Одеське товариство історії і старожитностей

Одеське товариство історії і старожитностей, ОТІС (рос. Одесское общество истории и древностей, ООИД) — науково-археологічне товариство міста Одеси, яке досліджувало історію земель південної частини України і Криму і мало право на археологічні розкопки. Товариство припинило свою діяльність в роки громадянської війни.

Друкований том " Записок " товариства за 1886 рік

ІсторіяРедагувати

ЗаснуванняРедагувати

 
Художник Томас Лоуренс. Князь Михайло Семенович Воронцов, генерал-губернатор краю

25 березня 1839 року. засноване за проханням Михайла Семеновича Воронцова, тодішнього генерал-губернатора Новоросійського та Бесарабського. Ініціативи створення товариства йшли від випускників Московського університету, тодішніх професорів Рішельєвського ліцею Одеси Михайла Мазуркевича та М. Кіріакова. Почесним членом товариства зробили генерал-губернатора М. Воронцова.

14 листопада 1839 року. імператор Микола І підписав указ про створення товариства і зробив вельможним покровителем новоствореного товариства Великого князя Олександра Миколайовича, майбутнього спадкоємця престолу. Одеське товариство отримало «право на археологічні розшуки по всій Південній Росії, на казенних (державних) землях — з дозволу місцевого начальства, а на приватних — з дозволу приватних володарів». Приблизно з цього періоду Одеське товариство почало дослідження та археологічні розкопки на території від Керчі до Севастополя.

Напрямки діяльності товаристваРедагувати

  • Збирання, описування й збереження усіх залишків старожитностей, віднайдених в Причорноморському краї, або тих, що мають до них відношення.
  • Відшукувати, розбирати і пояснювати документи й акти, що мають до неї відношення.
  • Критично досліджувати дані давніх авторів про ці місцевості та визначні місця, а також відшукувати їхні сліди в сучасності.
  • Готувати дані для майбутньої історії краю, збирати точні дані про його сучасний стан у плані географії та статистики.
  • аналізувати друковані російською та іноземними мовами твори, що мають таку ж тематику, і робити висновки про їхню вартість.
  • Публікувати підсумки своєї діяльності для доведення до суспільства.

Друковані праці товаристваРедагувати

Товариство з 1844 р. почало друкувати (російською) «Записки Імператорского Одесского общества истории и древностей». За період з 1844 по 1919 вийшло з друку 33 (тридцять три) томи. З 1960 року видання відновлене.

Музейні закладиРедагувати

Трохи перегодом на складах в товаристві почали накопичуватись історичні й археологічні матеріали. Товариство створило власну бібліотеку.

У 1840 р. при товаристві відкрито музей. Згодом його об'єднають з Одеським міським музеєм, заснованим раніше (у 1825 р.) Стемпковським та Бларамбергом. Найкращі витвори мистецтва (ювелірні вироби, золоті античні монети, високохудожні мозаїки, скульптури, видатні зразки античної кераміки) передавалися в Імператорський Ермітаж, а рештки залишали в Одесі.

Товариство опікувалось також провінційним музеєм в місті Керч і консервацією архітектурних споруд міст Судак, Аккерман, Херсонес Таврійський тощо.

Члени товаристваРедагувати

ГалереяРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати