Art, Gunma / Arata Isozaki. ArchDaily. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ L. Munuera, Ivan. «An Organism of Hedonistic Pleasures: The Palladium.» Log, 41. Fall 2017. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 9 листопада 2019.
- ↑ Frearson, Amy. Qatar National Convention Centre by Arata Isozaki. Dezeen. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
- ↑ D38 Office / Arata Isozaki. ArchDaily. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2019.
- ↑ ALLIANZ Tower / Arata Isozaki + Andrea Maffei. ArchDaily. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ісодзакі Арата |
- Arata Isozaki & associates [Архівовано 14 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Corkill, Edan. «Arata Isozaki: Astonishing by design [Архівовано 25 вересня 2011 у Wayback Machine.]». Japan Times, 1 June 2008.
- Sarah F. Maclaren, «Arata Isozaki e la fine dell'utopia», in «Il senso della fine», Ágalma. Rivista di studi culturali e di estetica, 19, 2009: 61-75. ISSN 1723-0284.
- CityLife [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.] Official website of the project
- Liddell, Colin. «Arata Isozaki: Solaris [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.]». Metropolis, 23 January 2014.