Владислав Норбертович Юргевич (*26 листопада[1][2] 1818 р. — †23 листопада 1898 р.[3]) — археолог, філолог, археограф, еллініст і латиніст, викладач, науковий письменник[4].

Владислав Норбертович Юргевич
Юргевич Владислав Норбертович
Юргевич Владислав Норбертович
Народився 26 листопада 1818(1818-11-26)
Помер 23 листопада 1898(1898-11-23) (79 років)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність письменник
Alma mater Головний педагогічний інститут,
Лейпцизький університет
Галузь археологія, філологія
Заклад Харківський університет
Звання професор
Ступінь доктор наук
Науковий керівник Готфрід Герман

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині секретаря ради Віленського університету Норберта Юргевича[2].

Середню освіту він здобув у Віленському і Ковенському училищах[2].

У 1832 р. він вступив на історико-філологічне відділення Головного педагогічного інституту[ru] в Санкт-Петербурзі, яке закінчив в 1841 р. із золотою медаллю[2]. Чим отримав право на стажування: Впродовж двох років удосконалював свої знання в Лейпцігському університеті під керівництвом свого наукового куратора Готфріда Германа.

Викладач Харківського університету1845), де після захисту магістерської дисертації: «лат. De mundiciis veterum Graecorum et Romanorum» (1847) одержав звання ад'юнкт-професора грецької і римської словесності.

Переїзд до Одеси в 1858 р. пов'язаний з його призначенням на посаду професора римської словесності Рішельєвського ліцею. В 1865 р. перейшов у Імператорського Новоросійського університету, де через рік представив дисертацію на здобуття ступеня доктора римської словесності «лат. De Jovis Lycaei natura cognominisque huius ratione». Читав лекції з давньоримської літератури, історії державних і релігійних установ Стародавнього Рима, був деканом історико-філологічного факультету Імператорського Новоросійського університету (18681871), професора — до 1877 р.; у 1883—1887 рр. він знову там читав лекції[5].

Він брав активну участь в роботі Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей, куди вступив у 1858 р.. Став його дійсним членом у 1859 р., там виконував обов'язки помічника секретаря у 1865—1866 рр., з 1869 р. входив до складу їх видавничого комітету, був обраний на секретаря в 1875 р., став віце-президентом у 1883—1898 рр., до 1895 р. був зберігачем музею цього товариства[5]. Свої дослідження він сконцентрував на історії генуезьких колоній, грецькій епіграфіці, етнологічних питаннях. Збирання і копіювання генуезьких написів і монет розпочав після подорожей до Криму, де оглядав генуезькі споруди у Судаку, Феодосії і Балаклаві (1861 р., 1873 р.), а також після відвідування Ольвії (1865), де зосередився на епіграфічному матеріалі.

Праці вченого постійно з'являлися на сторінках «Записок» ОТІС. Він публікував нові і старі написи, скопійовані під час відвідання Криму, забезпечуючи їх докладними історичними коментарями; видав латинською і російською мовами «Статут для генуезьких колоній в Чорному морі 1449 р.» (1863 р.), після чого здобув популярність за кордоном. Збільшив коло своїх епіграфічних досліджень, поширюючи їх і на написи на аморфних ручках. Оприлюднив дослідження про генуезькі монети (1869 р.), яке є історією генуезької колонізації, і, зокрема, монетної справи Кафи. 1884 брав активну участь в підготовці і проведенні VI археологічного з'їзду, який проходив в Одесі, де виступив з доповіддю «Зауваження про деякі місцевості Новоросійського краю, що заслуговують археологічного дослідження». За 40 років життя в Одесі опублікував понад 50 статей і досліджень, в яких намагався охопити всю історію ОТІС.

Простежив долі величезних колекцій стародавніх монет, значна частина яких стосувалась грецьких міст-колоній Північного Причорномор'я. Заслуга вченого полягала в тому, що, займаючись в Криму генуезькими старожитностями, він тим самим підштовхнув багато дослідників до вивчення історії генуезької колонізації. Спирався у своїх дослідженнях і на музейні зібрання. Цьому сприяло його завідування музеєм ОТІС (1883—1893 рр.), і як результат — підготовка трьох видань путівника по музею (1886—1892 рр.).

ПраціРедагувати

  • (рос.)Генуэзские надписи в Крыму // ЗООИД. 1863. — Т. 5;
  • (рос.)Три отрывка Ольвийских надписей // ЗООИД. 1863. — Т. 5;
  • (рос.)Устав для Генуэзских колоний в Черном море, изданный в Генуе в 1449 г. // ЗООИД. 1863. — Т. 5;
  • (рос.)О именах иностранных на надписях Ольвии, Боспора и др. греческих городов северного прибрежья Понта Евксинского // ЗООИД. 1872. — Т. 8;
  • (рос.)О монетах Генуэзских, находимых в России // ЗООИД. 1872. — Т. 8;
  • (рос.)Эллинские и латинские надписи, найденные в Херсонесе // ЗООИД. 1879. — Т. 11;
  • (рос.)Надписи на ручках древних греческих амфор из новой коллекции действ. чл. Общества И. И. Куриса и шести принадлежащих Одесскому обществу истории и древностей // ЗООИД. 1879. — Т. 11;
  • (рос.)Псифисм древнего города Херсонеса о назначении почестей и наград Диофанту, полководцу Мифрадата-Евпатора, за покорение Крыма и освобождение херсонесцев от владычества скифов // ЗООИД. 1881. — Т. 12;
  • (рос.)Древние греческие надписи, найденные в Керчи, Анапе и Херсонесе в 1880 г. // ЗООИД. 1881. — Т. 12;
  • (рос.)Древнегреческая надпись, найденная в Херсонесе в 1881 г. // ЗООИД. 1883. — Т. 13;
  • (рос.)Открытая в селе Чобручи греческая надпись города Тиры // ЗООИД. 1883. — Т. 13;
  • (рос.)Краткий указатель музея императорского Одесского общества истории и древностей.- Одесса, 1887;
  • (рос.)Две печати, найденные в Византийском Херсоне в 1884 году // ЗООИД. 1886. — Т. 14;
  • (рос.)Об археологических разысканиях и открытиях в Южной России, предшествовавших учреждению Одесского общества истории и древностей // ЗООИД. 1886. — Т. 14;
  • (рос.)Краткий очерк деятельности императорского Одесского общества истории и древностей // ЗООИД. 1886. — Т. 14;
  • (рос.)Монеты города Тиры, хранящиеся в музее императорского Одесского общества истории и древностей // ЗООИД. 1889. — Т. 15;
  • (рос.)Амфорные ручки, собранные в окрестностях Херсонеса по побережью бухт Песочной, Круглой, Камышевой и Стрелецкой в 1886—1887 году // ЗООИД. 1889. — Т. 15;
  • (рос.)Черновой проект завещания, найденный в бумагах бывшего вице-президента Общества Н. Н. Мурзакевича // ЗООИД. 1889. — Т. 15;
  • (рос.)Исторический очерк пятидесятилетию императорского Одесского общества истории и древностей. 1839—1889. — Одесса, 1889.

ПриміткиРедагувати

  1. Кочубинский А. А., У гроба, пред университетом. Речь заслуженного профессора А. А. Кочубинского // ЗООИД. 1900 г. Т. 22. — С. 2. (рос.)
  2. а б в г Шаманаев А. В., Вклад В. Н. Юргевича в изучение и сохранение памятников Крыма, г. Екатеринбург — С.410 (рос.)
  3. Записки Императорскаго Одесскаго общества исторіи и древностей, Том 22. Изд-е Общества, 1900 г. — С.93. (рос.)
  4. Владислав Норбертович Юргевич, сайт «Ридли.ру» (рос.)
  5. а б Шаманаев А. В., Вклад В. Н. Юргевича в изучение и сохранение памятников Крыма, г. Екатеринбург — С.411 (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Мартиненко А. І., Охотніков С. Б., Юргевич Владислав Норбертович // ПОНУ. — Одеса, 2000. — Т. 4. — С. 410—412;
  • Хмарський В. М., Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей. — Одеса, 2002. — 400 с.
  • Юргевич, Владислав Норбертович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Маркевич А. И., 25-летие императорского Новороссийского университета. — Одесса, 1890. — С. 287—292; (рос.)
  • Памяти вице-президента императорского Одесского общества истории и древностей Владислава Норбертовича Юргевича // ЗООИД. 1900. — Т. 22. — С. 1-22; (рос.)

ПосиланняРедагувати