Вікіпедія

Ізюм (станція)

Ізю́м — залізнична станція Харківської дирекції Південної залізниці на лінії Безлюдівка — Святогірськ[1]. На станції зупиняються як потяги далекого, так і приміського сполучення. Від вокзалу у центр міста курсують автобуси і маршрутні таксі.

Ізюм
Безлюдівка — Святогірськ
Харківська дирекція
Південна залізниця
станція
Вокзал станції Ізюм
Розташування
РозташуванняУкраїна Україна
АдресаХарківська область, м. Ізюм, пл. Привокзальна, 1
Координати49°12′57″ пн. ш. 37°18′03″ сх. д. / 49.21600000002777620° пн. ш. 37.301100000027773262° сх. д. / 49.21600000002777620; 37.301100000027773262Координати: 49°12′57″ пн. ш. 37°18′03″ сх. д. / 49.21600000002777620° пн. ш. 37.301100000027773262° сх. д. / 49.21600000002777620; 37.301100000027773262
Структура
Лінія(ї)Безлюдівка — Святогірськ
Платформ2
Тип платформбічна, острівна
Час роботицілодобово
Історія
Відкрито1911 (113 років)
Інша інформація
ВласникПівденна залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)443601
Код Експрес-32204420
Мапа
Мапа
Ізюм на Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ізюм (значення).

Біля станції встановлено пам'ятник — фонтан зі скульптурою дівчини і левом, оточений новим покриттям з тротуарної плитки. У 2012 році вокзал істотно реконструйований. З'явилося два комфортні зали очікування, камери зберігання та нова система оповіщення[2].

Історія

ред.

На місці теперішньої будівлі вокзалу станції Ізюм знаходилася інша, створена у 1909-1910 роках будівля, яку було зруйновано під час бойових дій Німецько-радянської війни [3]. Повоєнний стан старої станції Ізюмі згадується у творчості письменника Олександра Ольшанського [4]. У вересні 1949 року згідно з рішенням уряду було розпочато відновлення приміщення вокзалу станції Ізюм. Було вирішено створити нове приміщення вокзалу. Вокзал відновлювався за проєктом харківського архітектора Росіхіна, проєкт враховував використання українського орнаменту [5]. Роботи над будівлею було завершено 1 січня 1952 року [6]. Ліпні прикраси будівлі планувалося вкрити позолотою [7].

Галерея

ред.
  •  
  •  
    Вокзал
  •  
  •  
    Вокзал взимку
  •  
    Пам'ятник біля вокзалу
  •  
    Ізюмський залізничний вокзал. 2019 рік

Примітки

ред.
  1. ↑ Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  2. ↑ Залізнична станція Ізюм. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  3. ↑ Бондаренко С. Ізюмщина: краєзнавчий нарис від давнини до сучасності (до 95-ї річниці заснування Ізюмського району). — Слов'янськ, 2018. — С.74, 170.
  4. ↑ Ольшанский А. Привет от Шишкина // Изюмские рассказы. - Харьков, 2013. - С. 25
  5. ↑ Відбудова вокзалу станції Ізюм // Соціалістичне життя. - 1949. - 30 вересня.
  6. ↑ Новое здание вокзала // Соціалістичне життя. - 1952. - 1 січня.
  7. ↑ На будівництві вокзалу // Соціалістичне життя. - 1950. - 19 травня

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ізюм_(станція)&oldid=35797753