Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Ізбербаш (дарг., кум., лезгин. і ав. Избербаш) — місто1949) у Росії, республіканського підпорядкування в Дагестані. Назва міста перекладається з кумицької як «Слід однієї голови» (смисловий переклад: початок кордону). 2005 року Ізбербаш посів перше місце за підсумками конкурсу Найупорядженіше місто Росії в категорії міст з населенням до 100 тис. жителів[1].

місто Ізбербаш
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Дагестан
Код ЗКАТУ: 82 415
Код ЗКТМО: 82715000001
Основні дані
Час заснування 1932
Статус міста 1949
Населення 57 511 (2016)
Площа 22,55 км²
Поштові індекси 368500
Телефонний код +7 87245
Географічні координати: 42°34′00″ пн. ш. 47°52′00″ сх. д. / 42.566666666667° пн. ш. 47.866666666667° сх. д. / 42.566666666667; 47.866666666667
Часовий пояс UTC+4
Катойконіми ізберба́шці, ізберба́шець, ізберба́шка
Найближча залізнична станція Ізбербаш
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

1 797
2 145
1 955 — 2 044
Влада
Адреса 368500, Респ. Дагестан, м. Ізбербаш, пр-кт Леніна, 2
Вебсторінка mo-izberbash.ru
Міський голова Сулейманов Абдулмеджід Валібагандовіч (з 2015 року)
Мапа
Ізбербаш (Росія)
Ізбербаш
Ізбербаш

Ізбербаш (Дагестан)
Ізбербаш
Ізбербаш

Map


CMNS: Ізбербаш у Вікісховищі

Історія

ред.

У російських архівах зберігаються дані про існування на території сучасного Ізбербашу історичного поселення Улу-Ізбар в р-ні гори Ізберг, яке виникло ще в XVII столітті і неодноразово руйнувалося і відновлювалось під час воєн. Згадка про нього, наприклад, присутня в «похідному журналі 1722 року» Петра І[2].

Перше наметове містечко робітників виникло на місці майбутьного міста 1931 року. 1935 року тут почали розроблятися перші великі нафтові свердловини. Статус міста Ізбербаш отримав вже 28 червня 1949 року[2]. З тих пір населення міста безперервно збільшується.

Географія

ред.
 

Місто виникло у зв'язку з розробкою нафтових родовищ на шельфі Каспійського моря і розташований на його березі за 56 км на південь від Махачкали. Місто розташоване на Прикаспійській низовині і витягнуто з північного заходу на південний схід уздовж берегової лінії Каспійського моря більш ніж на 10 км. З півночі і заходу долина, у якій лежить місто, облямована невисокими ланцюгами передгір'їв Великого Кавказу. Над містом височить гора Ізберг-Тау, яка виявляє на собі сліди вітрової ерозії. Відстань від Москви залізницею 2 145 км. Відстань до поста річки Самур на кордоні з Азербайджаном 125 км, до Баку — 329 км.

Клімат

ред.

За класифікацією кліматів Кеппена, клімат Ізбербаша степного типу від помірного семіарідного до субтропічного напівсухого[3]. На клімат сильно впливає Каспійське море, завдяки чому осінь довга і тепла, а весна приходить із затримкою. Зима м'яка, сніг тримається всього два тижні на рік, найхолоднішим місяцем зазвичай є січень з середньою температурою 0,8 °C. Літо тривале і спекотне, найвища температура спостерігається зазвичай у серпні з середньою температурою в 24,7 °C. Середньорічна температура повітря у місті є позитивною з позначкою в 12,7 °C. Кількість опадів протягом року незначна, у середньому 350 мм. Середньорічна відносна вологість повітря — 69,5%, середня швидкість вітру — 5,0 м/с.[4]

Клімат Ізбербаша
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 3,9 4,3 7,7 14,5 21,1 26,3 29,2 29,8 24,0 17,7 11,3 6,5 16,4
Середня температура, °C 0,8 1,3 4,5 10,5 17,0 22,1 25,2 24,7 20,1 14,1 8,2 3,6 12,7
Середній мінімум, °C −2,2 −1,6 1,3 6,6 12,9 17,9 21,2 19,6 16,3 10,6 5,2 0,8 9,0
Норма опадів, мм 23 31 22 20 29 24 26 24 40 46 33 32 350
Джерело: CLIMATE-DATA.ORG

Керівництво

ред.

Глава міського округу — Сулейманов Абдулмеджід Валібагандовіч (з 2015 року). Поділу на райони за станом на 2016 рік у місті не має. Однак в межах міської смуги на заході міста виділяється історичний центр з генеральним планом забудови радянського періоду, а також ряд районів приватної забудови без генплану.

Населення

ред.

Населення Ізбербаша складається з 57 511 мешканців[5] (2016). Нижче представлена таблиця динаміки чисельності населення станом на 2016 рік:

Станом на 1 січня 2016 року за чисельністю населення місто перебувало на 292 місці з 1112 міст Російської Федерації (включаючи міста анексованого Криму)[5].

Національний склад

Згідно з переписом населення 2010 року[6]:

Народ Чисельність, чол. Частка
від усього
населення,%
Даргинці 36115 64,9%
Кумики 8424 15,14%
Лезгини 4347 7,81%
Росіяни 2067 3,71%
Аварці 1932 3,47%
Лакці 1402 2,52%
Табасарани 466 0,84%
Азербайджанці 274 0,49%
Інші народності 468 0,84%
Не вказали національність 151 0,27%
Всього 55646 100,0%

Різне

ред.

Ізбербаш відомий горою Пушкін-Тау, схил якої нагадує профіль О. С. Пушкіна.

У Ізбербаші, вперше у світі, був використаний комплексний метод з видобутку нафти з-під морського дна за допомогою будівництва естакад і буріння похилих свердловин з берега.[7]

Економіка

ред.
 
В'їзд до Ізбербашу
  • Завод електротермічного обладнання «ДагЗЕТО»
  • Радіозавод ім. Плешакова П. С.
  • «Швейна фабрика ім. І. Шаміля »
  • «Ізбербашнефть», Видобуток залишкової нафти
  • Завод фільтрувального обладнання
  • ГУП «Друкарня № 6»
  • Кондитерська фабрика «Дагінтерн»
  • Кондитерська фабрика «Євразія»
  • «Ізбербашський міськмолзавод»
  • «Ізбербашський хлібозавод»
  • Виробництво нектарів і соків «Новопак»
  • ЗАТ "Винно-коньячний завод «Ізбербашський»
  • Рекреація на базі морського узбережжя

Примітки

ред.
  1. (рос.) Найбільш упорядковане місто Росії [Архівовано 20 грудня 2010 у Wayback Machine.]
  2. а б (рос.) Відомості про місто Ізбербаш на сайті tochka-na-karte.ru [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.]
  3. (рос.) CLIMATE-DATA.ORG "КЛИМАТ: ИЗБЕРБАШ" [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.]
  4. (рос.) "Избербаш — Энциклопедия «Вокруг Света»" [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]
  5. а б Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  6. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Республики Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  7. (рос.) Походження і видобуток нафти. Мережева Енциклопедія. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 12 січня 2017. [Архівовано 2012-08-05 у Archive.is]