Іоан (Кухтін)
Іоа́нн Ку́хтін (чеськ. Metropolita Ján; в миру Михайло Кухтін; 20 вересня 1901, станиця Каргальськ, Область війська Донського - 5 червня 1975, Одеса, Україна) — Митрополит Празький і всієї Чехословаччини, предстоятель Чехословацької православної церкви.
| Іоан Кухтін Metropolita Ján | ||
| ||
|---|---|---|
| 20 травня 1956 — 23 жовтня 1964 | ||
| Обрання: | 17 травня 1956 | |
| Конфесія: | Чехословацька православна церква | |
| Попередник: | Елевтерій Воронцов | |
| Наступник: | Дорофей Філіп | |
| ||
| 24 жовтня 1954 — 17 травня 1956 | ||
| Наступник: | Симеон Яковлевич | |
| Альма-матер: | Богословський факультет Белградського університету | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Михаїл Кухтін | |
| Народження: | 20 вересня 1901 станиця Каргальська, Область війська Донського (нині Волгодонський район, Ростовська область) | |
| Смерть: | 5 червня 1975 (73 роки) Одеса, Україна | |
| Похований: | Монастир Успіння Пресвятої Богородиці | |
| Священство: | 1927 | |
| Чернецтво: | квітень 1927 | |
| Єп. хіротонія: | 24 жовтня 1954 | |
Біографія ред.
Народився 20 вересня 1901 року в станиці Каргальська, Ростовської губернії в родині священика. Закінчив духовне училище і чотири класи Новочеркаської духовної семінарії.
У жовтні 1920 року емігрував до Греції, а в 1922 році - до Югославії, де відновився на навчанні в Прізренській духовній семінарії, яку закінчив у 1926 році.
У квітні 1927 був пострижений у чернецтво з ім'ям Іоанн, а в травні 1927 єпископом Нішським Досифєєм Васичем висвячений в сан ієродиякона. Після висвячення в сан ієромонаха служив парохом у селі Дубці в Нішській єпархії. Пізніше служив у селі Вінце в Скоплянскій єпархії.
У 1930 року призначений настоятелем монастиря св. Прохора Пчинського, а пізніше став настоятелем монастиря св. Георгія Делядровського.
За період проживання в Югославії з осені 1931 по 1950 рік викладав у різних чернечих школах. У жовтні 1936 році закінчив православний богословський факультет Белградського університету[1] і до 1948 року в сані ігумена ніс послух настоятеля Дечанського монастиря і парафіяльного священика Загребської єпархії.
7 листопада 1948 року призначений професором духовної семінарії у Прізрені.
У 1950 році переїздить до Болгарії, звідки в 1951 році митрополитом Празьким Елетеріем покликаний на служіння в Чехословаччину і призначений викладачем і вихователем на богословський факультет в Пряшеві. З 1 жовтня 1953 року в званні доцента.
24 жовтня 1954 висвячений в сан єпископа Жатецького, вікарія Празького митрополита Елевтерія з місцеперебуванням у Празі.
17 травня 1956 року обраний предстоятелем Чехословацької православної церкви. 20 травня 1956 року відбулася інтронізація.
У 1964 році пішов на спочинок і переїхав до Одеси. Помер 5 червня 1975 році.
Примітки ред.
- ↑ В. ПУЗОВИЧ РУССКИЕ ЭМИГРАНТЫ — СТУДЕНТЫ ПРАВОСЛАВНОГО БОГОСЛОВСКОГО ФАКУЛЬТЕТА УНИВЕРСИТЕТА В БЕЛГРАДЕ (1920–1940 ГГ.) [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Вестник ПСТГУ II: История. История Русской Православной Церкви. 2015. Вып. 2 (63). С. 65–83
Посилання ред.
- Иоанн (Кухтин Михаил Иванович) [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.]