Кастель-делль'Ово

Кастель-дель-Ово (італ. Castel dell'Ovo — «Замок яйця» або «Яєчний замок») — середньовічний замок на території півострова Мегарида в Неаполітанській затоці в Італії. Раніше це був маленький острів, але згодом його з’єднали з Неаполем вузькою дамбою, перетворивши його на півострів. Замок розташовано між районами Сан-Фердинандо і К’яя, навпроти району Мерджелліна. Свою назву замок отримав із легенди про римського поета Вергілія, який у середньовічні часи мав репутацію чаклуна та провісника майбутнього. За легендою Вергілій помістив магічне яйце в основу укріплень, і якщо це яйце розіб’ється, то замок буде зруйновано, а Неаполь спіткає катастрофа. У XIV ст. за часів правління королеви Джованни І через землетрус замок зазнав пошкоджень. Щоб уникнути паніки серед населення з приводу можливої катастрофи, яка начебто чекала на місто, Джованна присягнулася, що замінила яйце на таке саме. Також є версія, що замок отримав таку назву через свою незвичну форму.

Кастель-дель-Ово
Кастель-дель-Ово, вид із півночі
Тип	замок
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd
Країна	Італія : ISO3166-1 alpha-3:ITA; ISO3166-1 цифровий:380;
Розташування	Неаполь
Архітектурний стиль	Нормандська архітектураd
Кастель-делль'Ово (Італія)
Кастель-делль'Ово у Вікісховищі

Історія за Римської епохи

Кастель-дель-Ово є найстарішою вцілілою фортифікаційною спорудою в Неаполі. Саме на острові Мегарида грецькі колоністи з Куми заснували перше поселення в VI ст. до н.е. А в I ст. до н.е. римський патрицій Луцій Ліциній Лукулл побудував на острові розкішну віллу Кастеллум-Лукулл. У середині V ст. Валентиніан III зміцнив споруду, а в 476 р. вона стала місцем вигнання Ромула Августула, останнього імператора Західної Римської імперії. Після 492 р. монах Євгіппій заснував на острові монастир.

Історія від норманських до наполеонівських завоювань

Залишки будівель римської епохи та пізніших укріплень були знесені місцевими жителями в IX ст., щоб їх не захопили сарацини. Перший замок на цьому місці був побудований норманами в XII ст. Завоювавши Неаполь у 1140 р., Рожер II зробив Кастель-дель-Ово своєю резиденцією. Кастель-дель-Ово почав втрачати своє значення, коли король Карл I Анжуйський побудував новий замок, Кастель-Нуово, і переїхав туди зі своїм двором. Тимчасом як у Кастель-дель-Ово залишилися королівські казна та канцелярія. Він також використовувався як в’язниця. Нинішній вигляд замок отримав у час Арагонського панування (XV ст.). Його було пошкоджено французькою та іспанською артилерією під час Італійських воєн. А в 1799 році в епоху Неаполітанської республіки замкові гармати були захоплені повстанцями, щоб зупинити пробурбонське населення міста. У 1871 році стародавній фортеці загрожувало повне зникнення в рамках великого проекту з оновлення та перепланування італійських міст, але цей проект, на щастя, так і не був реалізований. Після тривалого періоду занепаду в 1975 році з ініціативи італійського уряду почався масштабний проект реконструкції замку.

Сьогодення

У XIX ст. навколо східного муру замку виросло невеличке рибальське поселення Борго-Марінарі, яке збереглося до цих пір. Зараз воно відоме своєю пристанню для яхт і ресторанами. Замок має прямокутну форму, приблизно 200 м на 45 м у найширшому місці. Замок має високий бастіон із видом на дамбу. Довжина дамби, що сполучає острів із берегом, складає 100 м. Всередині замкових мурів є декілька будівель, де часто проходять виставки та інші особливі заходи. За замком є довгий мис, який раніше, імовірно, служив доком. За замковими мурами на південному сході стоїть велика кругла вежа.

• 
  Гармата на замку
• 
  Вхід до Кастель-дель-Ово з півночі
• 
  Вид на замок із заходу
• 
  Всередині замку
• 
  Всередині замку

Див.також

• Кастель-дель-Монте
• Кастель-Нуово

Джерела

• I castelli di Napoli. Elio De Rosa. 1992.