Вікіпедія

Джованні (герцог Дураццо)

граф Гравіни, герцог Дураццо
(Перенаправлено з Іоанн (герцог Дураццо))

Джованні де Дураццо (італ. Giovanni di Gravina, фр. Jean de Durazzo; 1294 — 5 квітня 1336) — герцог Дураццо, князь Ахейський, граф Гравіна, пфальцграф Кефалонії та Закінфу в 1325—1336 роках, титулярний король Албанії. Відомий також як Жан де Гравіна.

Іоанн I
Іоанн I
Прапор
Прапор
 Король Албанії
1332 — 5 квітня 1336
Попередник: Філіп I
Наступник: Роберт І
Прапор
Прапор
 Князь Ахейський
1332 — 5 квітня 1336
Попередник: Філіп I
Наступник: Катерина II
Герцог Дураццо
1332 — 5 квітня 1336
Наступник: Карл
Пфальцграф Кефалонії та Закінфу
1325 — 5 квітня 1336
Попередник: Іоанн II Орсіні
Наступник: Роберт І
Граф Гравіна
1315 — 5 квітня 1336
Попередник: Петро Темпеста
Наступник: Карл
 
Народження: 1294[1]
Неаполь, Неаполітанське королівство
Смерть: 5 квітня 1336[1]
Неаполь, Неаполітанське королівство
Поховання: Basilica of St. Dominicd
Рід: Анжу-Сицилійський дім
Батько: Карл ІІ Анжуйський[2]
Мати: Марія Арпад (1257–1323)
Шлюб: Матильда де Ено і Agnes of Périgordd
Діти: Robert of Durazzod, Charles, Duke of Durazzod, Louis of Durazzo, Count of Gravinad і Stephen of Durazzod

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Походив з Анжу-Сицилійського дому. Молодший син Карла II, короля Неаполю, і Марії Арпад. Народився 1294 року в Неаполі. 1312 року очолив військо, спрямоване на допомогу прихильникам папи римського Климента V під час вторгнення до Італії імператора Генріха VII Люксембурга. Вів запеклі бої в Римі та його околиця проти імператорського прихильника Стефана Колонни, якому завадив зайняти Ватикан і Палатин.

3 вересня 1313 року призначається капітан-генералом Калабрії. 29 серпня 1315 року після загибелі брата П'єтро отримав титул граф де Гравіна. У 1316 році після смерті ахейського князя Людовика Бургундського його удову Матильду де Ено було відправлено до Неаполю, де в 1318 році було змушено вийти заміж за Джованні. Проте Матильда відмовилася передати права на князівство новому чоловікові, і уклала секретний шлюб з Гуго де ла Паліс. Але це порушило договір про передачу Ахейского князівства, укладений її матір'ю Ізабеллою де Віллардуен, згідно з яким дочка не могла вийти заміж без дозволу сюзерена, яким був король Неаполю. На підставі порушення договору Філіп Тарантський відібрав князівство у Матільди і передав його Джованні. Шлюб був оголошений таким, що не відбувся, Матильда було запроторено до замку Кастель-дель-Ово.

1321 року оженився на представниці Перігорського дому, красу його дружини оспівував Боккаччо. Джованні як посаг отримав 35 тис. золотих флоринів. 1324 року раптово захопив пфальцграфство Кефалонії та Закінфу в Іоанна II Орсіні, епірського деспоту. За цим у 1325 році Джованні рушив до Ахейського князівства, яке фактично розпалася на декілька володінь. Протягом року відновив там лад та свою владу. 1326 року готував план щодо відвоювання Константинополя та відновлення латинської імперії, але марно.

1330 року з фінансових питань перебував у Флоренції, за цим рушив до Риму, де став тамтешнім сенатором. У 1332 році після смерті брата Філіппа його титули успадкував син Роберт, що вважався сюзереном Ахейського князівства. Але через малий вік останнього Джованні відмовився приносити йому омаж. Зрештою було досягнуто домовленості, за якою Джованні поступається Ахейским князівством Роберту і виплачує йому 5 тисяч унцій золота, натомість отримує титул короля Албанії. Оскільки на той час королівство Албанія скоротилося до околиць міста Дураццо, то Джованні став використовувати титул герцога Дураццо. Остаточно угоду було виконано 1335 року.

Помер 1336 року. Поховано в церкві Сан-Доменіко-Маджоре в Неаполі.

Родина

ред.

1. Дружина — Маргарита, донька Флоріса де Ено, князя Ахейського

дітей не було, шлюб анульовано

2. Дружина — Агнеса, донька Елії VII, графа Перігора

Діти:

  • Карл (1323—1348), 2-й герцог Дураццо
  • Людовик (1324—1364), граф Гравіна
  • Роберт (1326—1356), сеньйор Каппаччо, Муро, Монтальбано

1 бастард

Родовід

ред.

Король Албанії Іоанн веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських та Хрестоносців.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
16. Філіпп II
 
 
 
 
 
 
 
8. Людовік VIII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
17. Ізабелла I
 
 
 
 
 
 
 
4. Карл I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
18. Альфонсо VIII
 
 
 
 
 
 
 
9. Бланка Кастильська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
19. Елеонора Англійська
 
 
 
 
 
 
 
2. Карл ІІ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
20. Альфонсо II
 
 
 
 
 
 
 
10. Раймон Беренгер IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
21. Ґарсенда
 
 
 
 
 
 
 
5. Беатріса Прованська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
22. Томас I
 
 
 
 
 
 
 
11. Беатріса Савойська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
23. Маргарита Женевська
 
 
 
 
 
 
 
1. Іоанн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Бела IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Стефан V
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Марія Ласкарина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Марія Арпад
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Сейхан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Єлизавета Куманська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. донька Котяна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Dizionario Biografico degli Italiani — 1960.
  2. ↑ https://books.google.gr/books?id=5Gm79HuBY0cC&printsec=frontcover&hl=el&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q=gravina&f=false

Джерела

ред.
  • Percy, William A. (1995). «Houses of Anjou». In Kibler, William W.; Zinn, Grover A. (eds.). Medieval France: An Encyclopedia. Garland Publishing.
  • Kelly, Samantha (2003). The New Solomon: Robert of Naples (1309—1343) and Fourteenth-Century Kingship. Brill.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джованні_(герцог_Дураццо)&oldid=41781008