Прітцкерівська премія

премія в галузі архітектури

Прі́тцкерівська пре́мія з архітекту́ри (англ. Pritzker Architecture Prize) — щорічна (з 1979 року) нагорода в галузі архітектури.

Прітцкерівська премія
англ. Pritzker Architecture Prize
Premio Pritzker.png
Тип архітектурна преміяd
Нагородження
Засновано: 1979
Нагороджені:
Категорія:Прітцкерівські лауреати (29)
Черговість
Сайт pritzkerprize.com

CMNS: Прітцкерівська премія у Вікісховищі

Прітцкерівська премія вважається архітектурним аналогом Нобелівської премії. Заснована Джеєм Прітцкером разом з дружиною Сідні (власники всесвітньої мережі готелів Hyatt) у 1979 р.

Розмір премії становить 100 тис. доларів США. Лауреат також одержує бронзову медаль, прикрашену орнаментом Луїса Саллівана.

Нині повноправним представником премії виступає Томас Дж. Пріцкер, а головою журі — лорд Ротшильд[1].

Міжнародне журі премії щороку змінює свій склад, і в нього входять провідні світові архітектори світу, архітектурні критики та імениті меценати і бізнесмени. Переможця з числа номінантів визначають закритим голосуванням.

Одним з головних критеріїв присудження премії є іноваційний характер архітектурних ідей, що застосовувалися при проектуванні і будівництві.

Місце церемонії вручення премії щоразу обирається інше, і зазвичай сама церемонія супроводжується різноманітними культурницькими заходами, як то — виставками, семінарами і конференціями. Саме тому для церемонії обираються будівлі провідних музеїв світу, рідше будмайданчики масштабних будівництв або якісь визначні місця. Прітцкерівська премія вручалась у Вашингтоні (Національна галерея), Нью-Йорку (музей Метрополітен), Версалі, Єрусалимі, Лос-Анжелесі, Більбао, Берліні, Римі (Капітолійський пагорб), Мехіко, Празі, Мадриді, Санкт-Петербурзі (Ермітаж) та ін. містах.

Історія та сьогоденняРедагувати

Оскільки Нобелівська премія з архітектуру не вручається, це спонукало сім'ю Пріцкерів, а саме Джея Пріцкера (19221999) у 1979 році заснувати власну архітектурну премію[2].

Цікаво, що засновником династії Пріцкер став адвокат Микола Якович Пріцкер (1871—1956), двоюрідний брат російського філософа-екзистенціаліста Лева Ісааковича Шестова, що іммігрував в Чикаго з Києва[3].

Томас Дж. Пріцкер, нинішній президент Фундації Hyatt, разом зі своєю дружиною Марго Пріцкер, так пояснює мотиви заснування та вручення премії[4]:

«Як жителі Чикаго, не дивно, що наша родина чудово знала архітектуру, живучи на батьківщині хмарочосів, у місті зі спорудами, розробленими легендами архітекторами, такими як Луї Салліван, Френк Ллойд Райт, Міс ван дер Рое та багато інших. Мої батьки вірили, що така премія сприятиме та стимулюватиме не лише більшій обізнаності громадськості про самі будівлі, але й надихатиме на подальші творчі звершення у царині архітектури».

ЖуріРедагувати

Склад журі премії не є сталим і постійно оновлюється. Зазвичай воно формується з 5 до 9 осіб, кожна з яких є визнаним професіоналом не лише в галузі архітектури. У їх число також входять і самі лауреати Приткерівських премій, що забезпечує «наслідування поколінь»[4]. Члени журі є незалежними, у тому числі й від сім'ї Пріцкерів.

Журі премії не прагне обирати лауреатів серед відомих і загальновизнаних архітекторів. Головний ухил йде на внесок, що може принести робота певного архітектора. Тому вибір маловідомих Прітцкерівської лауреатів зустрічає нерозуміння у середовищі фахівців.

Проблема сексизмуРедагувати

2013 року у зв'язку з Прітцкерівською премією було піднято питання про сексизм в архітектурі. Студентська організація «Жінки в дизайні» («англ. Women in Design») Гарвардської вищої школи дизайну[en] подала петицію від імені Деніз Скотт-Браун, у якій мова йшлася про те, щоб її визнали лауреаткою Прітцкерівської премії 1991 року спільно зі своїм партнером і чоловіком — Робертом Вентурі. За словами The New York Times[5]:

Петиція посилила поступово зростаючу напругу в царині архітектури, пов'язану з тим, що жінкам постійно відмовляли у визнанні їхнього заслуженого здобутку, найбільш престижна нагорода з якого до 2004 року, коли нагородили Заху Хадід, присуджувалася лише чоловікам.

Петиція отримала міжнародну підтримку, під нею підписалося 20 000 чоловік, серед яких були і прітцкерівські лауреати різних років[6]: Ренцо Піано, Рем Колхас, Рафаель Монео, Річард Мейер, Жак Герцог і П'єр де Мерон (розділили між собою премію 2001 роки), Ван Шу, Заха Хадід і Роберт Вентурі[7]. Однак журі заявило, що рішення 1991 року оскаржити не можна, оскільки склад журі постійно змінюється і нові члени не можуть оскаржити рішення своїх попередників, частина з яких вже померли. 2012 році також не була удостоєна спільної нагороди з Ван Шу його партнер і дружина — Лу Венью. Слід зазначити, що сам лауреат не був згоден з рішенням журі[8].

В інтерв'ю CNN Деніз Скотт-Браун заявила, що Прітцкерівська премія ґрунтується на омані, що велика архітектура створюється самотніми геніальними чоловіками і не враховує значення спільної роботи[5]

Слід зазначити, що 2020 року премією було нагороджено одразу двох архітекторок Івонн Фаррелл і Шеллі Макнамару.

ЛауреатиРедагувати

Перший лауреат премії Філіп Джонсон був нагороджений нею «за 50 років фантазії та життєвих сил, втілених у безлічі музеїв, театрів, бібліотек, будинків, садів та корпоративних структур»[9] . Лауреаткою 2004 року стала Заха Хадід, яка була першою жінкою, що отримала цю премії[10]. 2010 року Рюе Нісідзава став наймолодшим переможцем. Він отримав нагороду, коли йому виповнилося 44 роки[11]. В історії премії в 2001, 2010 та 2019 роках її отримували партнери (2001 року — Жак Герцог та П'єр де Мерон, 2010 року — Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава, а 2020 року Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара), які поділились нагородою[12]. 1988 року Ґордон Баншафт та Оскар Німейєр обидва були нагороджені премією[13]. Переможці 2017 року, архітектори Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта[14] стали першою групою з трьох архітекторів, хто втрьох поділив приз між собою[15].

Список лауреатів Прітцкерівської премії:[16][17]

Рік Ім'я лауреата Фото лауреата Країна Приклад роботи Назва роботи, рік Місце нагородження Посилання
1979 Філіп Джонсон / Philip Johnson (1906—2005)     США   Скляний будинок (1949) Думбартон-Окс, Вашингтон [18]
1980 Луїс Барраґан (1902—1988)     Мексика   Torres de Satélite (1957) Думбартон-Окс, Вашингтон [19]
1981 Джеймс Стерлінг (1924—1992)     Велика Британія   Історична бібліотека Силі (1968) Національний будівельний музей, Вашингтон [20]
1982 Кевін Роч / Kevin Roche     Ірландія /   США   Лицарі будівлі Колумба (1969) Чикагський інститут мистецтв, Чикаго [21]
1983 Бей Юймін     КНР /   США   Східний конпус Національної галереї мистецтв (1978) Метрополітен-музей, Нью-Йорк [22]
1984 Річард Мейєр     США   Музей високого мистецтва (1983) Національна галерея мистецтв, Вашингтон [23]
1985 Ханс Холляйн / Hans Hollein     Австрія   Музей Абтейберг (1982) Бібліотека Хантінгтона, Сан-Марино (Каліфорнія) [24]
1986 Готфрід Бем / Gottfried Böhm     Німеччина   Крісті Ауферштехунг (1968) Поважна компанія майстрів золотих справ, Лондон [25]
1987 Танге Кендзо (1913—2005)     Японія   Собор Святої Марії, Токіо (1964) Художній музей Кімбелла, Форт-Верт (Техас) [26]
1988 Ґордон Баншафт / Gordon Bunshaft (1909—1990)
Оскар Німейєр
 
  США
  Бразилія
  Бібліотека рідкісних книг і рукописів Бейнке (1963) Чикагський інститут мистецтв, Чикаго [27]
1989 Френк Гері     Канада /   США   Концертний зал Уолта Діснея (2003) Тодай-дзі, Нара [28]
1990 Альдо Россі / Aldo Rossi (1931—1997)     Італія   Музей Боннефантена (1990) Палаццо Грассі, Венеція [29]
1991 Роберт Вентурі     США   Національна галерея (Лондон), Крило Сайнсбері (1991) Палац Ітурбіде, Мехіко [30]
1992 Алваро Сиза Вієйра     Португалія   Павільйон Португалії в Експо'98 (1998) Бібліотека Гарольда Вашингтона, Чикаго [31]
1993 Фуміхіко Макі / Fumihiko Maki     Японія   Столична гімназія в Токіо (1991) Празький град, Прага [32]
1994 Крістіан де Портзампарк / Christian de Portzamparc
  Франція   Посольство Франції у Берліні (2003) The Commons, Колумбус (Індіана) [33]
1995 Тадао Андо / Tadao Ando     Японія   Церква Світла (1989) Малий Тріанон, Версаль [34]
1996 Рафаель Монео / Rafael Moneo     Іспанія   Курсаальський палац (1999) Центр Гетті, Лос-Анджелес [35]
1997 Сверре Фен / Sverre Fehn   Норвегія   Норвезький музей льодовиків (1991) Музей Гугенхайма в Більбао, Більбао [36]
1998 Ренцо Піано / Renzo Piano     Італія   Міжнародний аеропорт Кансай (1994) Білий дім, Вашингтон [37]
1999 Норман Фостер / Norman Foster     Велика Британія   Міст тисячоліття, Лондон (2000) Старий музей, Берлін [38]
2000 Рем Колгас     Нідерланди   Casa da Música, Порто (2003) Єрусалимський археологічний парк, Старе місто (Єрусалим) [39]
2001 Жак Герцог і П'єр де Мерон / Herzog & de Meuron   Швейцарія   Тейт Модерн (2000) Монтічелло, Шарлотсвіл (Вірджинія) [40]
2002 Ґлен Маркатт / Glenn Murcutt     Австралія   Berowra Waters Inn (1983) Капітолій (пагорб), Рим [41]
2003 Йорн Утзон   Данія   Оперний театр Сіднея (1973) Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Мадрид [42]
2004 Заха Хадід     Ірак /   Велика Британія   Центр сучасного мистецтва (2003) Ермітаж, Санкт-Петербург [43]
2005 Том Мейн   США   Федеральна будівля Сан-Франциско (2007) Павільйон Джея Пріцкера, Чикаго [44]
2006 Паулу Мендес да Роша     Бразилія   Каплиця Святого Петра, Сан-Паулу (1987) Долмабахче, Стамбул [45]
2007 Річард Роджерс     Велика Британія   Будівля Ллойда (1986) Банкетинг-хаус, Лондон [46]
2008 Жан Нувель     Франція   Torre Agbar (2005) Бібліотека Конгресу, Вашингтон [47][48]
2009 Петер Цумтор     Швейцарія   Therme Vals (1996) Палац Законодавчих зборів Буенос-Айреса, Буенос-Айрес [47][49]
2010 SANAA     Японія   Музей сучасного мистецтва ХХІ століття, Каназава (2003) Елліс (острів), Нью Йорк [50]
2011 Едуарду Соуту де Моура     Португалія   Estádio Municipal de Braga (2004) Зал імені Ендрю У. Меллона, Вашингтон [51]
2012 Ван Шу     КНР   Музей Нінбо (2008) Будинок народних зборів, Пекін [52]
2013 Тойоо Іто     Японія   Медіатека Сендай (2001) Президентська бібліотека-музей Джона Ф. Кеннеді, Бостон [53]
2014 Сігеру Бан     Японія   Експохол 2000 (2000) Рейксмюсеум, Амстердам [54]
2015 Фрай Отто   Німеччина   Олімпійський стадіон, Мюнхен (1972) Новий світовий центр, Маямі-Біч [55][56]
2016 Алєхандро Аравена[57]     Чилі   Сіамські вежі, Папський католицький університет Чилі (2005) Штаб-квартира ООН, Нью-Йорк [58][59][2]
2017 Рафаель Аранда, Карме Пігем, Рамон Вілалта   Іспанія   Бібліотека Санта Антоні, Барселона (2008) Палац Акасака, Токіо [60]
2018 Балкрішна Доши     Індія   Індійський інститут управління Бангалором (1977 - 1992, в кілька етапів) Музей Ага-хана, Торонто [61][62]
2019 Ісодзакі Арату     Японія   Арт-вежа Міто (1990) Версальський палац, Версаль [63][1]
2020 Івонн Фаррелл
Шеллі Макнамара
 

 
  Ірландія   Будівля Графтона, Університет Бокконі (2007) [64][65]

ВиноскиРедагувати

  1. а б Лауреатом "архітектурного Нобеля" став 87-річний японець. www.ukrinform.ua. Процитовано March 27, 2020. 
  2. а б Куратор архітектурної бієнале отримав престижну премію. www.artukraine.com.ua. Процитовано січня 14, 2016. 
  3. Н. Л. Баранова—Шестова «Жизнь Льва Шестова»(рос.)
  4. а б FAQ | The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Процитовано 2020-03-27. 
  5. а б Bid for Pritzker Prize to Acknowledge Denise Scott Brown - NYTimes.com. web.archive.org. 2013-04-18. Процитовано 2020-03-27. 
  6. Архитектурная солидарность: как мир встал на защиту Дениз Скотт Браун :: Статьи. speech: archspeech. интернет-издание об архитектуре, градостроительстве и дизайне. Процитовано 2020-03-27. 
  7. CNN, By Catriona Davies. Denise Scott Brown: Architecture favors 'lone male genius' over women. CNN. Процитовано 2020-03-27. 
  8. CAROLINA A. MIRANDA. Pritzker Architecture Prize Committee Refuses to Honor Denise Scott Brown. www.architectmagazine.com. Процитовано 2020-03-27. 
  9. Philip Johnson – 1979 Laureate – Jury Citation. Pritzker Architecture Prize official site. The Hyatt Foundation. Архів оригіналу за April 16, 2009. Процитовано June 30, 2009. 
  10. Hadid designs landmark building. BBC News. January 15, 2005. Архів оригіналу за September 2, 2017. Процитовано June 29, 2009. 
  11. Pritzker Architecture Prize 1984 Announcement. The Hyatt Foundation. Архів оригіналу за June 1, 2012. Процитовано March 30, 2010. 
  12. Kamin, Blair (March 1, 2017). Pritzker Architecture Prize goes to 3 people — a Spanish team that blends old and new. Chicago Tribune. Архів оригіналу за March 1, 2017. Процитовано March 2, 2017. 
  13. Kamin, Blair (March 1, 2017). Pritzker Architecture Prize goes to 3 people — a Spanish team that blends old and new. Chicago Tribune. Архів оригіналу за March 1, 2017. Процитовано March 2, 2017. 
  14. Wainwright, Oliver (March 1, 2017). Pritzker architecture prize won by little known Catalan trio. The Guardian. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за March 1, 2017. Процитовано March 1, 2017. 
  15. Announcement: Rafael Aranda, Carme Pigem and Ramon Vilalta. Pritzker Architecture Prize. The Hyatt Foundation. Архів оригіналу за March 2, 2017. Процитовано March 2, 2017. 
  16. Laureates 1979–2007. Архів оригіналу за 17 липень 2008. Процитовано 16 липень 2008. 
  17. Laureate 2008. Архів оригіналу за 27 жовтень 2008. Процитовано 16 липень 2008. 
  18. Goldberger, Paul (May 23, 1979). Philip Johnson Awarded $100,000 Pritzker Prize. The New York Times. Процитовано March 6, 2019. 
  19. Endicott, Katherine (October 14, 2006). The Mexican garden revisited. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за September 19, 2011. Процитовано June 26, 2009. 
  20. Reynolds, Nigel (March 23, 2004). Top prize for architect who is ignored by fellow British. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за March 17, 2009. Процитовано June 26, 2009. 
  21. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Kevin Roche
  22. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Ieoh Ming Pei
  23. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Richard Meier
  24. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Hans Hollein
  25. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Gottfried Böhm
  26. Muschamp, Herbert (April 26, 1993). Pritzker Prize for Japanese Architect. The New York Times. Архів оригіналу за July 7, 2014. Процитовано June 26, 2009. 
  27. The Pritzker Architecture Prize Celebrates its Tenth Anniversary Honoring Two Laureates for 1988. pritzkerprize.com. Архів оригіналу за April 2, 2015. 
  28. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Frank Gehry
  29. Iovine, Julie (September 5, 1997). Aldo Rossi, Architect of Monumental Simplicity, Dies at 66. The New York Times. Архів оригіналу за June 17, 2013. Процитовано June 26, 2009. 
  30. Blau, Eleanor (April 8, 1991). Robert Venturi Is to Receive Pritzker Architecture Prize. The New York Times. Архів оригіналу за November 27, 2010. Процитовано June 26, 2009. 
  31. Ribeiro, Ana Maria (February 24, 2009). Siza Vieira fala para casa cheia. Correio da Manhã (Portuguese). Процитовано June 26, 2009. 
  32. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Fumihiko Maki
  33. Muschamp, Herbert (May 2, 1994). Priztker prize goes to French architect for the first time. The New York Times. Архів оригіналу за April 7, 2014. Процитовано June 26, 2009. 
  34. Viladas, Pilar (August 19, 2001). Fashion's New Religion. The New York Times. Архів оригіналу за November 22, 2010. Процитовано June 27, 2009. 
  35. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Rafael Moneo
  36. Samaniego, Fernando (June 1, 1997). El noruego Sverre Fehn recibe el Pritzker de Arquitectura en el museo Guggenheim Bilbao. El País (Spanish). Процитовано June 26, 2009. 
  37. Muschamp, Herbert (April 20, 1998). Renzo Piano Wins Architecture's Top Prize. The New York Times. Архів оригіналу за November 5, 2012. Процитовано June 26, 2009. 
  38. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Norman Foster
  39. Koolhaas receives 'Nobel of architecture' in Jerusalem. CNN. May 29, 2000. Архів оригіналу за February 1, 2011. Процитовано June 26, 2009. 
  40. Herzog & de Meuron Propose Castle in The Sky for Hamburg. Das Spiegel. June 14, 2005. Архів оригіналу за August 30, 2009. Процитовано June 26, 2009. 
  41. Top honour for Australian architect. BBC News. April 16, 2002. Архів оригіналу за April 17, 2009. Процитовано June 26, 2009. 
  42. Prize for Opera House designer. BBC News. April 7, 2003. Архів оригіналу за March 27, 2012. Процитовано June 26, 2009. 
  43. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Zaha Hadid
  44. Paris skyscraper to rival tower. BBC News. November 28, 2006. Архів оригіналу за September 30, 2009. Процитовано June 26, 2009. 
  45. Forgey, Benjamin (April 9, 2006). Brazilian wins Pritzker Prize. The Washington Post. Архів оригіналу за July 24, 2008. Процитовано June 26, 2009. 
  46. Glancey, Jonathan (March 29, 2007). Rogers takes the 'Nobel for architecture'. The Guardian. Архів оригіналу за March 25, 2014. Процитовано June 26, 2009. 
  47. а б Pilkington, Ed (April 14, 2009). Swiss architect untouched by fad or fashion wins prized Pritzker award. The Guardian. Архів оригіналу за September 6, 2013. Процитовано June 26, 2009. 
  48. Nouvel wins top architect's prize. BBC News. March 31, 2008. Архів оригіналу за May 21, 2012. Процитовано May 19, 2012. 
  49. Pogrebin, Robin (April 12, 2009). Pritzker Prize Goes to Peter Zumthor. The New York Times. Архів оригіналу за May 16, 2012. Процитовано May 19, 2012. 
  50. The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Kazuyo Sejima Ryue Nishizawa
  51. Taylor, Kate (March 28, 2011). Souto de Moura Wins 2011 Pritzker Architecture Prize. The New York Times. Архів оригіналу за May 1, 2011. Процитовано March 28, 2011. 
  52. Basulto, David (February 2012). 2012 Pritzker Prize: Wang Shu. Arch Daily. Архів оригіналу за February 29, 2012. Процитовано February 27, 2012. 
  53. Hawthorne, Christopher (March 17, 2013). Japanese architect Toyo Ito, 71, wins Pritzker Prize. Los Angeles Times. Архів оригіналу за March 18, 2013. Процитовано March 17, 2013. 
  54. Hawthorne, Christopher (March 24, 2014). Architect Shigeru Ban, known for disaster relief, wins Pritzker Prize. Los Angeles Times. Архів оригіналу за March 25, 2014. Процитовано March 24, 2014. 
  55. Frei Otto, 2015 Laureate. Pritzker Architecture Prize. March 10, 2015. Архів оригіналу за March 11, 2015. Процитовано March 11, 2015. 
  56. Pritzker Prize for Frei Otto, German Architect, Announced After His Death Архівовано February 3, 2018, у Wayback Machine., Robin Pogrebin, The New York Times, March 10, 2015
  57. http://www.theguardian.com/artanddesign/2016/jan/13/chilean-architect-alejandro-aravena-wins-2016-pritzker-prize?CMP=twt_a-culture_b-gdnculture
  58. Announcement. pritzkerprize.com. Архів оригіналу за January 14, 2016. Процитовано January 13, 2016. 
  59. Ceremony. pritzkerprize.com. Архів оригіналу за January 16, 2016. Процитовано January 13, 2016. 
  60. Announcement: Rafael Aranda, Carme Pigem and Ramon Vilalta | The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за March 2, 2017. Процитовано March 1, 2017. 
  61. The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за March 7, 2018. Процитовано March 7, 2018. 
  62. Rajghatta, Chidanand (March 7, 2017). Indian architect BV Doshi wins 'Nobel for architecture'. The Times of India. Процитовано March 7, 2017. 
  63. The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за March 5, 2019. Процитовано March 5, 2019. 
  64. Ivonne Farrell and Shelley McNamara The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Процитовано March 3, 2020. 
  65. Володарками Прітцкерівської премії вперше стали дві жінки. www.supportyourart.com. Процитовано March 27, 2020. 

ПосиланняРедагувати