Кастель-дель-Ово

Кастель-дель-Ово (італ. Castel dell'Ovo — «Замок яйця» або «Яєчний замок») — середньовічний замок на території півострова Мегарида в Неаполітанській затоці в Італії. Раніше це був маленький острів, але згодом його з’єднали з Неаполем вузькою дамбою, перетворивши його на півострів. Замок розташовано між районами Сан-Фердинандо і К’яя, навпроти району Мерджелліна. Свою назву замок отримав із легенди про римського поета Вергілія, який у середньовічні часи мав репутацію чаклуна та провісника майбутнього. За легендою Вергілій помістив магічне яйце в основу укріплень, і якщо це яйце розіб’ється, то замок буде зруйновано, а Неаполь спіткає катастрофа. У XIV ст. за часів правління королеви Джованни І через землетрус замок зазнав пошкоджень. Щоб уникнути паніки серед населення з приводу можливої катастрофи, яка начебто чекала на місто, Джованна присягнулася, що замінила яйце на таке саме. Також є версія, що замок отримав таку назву через свою незвичну форму.

Кастель-дель-Ово
Il Castello dell'Ovo In Napoli.JPG
Кастель-дель-Ово, вид із півночі

Координати: 40°49′40″ пн. ш. 14°14′53″ сх. д. / 40.827872° пн. ш. 14.248012° сх. д. / 40.827872; 14.248012
Тип замок
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[1]
Країна

 Італія

Розташування Неаполь
Архітектурний стиль Нормандська архітектураd
Ідентифікатори й посилання
GeoNames 3224088
Кастель-дель-Ово. Карта розташування: Італія
Кастель-дель-Ово
Кастель-дель-Ово (Італія)

CMNS: Кастель-дель-Ово у Вікісховищі

Історія за Римської епохиРедагувати

Кастель-дель-Ово є найстарішою вцілілою фортифікаційною спорудою в Неаполі. Саме на острові Мегарида грецькі колоністи з Куми заснували перше поселення в VI ст. до н.е. А в I ст. до н.е. римський патрицій Луцій Ліциній Лукулл побудував на острові розкішну віллу Кастеллум-Лукулл. У середині V ст. Валентиніан III зміцнив споруду, а в 476 р. вона стала місцем вигнання Ромула Августула, останнього імператора Західної Римської імперії.[2] Після 492 р. монах Євгіппій заснував на острові монастир.

Історія від норманських до наполеонівських завоюваньРедагувати

Залишки будівель римської епохи та пізніших укріплень були знесені місцевими жителями в IX ст., щоб їх не захопили сарацини. Перший замок на цьому місці був побудований норманами в XII ст. Завоювавши Неаполь у 1140 р., Рожер II зробив Кастель-дель-Ово своєю резиденцією. Кастель-дель-Ово почав втрачати своє значення, коли король Карл I Анжуйський побудував новий замок, Кастель-Нуово, і переїхав туди зі своїм двором. Тимчасом як у Кастель-дель-Ово залишилися королівські казна та канцелярія. Він також використовувався як в’язниця. Нинішній вигляд замок отримав у час Арагонського панування (XV ст.). Його було пошкоджено французькою та іспанською артилерією під час Італійських воєн. А в 1799 році в епоху Неаполітанської республіки замкові гармати були захоплені повстанцями, щоб зупинити пробурбонське населення міста. У 1871 році стародавній фортеці загрожувало повне зникнення в рамках великого проекту з оновлення та перепланування італійських міст, але цей проект, на щастя, так і не був реалізований. Після тривалого періоду занепаду в 1975 році з ініціативи італійського уряду почався масштабний проект реконструкції замку.

СьогоденняРедагувати

У XIX ст. навколо східного муру замку виросло невеличке рибальське поселення Борго-Марінарі, яке збереглося до цих пір. Зараз воно відоме своєю пристанню для яхт і ресторанами. Замок має прямокутну форму, приблизно 200 м на 45 м у найширшому місці. Замок має високий бастіон із видом на дамбу. Довжина дамби, що сполучає острів із берегом, складає 100 м. Всередині замкових мурів є декілька будівель, де часто проходять виставки та інші особливі заходи. За замком є довгий мис, який раніше, імовірно, служив доком. За замковими мурами на південному сході стоїть велика кругла вежа.

Див.такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Wiki Loves Monuments Italia — 2012.
  2. Це було встановлено Карлом Юліусом Белохом, Campanien (Berlin, 1879), і підтверджено Томасом Ходжкінсом. Italy and her Invaders (Oxford, 1885), vol. 4 p. 192 n.3

ДжерелаРедагувати

  • I castelli di Napoli. Elio De Rosa. 1992.