Стефан V Арпад

	Стефан V Арпад; V. István
	Коронація Стефана V; ; Герб з печатки Стефана V Печатка Стефана V
	Король Угорщини.
	Король Угорщини.
1246 — 1272
Попередник:	Бела IV
Наступник:	Ласло IV Кун
	Герцог Штирії
	Герцог Штирії
1258 — 1260
Попередник:	Бела IV
Наступник:	Пржемисл Отакар II
Народження:	близько 18 жовтня 1239; Буда, Королівство Угорщина
Смерть:	6.08. 1272; Острів Чепель, Угорщина
Громадянство:	Угорщина
Династія:	Арпади
Батько:	Бела IV
Мати:	Марія Ласкарина
У шлюбі з:	Єлизавета Куманська
Діти:	1. Єлизавета ; 2. Катерина ; 3. Марія ; 4. Анна ; 5. Ласло IV Кун ; 6. Андрій (герцог Славонії)
	Медіафайли у Вікісховищі?

Стефан V (угор. V. István magyar király, чеськ. Štěpán V. Uherský, пол. Stefan V węgierski, нім. Stephan V. (Ungarn), 1239 – 6 серпня 1272) – король Угорщини з династії Арпадів, правління якого розпочалося 1270 року.

Посмертна корона Стефана V

Є нащадком Великих князів Київський Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Праправнук української княжни Єфросинії, доньки Великого князя Київського Мстислава Великого.

БіографіяРедагувати

Стефан V був восьмою дитиною Бели IV і Марії Ласкарини і старшим сином подружжя. Після досягнення повноліття, 1258 року, батько віддав його в управління Трансильванію, а 1253-го для скріплення домовленості одружив з Єлизаветою, донькою половецького хана Котяна. Перед тим, 1238 року, хан привів до 40 тисяч половців до Угорщини, де за надання землі і підданства вони прийняли християнство. Після набігу монголо-татар в Угорщині оселилось до 85 тисяч половців.

У Штирії, більшу частину якої мадяри захопили 1254 року після вигасання династії Бабенбергів, 1258-го Бела IV придушив повстання, поставивши Стефана герцогом, що спровокувало нове повстання за підтримки короля Чехії Пшемисла Отакара ІІ. З вини Стефана і половецького воєводи Альпрема угорське військо було розгромлене 12 липня 1260 у битві при Кресенбрунном і за Віденським мирним договором (1261) Угорщина втратила Штирію. Це змусило поставити Стефана герцогом Трансильванії.

Молодший корольРедагувати

Після 1262-го Стефан змусив батька поділити королівство, де самостійно правив у 29 східних графствах, прибравши титул молодшого короля Угорщини (iunior rex Hungariae), сподіваючись повернути Штирію. Стефан вимушено примирився 1266 року з батьком, на чию сторону перейшли брат Бела і Бела з Мачви, син Анни і Ростислава Михайловича. Разом з Белою IV надав шляхті 1267-го «Золоту буллу» вольностей. Після смерті Бели IV коронувався на короля всієї Угорщини, змусивши сестру Анну виїхати до королівського двору доньки у Чехії. Розпочав дворічну війну з Пшемиславом Оттокаром ІІ, що завершилась безрезультатно підписанням 7 лютого 1271 мирного договору в Пожоні. Похоронений у костелі домініканців.

ДітиРедагувати

Печатка Стефана V

Дружина: Єлизавета Половчанка, донька половецького хана, що правив на Північному Причорномор'ї (сучасна територія України). Діти:

Єлизавета (1255 – 1323/26), видана за Завішу з Фалькенштайну
Катерина (1255/57 – після 1314), видана за короля Рашки (Сербії) і Срема Стефана Драгутина
Марія (бл. 1257 – 1323), видана за короля Неаполя Карла ІІ Кульгавого Анжуйського
Анна (бл. 1260 – бл. 1281), видана за імператора Візантійської імперії Андроніка ІІ Палеолога
Ласло IV (Половець) (1262 – 1278), король Угорщини (1272-1290).
Андрій (1268-1278), герцог Славонії.