Вікіпедія

Фрай Отто

Фрай Пауль Отто (нім. Frei Paul Otto; 31 травня 1925 — 9 березня 2015) — німецький архітектор.

Фрай Пауль Отто
Frei Paul Otto
нім. Frei Otto
Дах Олімпійського стадіону в Мюнхені - один з найвизначніших проєктів Фрая Пауля Отто
Народження 31 травня 1925(1925-05-31)
Смерть 9 березня 2015(2015-03-09) (89 років)
Країна Німеччина Німеччина
Навчання Берлінський технічний університет і Архітектурна школа архітектурної асоціаціїd
Діяльність архітектор, викладач університету, інженер-будівельник, письменник
Праця в містах Мюнхен[1]
Архітектурний стиль хай-тек
Найважливіші споруди Олімпійський стадіон
Членство Берлінська академія мистецтв
Заклад Штутгартський університет, Берлінський технічний університет і Вашингтонський університет в Сент-Луїсі
Нагороди
Praemium Imperiale (2006)
Прітцкерівська премія (2015)
Сайт freiotto.com
CMNS: Фрай Отто у Вікісховищі
Багатофункціональне приміщення «Мультигалле» в Мангаймі
Зовнішні зображення
Фотографія Фрая Отто

Здобув світове визнання як творець тентових та мембранних конструкцій, які застосовував у своїх спорудах.

Біографія ред.

Фрай Пауль Отто народився 31 травня 1925 року в місті Зігмар, нині район Хемніца, Німеччина. Незвичне ім'я Фрай (досл: вільний) обрала для нього мати, оскільки це слово було її життєвим девізом.[2] Батьки Фрая Отто були членами промислової спілки «Німецький веркбунд». Спершу Фрай Отто хотів стати скульптором, як його батько. У торговій школі (Handelsschule) Фрай завдяки своєму вчителю познайомився з планеризмом та авіамоделюванням. Він успішно здав іспит на право літати на планері. Готуючись до цього іспиту Фрай Отто багато вивчив про легкі конструкції та мембрани, напнуті на рамах — у пізніші роки це знання, з часом значно поглиблене, він використовував в своїх архітектурних проєктах.

Вивчав архітектуру в Берлінському технічному університеті. В кінці Другої світової війни воював як льотчик-винищувач.

У Нюрнбергу він потрапив у полон. Був інтернований у французький табір для військовополонених в місті Шартр. Під час перебування в таборі Фрай Отто мав нагоду щодня милуватися легкими конструкціями готичного Шартрського собору, архітектура якого, безперечно, вплинула на наступні проєкти Фрая Отто. Під час будівництва цього табору йому вдалося проявити себе в ролі інженера-конструктора, Фрай Отто запропонував кілька проєктів будівель з полегшених конструкцій, які були реалізовані (зокрема — намети для укриття).

1948 року Фрай Отто продовжив навчання в Берлінському технічному університеті. 1950 року він одержав факультетську стипендію й цілий навчальний рік мав можливість стажуватися в США, де зустрічався з такими архітекторами, як Еріх Мендельсон, Людвіг Міс ван дер Рое, Ріхард Нойтра та Френк Ллойд Райт. З Людвігом Місом ван дер Рое в нього зав'язалися дружні стосунки.

1952 року Фрай Отто почав свою архітектурну діяльність із заснування власного архітектурного бюро в Целендорфі (Берлін). 1954 року він опублікував свою докторську дисертацію під назвою «Підвісний дах» (Das hängende Dach).[3]

1964 року Отто заснував Інститут легких конструкцій Штутгартського університету та очолював його як на посаді професора аж до виходу на пенсію. На пенсії продовжив активну роботу як архітектор та інженер-консультант.

Помер 9 березня 2015 року.

Вибрані проєкти ред.

Визнання ред.

Галерея ред.

  •  
    Павільйон Танцбруннен, Рейнський парк у Кельні. (1957)
  •  
    Дзвіниця церкви Шенев, Берлін-Целендорф (1960)
  •  
    Церква Святого Луки в районі Гролланд міста Бремена — разом з Карстеном Шреком (1963/64)
  •  
    Павільйон Західної Німеччини на Експо-67 у Монреалі (демонтовано) (1967)
  •  
    Церква Бонгеффера в районі Гухтінг міста Бремена — разом з Карстеном Шреком (1971)
  •  
    Дах Олімпійського стадіону у Мюнхені (1972)

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118590812 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Martin Schuster: Seminararbeit Designgeschichte: Frei Otto. [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] In: Universität Stuttgart, 1997.
    Dieter Wunderlich: Biografie Frei Otto. [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] 2006/2007.
  3. ↑ Martin Schuster: Seminararbeit Designgeschichte: Frei Otto. Einleitung. [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] In: Universität Stuttgart, aufgerufen am 12. März 2015.
  4. ↑ Fertigungspavillons der Firma Wilkhahn in Bad Münder. [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.] In: Architekturmuseum der Technischen Universität München|Architekturmuseum der TU München, виставка «Frei Otto — Leicht bauen, natürlich gestalten» 2005.
  5. ↑ Großer BDA-Preis. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] In: Bund Deutscher Architekten (BDA)

Література ред.

  • Conrad Roland: Frei Otto — Spannweiten. Ideen und Versuche zum Leichtbau. Ein Werkstattbericht von Conrad Roland. Ullstein, Berlin, Frankfurt/Main und Wien 1965.
  • Winfried Nerdinger (Hrsg.): Frei Otto. Complete Works. Lightweight Construction — Natural Design. Birkhäuser Verlag für Architektur, Basel, Boston, Berlin, Architekturmuseum der Technischen Universität München 2005, ISBN 978-3-7643-7231-6
  • Frei Otto, Bodo Rasch: Finding Form: Towards an Architecture of the Minimal, 1996, ISBN 3930698668
  • Philip Drew, «Frei Otto; Form and Structure», 1976, ISBN 0258970537, ISBN 978-0258970539
  • Philip Drew, «Tensile Architecture», 1979, ISBN 025897012X, ISBN 978-0258970126

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрай Отто
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фрай_Отто&oldid=42193578