Вікіпедія

Ійоїт

Ійоїт — дуже рідкісний мінерал із класу «галогеніди» з хімічним складом CuMn(OH3)Cl[5] або MnCuCl(OH)3, а отже, хімічно є оксигалогенідом міді-марганцю.

Ійоїт
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[d][1][2]
IMA-номер IMA2013-130
Абревіатура Iy[3]
Хімічна формула MnCuCl(OH)₃[4]
Ідентифікація
Сингонія моноклінна сингонія[1]
Просторова група кристалографічна група 11d[1]
Інші характеристики
Названо на честь Провінція Ійо[2]
Типова місцевість півострів Садамісакіd[2]

Ійоїт кристалізується в моноклінній кристалічній системі, але поки що був виявлений лише у вигляді мікроскопічних кристалів із листковим габітусом розміром до 200 мкм, які, як правило, об'єднуються, утворюючи радіальні або дендритні мінеральні агрегати. Кристали прозорі, від світло-зеленого до жовтувато-зеленого кольору і мають скляний блиск.

Зовнішні зображення
https://www.mindat.org/photo-868325.html

Етимологія та історія ред.

Ійоїт вперше був виявлений разом з місакіїтом у мідному родовищі, розроблюваному рудником Охку на півострові Садамісакі (належить одному з головних японських островів Сікоку). Перший опис був опублікований у 2017 році дослідниками Дайсуке Нісіо-Хамане, Койчі Момма, М. Онісі, Норімаса Шімобаясі, Р. Міявакі, Н. Томіта, Р. Окума, А. Р. Кампф та Т. Мінакава, які назвали мінерал на честь моря Ійо біля узбережжя Садамісакі.[6]

Типові зразки мінералу зберігаються у Національному природознавчому музеї в Токіо (Японія) за номером каталогу M43864 та у мінералогічному відділі Музею природознавства округу Лос-Анджелес (Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) за номером каталогу 66625.[7]

Класифікація ред.

Міжнародна мінералогічна асоціація (IMA) визнала ійоїт окремим мінеральним видом лише у 2013 році, про що було повідомлено у 2014 році. У першому описі Нісіо-Хамане та ін. ійойт і місакіїт оголошуються новими членами групи атакаміту. Відповідно обидва мінерали класифіковані у розділі «Оксигалогеніди, гідроксигалогеніди та споріднені подвійні галогеніди», а там у підрозділі «З Cu і т. ін., без Pb», де група атакаміту має класифікаційний номер 3.DA.10a і наразі складається з власне атакаміту, хіббінгіту та кемпіту.

Утворення та місцезнаходження ред.

Ійоїт є вторинним мінералом, що утворюється шляхом реакції між морською водою та первинними рудними мінералами, такими як аллеганіт, халькозин, гаусманніт, самородна мідь, родохрозит, родоніт та тефроїт у зелених сланцевих фаціях із метаморфізованих вулканічних сульфідних родовищ. Крім місакіїту, до інших супутніх мінералів належать хризокола, куприт, кутнагорит та малахіт.

Окрім типової місцевості — мідного рудника Охку на півострові Садамісакі — наразі невідомі жодні інші місця проявів ійоїту (станом на 2019 рік).[8]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Williams P. A., Hatert F., Pasero M. et al. IMA Commission on new minerals, nomenclature and classification (CNMNC) Newsletter 20. New minerals and nomenclature modifications approved in 2014 // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2014. — Vol. 78. — P. 549–558. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.2014.078.3.05
  2. ↑ а б в R. Miyawaki, Kampf A. R., D. Nishio-Hamane et al. Iyoite, MnCuCl(OH)3 and misakiite, Cu3Mn(OH)6Cl2: New members of the atacamite family from Sadamisaki Peninsula, Ehime Prefecture, Japan // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2017. — Vol. 81, Iss. 03. — P. 485–498. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.2016.080.104
  3. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
  5. ↑ Das große Lapis Mineralienverzeichnis. Alle Mineralien von A – Z und ihre Eigenschaften. Stand 03/2018 (вид. 7., vollkommen neu bearbeitete und ergänzte). Weise. 2018. ISBN 978-3-921656-83-9.
  6. ↑ Iyoite, MnCuCl(OH)3 and misakiite, Cu3Mn(OH)6Cl2: New members of the atacamite family from Sadamisaki Peninsula, Ehime Prefecture, Japan. Т. 81. 2017. с. 490. doi:10.1180/minmag.2016.080.104.
  7. ↑ Iyoite (PDF). 2001. Архів [handbookofmineralogy.org оригіналу] (PDF) за 6 березня 2019. Процитовано 23 серпня 2021.
  8. ↑ Fundortliste für Iyoit beim Mineralienatlas [Архівовано 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] und bei Mindat [Архівовано 23 серпня 2021 у Wayback Machine.]

Література ред.

  • P. A. Williams, F. Hatert, M. Pasero, S. J. Mills:. In:. Band 78, 2014, S. 549–558.
  • Dmitriy I. Belakovskiy, Fernando Cámara, Olivier C. Gagné:. In:. Band 102, 2017, S. 2341–2347.
  • D. Nishio-Hamane, Koichi Momma, M. Ohnishi, Norimasa Shimobayashi, R. Miyawaki, N. Tomita, R. Okuma, A. R. Kampf, T. Minakawa:. In:. Band 81, 2017, S. 485–498, doi:10.1180/minmag.2016.080.104.

Веб -посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ійоїт&oldid=39536107